Тема 28б Основи спадкового права

Розкриття даної теми має ряд особливостей, які повинен врахувати вчитель. Тема уроку досить близька до розуміння учнями, зокрема поняття спадщини, як правило, во­ни засвоюють після одноразового прочитання тексту відповідного «ліхтарика» §28Б. Оптимальним способом вивчення даної теми є організація комбінованого уроку з використанням опорного конспекту. Неодмінною умовою проведення уроку є опрацю­вання учнями фрагмента Цивільного кодексу України, вміщеного на С. 308-309 підручника «Основи правознавства/За ред. І. Б. Усенка». Домашнє завдання передбачає вміння -: піклуватись змістом опорного конспекту, запитаннями і завданнями (С. 310).

Тип уроку: Шкільна лекція з використанням опорного конспекту.

Мета уроку: (див. опорний конспект)

Формування на уроці навичок та умінь:

Формувати в учнів навички спадкування як за заповітом, так і за законом. Продовжити формування навичок роботи з опорними конспектами. Формувати вміння усвідо­мленого пояснення термінології, що її вивчено на уроці.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Підручник, §28Б.

2. Опорний конспект.

3. Фрагменти Цивільного кодексу України (ст. 308-309).

4. Зразки заповіту, заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини, рішення суду, прийнятого у спірному випадку спадкоємництва та інших документів з реальної юридичної практики.

Варіант опорного конспекту

Тема «Основи спадкового права»

План теми:

1. Поняггят про спадкове право і підстави спадкування.

2. Порядок спадкування за заповітом.

3. Порядок спадкування за законом.

Мета заняття:

Вивчити положення цивільного законодавства держави про спадкове право, юри­дичну термінологію теми, виробити вміння особисто брати участь у процесах, пов'яза­них з реалізацією спадкового права.

Засвоїти матеріал, який характеризує зміст і поняття спадкування як важливої складової частини цивільного права, зміст відповідних розділів Цивільного кодексу України, послідовність етапів відкриття спадщини і реального вступу у право володіння спадковим майном.

Вміти пояснити такі терміни: спадкування, спадкове право, спадкування за законом, спадкування за заповітом, спадкодавець, спадкоємець, час відкриття спадщи­ни, місце відкриття спадщини, оголошення людини безвісно відсутньою, заповіт, но­таріальне посвідчення заповіту, відповідність змісту заповіту до вимог закону, викона­вець заповіту, черговість спадкоємництва, спадкова маса, обов'язкова частка у спадщині.

1. Проблеми спадкових відносин між громадянами регулюються Цивільним кодек­сом України. Спадкування виникло разом із цивілізацією і існуватиме доти, доки існува­тиме людство.

Засобами спадкування люди з давніх-давен прагнули у певний спосіб полегшити існування нащадкам після своєї смерті, піклування і турбота про яких завжди були вла­стиві членам суспільства. Кожен за життя може заповісти у спадок своє майно. Недарма стародавні римляни стверджували: «Віддай твоє, поки воно твоє. Після смерті твоє май­но твоїм не буде».

Спадкування — це перехід прав і обов'язків на спадкове майно від померлої фізич­ної особи (спадкодавця) до інших осіб.

Особливості спадкування:

а) спадщина відкривається тільки після смерті спадкодавця;

б) від юридичних осіб спадкування не буває;

в) юридичні особи, як і фізичні, можуть бути спадкоємцями;

г) спадщина за життя спадкодавця не відкривається;

ґ) спадщина складається із прав і обов'язків спадкодавця, тобто до її складу входять і його борги;

д) для громадян спадкування можливе лише за двох підстав: за заповітом і за законом; для юридичних осіб спадкування можливе лише за заповітом; держава може набу­ти майно, яке входить до спадщини, за заповітом, а також у випадках, якщо у спадкодав­ця немає спадкоємців або всі вони відмовились від спадщини, чи позбавлені спадщини, або якщо жоден із них не прийняв спадщини.

є) спадкоємцями можуть бути також і іноземні громадяни та особи без громадянства.

Не мають права бути спадкоємцями після смерті дітей ті батьки, які на момент відкриття спадщини були позбавлені батьківських прав щодо них. Батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов'язків в утриманні спадкодавця, також не мають права бути спадкоємцями, якщо ці обставини підтверджені судом.

Час відкриття спадщини — день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його помер­лим.

Місцем відкриття спадщини - визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місцезнаходження майна або його основної час­тини.

2. Спадкування за заповітом виникло раніше, ніж спадкування за законом. Заповітом вважається особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті Заповіт — це не договір, а односторонній правочин, за яким права і обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача.

Умови дійсності заповіту

* Заповіт може бути складений тільки дієздатною особою. Якщо встановлено, що заповідач діяв у стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій, заповіт може бути визнаний недійсним.

* Закон вимагає, щоб заповіт був укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Проте закон допускає, щоб заповіт був посвідчений не нотаріальною конторою, а іншими спеціально уповноваженими на це особами чи органами. Так, заповіти в окремих випадках мають право завіряти:

— головні лікарі лікарень, будинків пристарілих та інвалідів тощо;

— капітани українських кораблів, що знаходяться у рейсах за межами держави;

— начальники геологічно-розвідувальних експедицій;

— командири військових частин, дислокованих у місцях відсутності нотаріальних коннтор;

— начальники установ позбавлення волі.

* Зміст заповіту повинен відповідати вимогам закону. Так, заповідач має право призначити своїм спадкоємцем будь-кого. Але він, наприклад, не може позбавити повністю спадщини неповнолітніх дітей. Якщо заповідач позбавить їх спадщини, то в цій частині ;заповіт буде визнаний судом недійсним.

Неповнолітнім і непрацездатним дітям, непрацездатній дружині, батькам незалеж­но від змісту заповіту належить у спадщині обов'язкова частка заповіданого майна в розмірі, не менше однієї третини частини, яка б їм належала за законом.

Заповіт за життя заповідача може змінюватися ним, про що буде свідчити новий варіант заповіту, який також має бути нотаріально посвідчений. Заповідач має право доручити виконання заповіту не спадкоємцям, а виконавцеві заповіту — іншій особі, яка отримує від спадкоємців певну суму із заповіту, але звітує перед ними.

3. Спадкування за законом відбувається:

а) коли немає заповіту;

б) коли заповіт визнано недійсним;

в) коли спадкоємці, призначені у заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її.

Цивільний кодекс України визначає черговість отримання спадщини за законом: «При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є у рівних частках діти (в т. ч. усиновлені), подружжя і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає серед живих того з їхніх батьків, який був би спадкоємцем: вони успад­ковують порівну у тій частині, яка за законом належала б їхнім батькам, що померли(ст.529).

До другої черги належать брати і сестри померлого, його дідусь і бабуся, між якими спадщина розподіляється порівну.

Цивільним кодексом України встановлено, що для того, щоб спадкоємець міг вважати себе повним власником заповіданого майна, що належить йому як спадок, він по­винен прийняти спадщину. Спадщина автоматично до спадкоємців не переходить. Для прийняття спадщини спадкоємець має учинити такі дії:

1. Фактично вступити в управління або володіння спадковим майном;

2. Подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Це свідоцтво видається після закінчення шестимісячного строку, якщо в дер­жавній нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, які заявили про видачу свідоцтві інших спадкоємців немає.

Завдання для самоконтролю:

1. Підберіть з відомих вам кінофільмів, телесеріалів, художніх книг, преси спірні ситуації, пов'язані з проблемами спадкоємництва і зробіть їх юридичний аналіз.

2. У чому ви вбачаєте спільне і в чому вбачаєте відмінності у процесі спадкуванні; за законом і за заповітом?

3. Визначте характерні ознаки процедури прийняття спадщини. Поясніть прак­тичну і моральну доцільність цієї процедури визначеної Цивільним кодексом України

Хід уроку:

Перебіг уроку загалом визначається наведеним вище опорним конспектом і структурою відповідного параграфа підручника. Під час уроку вчитель може використає окремі елементи бесіди, запропонувати учням висловити свою думку з приводу тих ч: інших норм законодавства або документів з реальної юридичної практики, які будуть підібрані вчителем у процесі підготовки до заняття.

Домашнє завдання:

Вчитель має вибір: він може запропонувати учням опрацювати запитання і завдання до §28 або передбачити завдання безпосередньо у тексті опорного конспекту.