Тема 28а Цивільно-правові угоди

Вивчення цієї теми можна організувати на основі використання опорного конспекту, оскільки тема складна і містить у собі чимало нових для учнів понять і термінів. З попереднього матеріалу теми «Майнові права громадян України і їх охорона» учні вже зрозуміли особливості майнових прав, конституційні засади рівності всіх форм влас­ності і форми їх державного захисту.

Плануючи урок, який присвячується цивільно-правовим угодам, вчитель повинен пояснити, з якою метою він роздає учням тіїкст опорного конспекту, як опрацьовувати його, звернувши особливу увагу на усвідомлене розуміння термінології, загальних положень про договори і сутність правового змісту договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), позики та інших, які виділені у підручнику.

При цьому слід врахувати, що опорний конспект ніколи не замінить самостійного опрацювання учнями тексту підручника. Вчитель забезпечує учня опорним конспектом як засобом поглибленого вивчення теми, основи для власних міркувань і висновків, що знайдуть відображення у продуманих і аргументованих відповідях учнів.

Яку б форму проведення уроку з теми «Цивільно-правові угоди» не обрав учитель, йому слід врахувати, що «ліхтарик» 1 є тим фундаментом, на якому базується весь подальший виклад і опрацювання матеріалу теми.

Опорний конспект не служить еталоном. Педагог може вдатися у процесі вивчен­ня всього курсу «Основи правознавства» до створення різноманітних опорних кон­спектів. Але при цьому він сам повинен добре володіти методикою їх використання, ви­ходячи з того, що не опорний конспект, а сам вчитель є основним компонентом про­ведення уроку і тільки від нього залежить ефективність наступного уроку. Досвід роботи багатьох вчителів підтверджує користь опорних конспектів, і те, що у поєднанні з текстом підручника, вони є істотним засобом розвитку умінь, навичок учнів та формування інтелектуальних здібностей.

Тип уроку: Шкільна лекція з використанням опорного конспекту.

Мета уроку: (див. опорний конспект)

Формування на уроці навичок та умінь: Формувати в учнів вміння укладати цивільно-правові угоди. Продовжити формування навичок конспектування лекції, роботи з опор­ними конспектами.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Підручник, §28А.

2. Опорний конспект, підготовлений вчителем.

Варіант опорного конспекту

Тема «Цивільно-правові угоди».

План теми:

1. Поняття, види і зміст зобов'язань. Загальні положення про договори.

2. Види договорів.

Мета заняття.

Вивчити роль і значення договірних зобов'язань у процесі цивільно-правових відносин, засвоїти особливості різних видів цивільно-правових договорів, процеси встановлення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Навчитись відрізняти договірні відносини від інших зобов'язальних відносин як у практиці підприємницької діяльності, так і в «звичайному» житті.

Засвоїти загальні положення прій цивільно-правові угоди та договори, суть проце­дур, пов'язаних з укладенням договору, умови дійсності угоди, поняття чесності, поряд­ності і законності договірних зобов'язань.

Вміти пояснити такі терміни: угода, форми волевиявлення сторін при укладенні угоди (пряме, конклюдентне, мовчазне), види угод (односторонні, двосторонні, багато­сторонні), мнима угода, удавана угода, нікчемна угода, заперечна угода, види договорів оплатний та безоплатний, односторонні та двосторонні), договір купівлі-продажу, до­говір майнового найму (оренди), договір позики, кредитний договір, договір дарування.

Угодами визнаються дії учасників цивільних відносин (громадян та організацій-юридичних осіб), спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.

Двосторонні і багатосторонні угоди (за кількістю учасників) іменуються договора­ми, В свою чергу, договори також є односторонніми та двосторонніми, але тут вони так називаються залежно не від числа учасників, а за розподілом прав і обов'язків між ни­ми. В односторонньому договорі одна сторона має лише права, а інша — лише обов'яз­ки, а в двосторонньому договорі кожна сторона має і права, і обов'язки. Отже, всі дого­вори є угодами, але не всі угоди є договорами.

За моментами, коли виникає угода, розрізняються консенсуальні та реальні угоди.

Умови дійсності угоди

Угода має відповідати вимогам закону щодо:

— дієздатності сторін (див. §28 цього посібника);

— єдності волі і волевиявлення;

— форми;

— змісту.

За формою угоди можуть бути:

1) усними; як правило, в такій формі укладаються угоди, що виконуються під час їх укладення;

2) письмовими.

В свою чергу, письмові угоди укладаються:

а) в простій письмовій формі;

б) в нотаріальній формі.

Крім цього, деякі договори підлягають державній реєстрації. Вади будь-якої зі складових угоди призводять до її недійсності.

Недійсними є такі угоди:

Нікчемні, недійсність яких прямо встановлена законом і не вимагає додаткового встановлення цього в суді. До таких угод належать такі:

1) що не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК);

2) укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ст. 49 ЦК);

3) укладені неповнолітнім, який не досяг 15 років, крім дрібних побутових угод

(ст. 51ЦК)_;

4) укладені громадянином, визнаним недієздатним (ст. 52 ЦК);

5) укладені без додержання нотаріальної форми, якщо нотаріальна форма угоди є обов'язковою (ст. 47 ЦК);

6) мнимі та удавані угоди (ст. 58 ЦК).

Заперечними угодами, тобто такими, недійсність яких визнається лише судом, є:

1) угоди, укладені неповнолітнім віком від 15 до 18 років без згоди його батьків (усиновителів) або піклувальника (ст. 53 ЦК);

2) угоди, укладені громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами без згоди піклувальника (ст. 54 ЦК);

3) угоди, укладені громадянином хоч і дієздатним, але який у момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ни­ми, тобто нездатним розуміти значення своїх дій (ст. 55 ЦК);

4) угоди, укладені внаслідок помилки, що має істотне значення (ст. 56 ЦК);

5) угоди, укладені внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, яку громадянин був змуше­ний укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин (ст. 57 ЦК).

Встановлення, зміна або припинення цивільних правовідносин є неодмінними ха­рактеристиками договору. Для укладання договору необхідне волевиявлення сторін, які його укладають.

Договір — це юридичний факт і правова підстава для виникнення зобов'язання. Усі договірні відносини є зобов'язальними, але не всі зобов'язальні відносини є до­говірними.

Значна частина зобов'язань виникає не з договору, а внаслідок інших юридичних фактів:

— адміністративного акта;

— рятування суспільного і приватного майна;

— знахідки, скарбу тощо;

— неправомірних дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує настанні зобов'язально-правових наслідків.

Отже, підставами виникнення зобов'язань є два види дій: правомірні і неправомірні.

Змістом будь-якого договору є права і обов'язки сторін, встановлені ним. У про­цесі укладання договору розрізняють дві послідовні стадії: пропозиція укласти договір — оферта; прийняття пропозиції — акцепт.

Основні види договорів (за змістом): Договори, спрямовані на:

1. Перехід права власності на річ, або перехід повного господарського відання чи оперативного управління (договори купівлі-продажу, міни, дарування).

2. Надання іншим особам права користуватись майном (договори майнового най­му, оренди, житлового найму, прокату, безоплатного користування майном).

3. Договори, спрямовані на надання послуг (договори доручення, перевезення, комісії, схову тощо).

4. Договори про виконання певних робіт (договір підряду).

5. Договори, що регулюють розрахункові і кредитні відносини.

6. Договори особистого і майнового страхування.

7. Договори про створення і використання результатів інтелектуальної творчості.

8. Договори про створення і використання результатів науково-технічної діяль­ності (об'єктів промислової власності).

9. Договори про сумісну діяльність.

10. Установчі договори.

11. Договори, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань (договори заста­ви, поруки, гарантії).

Хід уроку:

Порядок розкриття теми відповідає підручникові і наведеному вище опорному конспекту.

Завершуючи урок, вчитель може запропонувати учням відповісти на кілька контрольних запитань, наприклад:

Які угоди визнаються удаваними, нікчемними і заперечними?

Чим відрізняється договір від угоди?

Що таке оферта і акцепт?

Домашнє завдання:

1. Використовуючи опорний конспект, опрацювати §28А, запитання і завдання до нього.

Враховуючи, що юридична задача, запропонована учням в підручнику, може вик­ликати певні труднощі, пропонуємо правильний варіант відповіді на завдання 3: Згідно зі ст. 78 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо у неповнолітніх є належ­не їм майно, батьки управляють нимігк опікуни (якщо неповнолітньому немає 15 років) і піклувальники (над майном неповнолітнього віком від 15 до 18 років) без спеціально­го на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Згідно зі ст. 145 цього Кодексу опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклу­вання укладати угоди, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації. Договір купівлі-продажу жилого будинку згідно зі ст. 227 ЦК повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Отже, батьки не мали права продавати дім, який належить їх сину, без згоди орга­ну опіки. У зв'язку з цим ця угода є недійсною на підставі ст. 48 ЦК, яка встановлює, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх. Згідно з частиною другою цієї статті за недійсною угодою кожна зі сторін зо­бов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою, а при неможливості, повер­нути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Отже, за цією угодою сторони мають повер­нути все одержане ними в натурі.