Тема 29 Конституційні обов'язки громадян

Особливість і важливість вивчення цієї теми обумовлюються необхідністю усвідомлення юними громадянами України не лише своїх конституційних прав, а й обов'язків перед суспільством і державою. В цьому зв'язку провідною ідеєю уроку можуть стати слова Е. Хемінгуея, винесені в епіграф параграфа. В структурі обов'язків громадянина під особливо виділити загальний військовий обов'язок, який для старшокласників має найбільше практичне значення.

Під час опанування цієї теми відкривається широкий простір для використання міжпредметних зв'язків, поєднання навчання з позаурочною виховною роботою. Так, у підготовці уроку вчителю правознавства може допомогти викладач початкової військо­вої підготовки, для якого виступ перед дев'ятикласниками матиме характер пропедев­тичного заходу перед майбутнім систематизованим вивченням курсу військової підго­товки у 10-11 класах. Доцільно домовитись з учителем мови і літератури про написан­ня учнями твору на тему про свої конституційні та інші обов'язки перед родиною, суспільством, державою. Ця тема може стати предметом обговорення і на традиційній класній годині.

Вчителю слід звернути увагу на випадки суто демагогічного розуміння обов'язків, на так звані «подвійні стандарти», коли людина з різних позицій підходить до своїх прав : своїх обов'язків, та на інші негативні прояви.

Мета уроку: Досягти усвідомленого розуміння учнями своїх конституційних обов'язків, нерозривної єдності прав і обов'язків.

Формування на уроці навичок та умінь:

Продовжити формування правомірної поведінки учнів, а також вміння спів ставляти свої вчинки з конституційними обов'язками.

Тип уроку: Урок оволодіння новими знаннями (урок лекція з елементами бесіди).

Структура уроку:

1. Конституційні обов'язки громадян України.

2. Загальний військовий обов'язок.

3. Обов'язок додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

4. Обов'язок шанувати державні символи.

5. Обов'язок сплачувати податки та збори.

6. Обов'язок берегти природу, культурну спадщину, відшкодовувати завдані їм збитки.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Конституція України (ст. 57).

2. Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

3. Таблиця «Державні символи України».

4. Матеріали про стан охорони природи і культурної спадщини у відповідному регіоні.

Основні терміни і поняття: конституційний обов'язок, загальний військовий обов'язок, військова служба, альтернативна служба, приписка до призовної дільниці, державні символи, декларація про майновий стан і доходи, культурна спадщина, при­рода.

Хід уроку:

Урок починається з перевірки домашнього завдання, в т. ч. підібраних учнями прикладів виконання громадянами своїх конституційних обов'язків. Далі вчитель дає корот­ку загальну характеристику обов'язків громадян, передбачених Конституцією України, і переходить до детального обговорення кожного з цих обов'язків. Оскільки загалом учні 9-го класу вже мають принаймні на побутовому рівні певне уявлення про ці обов'язки, в цій частині уроку доцільно використовувати елементи бесіди, періодично задаючи уч­ням питання, які надаватимуть конкретного змісту конституційним положенням, які розглядаються.

Наприклад:

1. В чому, на Вашу думку, полягає зміст загального військового обов'язку?

2. Що таке приписка до призовної дільниці?

. Чи подають Ваші батьки декларацію про майновий стан і доходи?

4. Чи зустрічалися Ви з проявами зневажливого ставлення до державних символів?

Для висвітлення окремих питань, зокрема про додержання обов'язків щодо охорони природи і культурної спадщини можна залучити самих учнів, яким попередньо слід запропонувати підготувати відповідні реферати. (Загалом цей урок можна провести і у формі учнівської конференції.)

Доцільно буде, якщо вчитель у необхідних місцях звертатиме увагу учнів на те, що конституційні обов'язки — це юридичні, а не суто моральні обов'язки, і за порушення їх передбачена конкретна юридична відповідальність.

Можливе і пряме звернення до учнів з застереженням, що опанування курсу «Основи правознавства» передбачає не лише засвоєння теоретичних положень, але й практичне, повсякденне виконання своїх конституційних обов'язків.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати §29 підручника, запитання і завдання до нього.

2. З метою підготовки до наступного заняття підготуватися до бесіди на тему "Обов'язок і відповідальність".

Повторювально-узагальнюючий урок на тему «Основні права, свободи та обов'язки громадян України»

Розділ III учні вивчають тривалий час, достатній для реалізації дидактичних, навальних, виховних і розвиваючих завдань, поставлених вчителем до кожного уроку. Саме тому повторювально - узагальнюючий урок інтегрує усі цільові настанови Розділу III в цілому. Зокрема він орієнтований на глибоке засвоєння учнями змісту і суті положень Конституції України, законів і підзаконних нормативних актів у царині прав і обов'язків людини й громадянина.

Необхідною умовою успішного опанування цієї частини навчального курсу є самостійне опрацювання школярами матеріалу, який подається під час лекційних занять, і на цій основі формування вміння застосовувати набуті теоретичні знання для пояс­нення фактів і явищ, поточних подій навколишнього життя.

Мета уроку:

Узагальнити вивчений у Розділі III навчальний матеріал, пов'язати його з практикою суспільного життя України, регіону, своєї місцевості.

Формування на уроці навичок та умінь:

Продовжити формування в учнів навичок узагальнення, усного виступу, структурування вивченого матеріалу.

Тип уроку: При виборі вчителем будь-якої структури даного уроку, тип уроку, на на­шу думку, найбільш доцільно визначити як урок застосування набутих знань.

Структура уроку визначається вчителем самостійно в залежності від таких факторів:

а) рівень підготовки класу до засвоєння учбового матеріалу Розділу III як цілісного тексту або підготованість до засвоєння лише певної частини матеріалу (у спеціалізо­ваних класах необхідно домогтись засвоєння учбового матеріалу в усій його повноті);

б) сформованість вмінь і навичок учнів до самостійної роботи над текстом під час уроків та у позаурочний час;

в) сформованість навичок усного мовлення, вміння вести діалог, виділяти головне з тексту, залучати до аргументації факти, події і явища суспільного, економічного, культурного життя;

г) вміння учнів застосовувати міжпредметні зв'язки;

г) поєднання протягом всього часу вивчення Розділу III тематики уроків з позакласними заходами правового характеру (виховні години класних керівників з питань прав і обов'язків громадян України, зустрічі з депутатами різних рівнів, тематичні вечо­ри, КВК юридичного змісту тощо);

Слід особливо підкреслити, що повторювально-узагальнюючий урок недоцільно підміняти заліком, тематичним заліком, творчою письмовою роботою, учнівською кон­ференцією і т. п. Саме на цьому уроці має панувати демократичний, іноді «безоціночний» стиль спілкування вчителя з учнями.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Конституція України (II розділ).

2. Епіграф уроку

«На великі й мудрі справи Кличе повсякчас Конституція держави — Наш дороговказ»

3. Пам'ятка для учнів, яку вони одержали від учителя напередодні уроку. Поради педагога учням (текст пам'ятки).

При підготовці до повторювально-узагальнюючого уроку слід:

— уважно опрацьовувати теоретичний матеріал, конспектувати його у разі потреби за розповіддю вчителя;

— складати стислий і поширений план окремих розділів Розділу III, складати схеми, порівняльні таб­лиці, робити виписки з потрібної економічної та юридичної літератури й поточної преси;

— вміти чітко літературною мовою пояснити терміни, вміщені наприкінці кожної теми;

— користуватися економічними і юридичними словниками, довідниками тощо;

— знаходити потрібний однотипний правовий і економічний матеріал у різноманітних джерелах інформації та узагальнювати його, готуючи на цій основі аргументовані висновки;

— брати активну участь в обговоренні навчальних проблем у процесі практичних занять, семінарів, учнівських конференцій, використовуючи при цьому матеріал, викладений вчителем текст опорних кон­спектів і самостійно опрацьований додатковий матеріал;

• брати посильну особисту участь у громадському житті, використовуючи набуті знання.

Вчитель-методист Львівської школи бізнесу «777» Лілія Іванівна Пилипенко роздає цю пам'ятку учням на першому уроці Розділу III — «Громадянство України» і послідовно з уроку в урок на її основі стимулює формування в учнів відповідних умінь і навичок са­мостійної діяльності.

4. Враховуючи складність змісту §28(А), доцільно оформити клас таблицями, що додаються, або роздати їх учням, попередньо розмноживши.

Цивільно-правові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом.

Прямо стосуються регулювання цивільних відносин такі Закони нашої держави:

• «Про власність» — 7.01.1991 р.

• «Про підприємництво» — 7.02.1991 р.

• «Про підприємства в Україні» — 27.03.1991 р.

• «Про господарські товариства» — 19.09.1991 р.

• «Про оренду державного майна» — 14.03. 1995 р.

• «Про приватизацію майна державних підприємств» — 4.03.1992 р.

• «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» — 6.03. 1992 р.

• «Про приватизаційні папери» — 6.03.1992 р.

• «Про селянське (фермерське) господарство» -22.06.1993 р.

• «Про банкрутство» — 14.05.1992 р.

• «Про систему оподаткування» — 2.02.1994 р.

Конституція і цивільне законодавство України встановлюють:

Право власності — це закріплена за власником юридична можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд і в своєму інтересі шляхом здій­снення щодо цього майна будь-яких дій, які не суперечать законові й не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також усувати втручання усіх третіх осіб у сферу свого повного володіння зазначеним майном.

1. Право власності не є безмежним. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству;

2. Здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права інших фізичних і юридичних осіб, держави, що охороняються законом;

3. Здійснюючи свої права і виконуючи обов'язки, власник має додержувати моральних засад суспільства;

4. У порядку, встановленому законодавством, діяльність власника може бути обмежена і навіть припинена;

5. Власність зобов'язує власника нести фінансові та інші витрати щодо підтримання свого майна у належному стані.

	— громадяни України, іноземні громадяни,
	особи без громадянства;
	— різноманітні організації, державні
	підприємства;
Сторонами у цивільно-правових	— кооперативні організації;
відносинах є:	— акціонерні товариства;
	— господарські асоціації; — державні
	установи;
	— адміністративно-територіальні утворення;
	— держава.

Головним завданням учителя в підготовці до повторювально-узагальнюючого уроку є продумана система педагогічних заходів, які мають забезпечити високу активність учнів в обговоренні визначених ним проблем. Ці проблеми формулюються в залеж­ності від ступеня засвоєння учнями кожного з параграфів (18-29), який може об'єктив­но визначити лише педагог.

Глибокий аналіз вчителем результативності своєї роботи, об'єктивна оцінка засвоєного учнями обсягу знань Розділу III, сформованості вмінь, навичок і здатність застосовувати їх — складна, але обов'язкова частина заключного етапу вивчення Розділу III і головна передумова успіху в подальшому викладанні предмета.

Проблемні ситуації і практичні завдання до розділу III

1. Студенти одного з київських вузів вирішили провести мітинг на підтримку ініціативи Партії зелених про захист довкілля. Студентів зібралося понад 1000 о 10 го­дині вечора неподалік скверика на проспекті Перемоги. Вони вийшли на проїжджу ча­стину проспекту, через гучномовець вигукували гасла на захист довкілля, кричали, свистіли, співали. Представники правоохоронних органів запропонували студентам розійтися, по­грожуючи застосуванням до них сили, для чого вже були викликані спеціальні загони міліції. Після бурхливої суперечки студенти розійшлися, обурені тим, що їх акція вва­жається протизаконною і що їх права на збори, мітинги та вільне вираження своїх поглядів грубо порушено.

Хто правий у цій ситуації? Хто порушив закони України? Чи порушені права сту­дентів? Чи існує обмеження прав проводити мітинги, походи і демонстрації?

Варіант відповіді: Ст. 39 Конституції України визначає, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про про­ведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони населення або захисту прав і сво­бод інших людей.

2. В одній з лікарень м. Києва перебувають тяжко хворі на ураження нирок, врятувати життя яких можливо лише за наявності донорської нирки для трансплантації. У трьох палатах цієї лікарні чекають на донорську нирку:

- дівчинка-першокласниця, відмінниця;

- бабуся, під опікою якої знаходяться двоє онуків, що втратили батьків;

- чоловік середнього віку, що страждає на алкоголізм;

- молода жінка, в якої п'ятеро дітей;

- відомий письменник;

- літній чоловік, в якого немає родичів;

- молодий чоловік, який збирається одружитись.

Та медичний персонал лікарні одержав лише одну донорську нирку.

Кого з цих хворих, на Ваш погляд, потрібно прооперувати першочергово?

Варіант відповіді: Донорська нирка має бути трансплантована у порядку черги. У ст. 27 Конституції України вказано, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

3. У школі села Грибки було введено предмет «Закон божий». Усі учні повинні бу­ти збиратися вранці на молитву, зобов'язані були вивчати Біблію та відвідувати місцеву церкву в неділю і на релігійні свята. Петро Васін, учень 9-го класу, не відвідував церкву, за що одержав «двійку» з «Закону божого» та поведінки і не отримав свідоцтва про освіту за 9-й клас. Батьки Петра звернулися до районного управління освіти зі скаргою на директора школи, мотивуючи це тим, що сім'я Васіних не сповідує православ'я.

Як би вирішили цей конфлікт Ви? Чи були порушені права Петра? Якщо так, то які саме?

Варіант відповіді: Ст. 35 Конституції України визначає, що кожен має право на свобо­ду світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від дер­жави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'яз­кова.

4. У газеті «Вечірні вісті» міста Жукове було надруковано фото громадянина Пет­рушка на прийомі у лікаря-нарколога з текстівкою до фото про лікування хворих на алкогольну залежність. У результаті цієї публікації Петрушка було виключено з медич­ного інституту, де він навчався на четвертому курсі, а батько його нареченої заборонив їм одружуватись, хоча весілля вже було призначене. Громадянин Петрушко подав позов до суду на газету «Вечірні вісті» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Як би Ви вирішили цю судову справу? Які права громадянина Петрушка були пору­шені?

Варіант відповіді: Ст. 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіден­ційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інфор­мацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

5. Студент Інституту міжнародних відносин Хома Заєць вирішив зі своїм другом Миколою Гюнтером, студентом з Німеччини, організувати молодіжну політичну партію «Нові голоси». Вони звернулися до Міністерства юстиції України з документами на реєстрацію вищезазначеної партії, але Миколі Гюнтеру було відмовлено у реєстрації його як засновника політичної партії.

Чому, на Вашу думку, було відмовлено громадянину Німеччини Миколі Гюнтеру у заснуванні політичної партії?

Варіант відповіді: Ст. 36 Конституції України визначає, що політичні партії України сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України.

6. Батько Миколи Гюнтера, студента з Німеччини, народився та певний час прожи­вав на території України. Але на 13 листопада 1991 року проживав на території Німеч­чини в м. Кельні. Микола Гюнтер вирішив набути громадянство України. У листопад: 1998 року він подав до органів внутрішніх справ за місцем проживання його в гурто­житку Інституту міжнародних відносин клопотання про визначення належності до громадянства України та

1) заяву-анкету;

2) три фотокартки;

3) документи, що посвідчують його родинні зв'язки з батьком, який народився та певний час проживав на території України.

Але Миколі Гюнтеру було відмовлено у визначенні його громадянином України.

Чому? Чи порушені права М. Гюнтера на визначення його належності до громадян­ства України?

Варіант відповіді: Закон України «Про громадянство України» у пункті 3 статті 2 надає право особам, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадкам (дітям, онукам), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав, визначити до 31 грудня 1999 року свою належність до громадянства України, подавши відповідну заяву у порядку, вста­новленому цим Законом.

Заява-анкета про належність особи до громадянства України має подаватися в ор­ган внутрішніх справ за місцем постійного проживання цієї особи.

Разом із клопотанням про визначення належності до громадянства України заяв­ник повинен подати:

1) заяву-анкету;

2) три фотокартки;

3) документи, які засвідчують народження заявника на території України чи ~хтійне проживання на території України або підтверджують наявність родинних із'язків з такою особою, або рішення суду;

4) документи про відсутність або припинення громадянства іншої держави.

7. Громадянин Петренко, який до того постійно проживав на території України, виїхав у Францію на роботу за контрактом 26 серпня 1991 року. Працюючи у Франції, перебував на обліку в консульській установі України. У серпні 1998 року повернувся в Україну для постійного проживання. Органи внутрішніх справ запропонували Петрен­кові подати заяву про визначення своєї належності до громадянства України. Чи закон­на така вимога?

Варіант відповіді: Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» Петренко є громадянином України.

8. Громадянин Соловко одружився з громадянкою Колумбії і 5 травня 1998 року виїхав на постійне проживання до Колумбії. Через місяць після взяття на консульський облік гр. Соловко звернувся до консула України в Колумбі з проханням надати приту­лок і допомогти виїхати в Україну. Причиною такого прохання він назвав шантаж і по­грози вбивством з боку родичів дружини, які намагались примусити його перевезти партію наркотиків до Європи. Консул відмовив гр. Соловкові у наданні притулку і пора­див звернутись із заявою до органів місцевої поліції. Чи законні дії консула?

Варіант відповіді: Відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» консульська установа України в Колумбії повинна була надати гр. Соловкові притулок і вирішити питання про його повернення в Україну.

9. У подружжя Савченків, громадян України, які тимчасово проживають у Норвегії, народилась дитина. Як буде вирішуватись питання про громадянство дитини?

Варіант відповіді: Відповідно до ст. 12 Закону України «Про громадянство України» дитина є громадянином України.

10. У громадянки України М, яка одружена з громадянином США і постійно про­живає на території США, народилась дитина. Як буде визначатись громадянство ди­тини?

Варіант відповіді: Відповідно до ч. З ст. 13 Закону України «Про громадянство України» громадянство України буде визначатися за письмовою згодою батьків.

11. Громадянка України Л., яка тимчасово проживає у Німеччині, народила там ди­тину, батько якої невідомий. Як буде визначатись громадянство дитини?

Варіант відповіді: Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закон)⁷ України «Про громадянство України» дитина буде громадянином України.

12. Міським народним судом міста М. був винесений вирок про позбавлення громадянина Н. громадянства України. Підставою для позбавлення громадянства суд виз­нав проживання протягом останніх восьми років поза межами території України і наклепницькі виступи проти України, які постійно здійснювались Н. у засобах масової інформації іноземних держав.

Варіант відповіді: Відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Крім того, відповідно до ст. 20 Закону України «Про громадянство України» за наявності перерахованих у ст. 20 підстав може бути вирішено питання про втрату громадянства, але не судом, а Президентом України відповідно до ст. ст. 28 і 18 цього Закону.

13. М. віком 17 років, який був прийнятий на роботу 1 грудня, звернувся до дирек­тора підприємства із заявою про надання йому з 1 липня щорічної відпустки. Директор відмовив йому, мотивувавши це тим, що М. ще мало працював і піде у відпустку лише у грудні. Хто правий у цьому спорі? На відпустку якої тривалості має право М., якщо він має таке право саме у липні?

Варіант відповіді: Відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки» особи віком до 18 років мають право на надання їм щорічної відпустки повної тривалості (яка згідно зі ст. 6 цьо­го Закону становить 31 календарний день) до настання 6-місячного строку безпере­рвної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві. Крім цього, відповідно до тієї самої ст. 10 Закону «Про відпустки» особам віком до 18 років відпустки надаються у зручний для них час. Отже, М. має право на відпустку тривалістю 31 календарний день до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві.

14. Коли Сергійові було 10 років, у процесі приватизації він набув право власності на акції ВАТ «Укррічфлот». Після того, як батьки оформили відповідні документи про право власності на акції належним чином, до Сергія, якому вже виповнилося 13 років, біля магазину підійшов чоловік, який, дізнавшись, що Сергій має акції ВАТ «Укррічфлот». запропонував йому продати їх за кілька пляшок "фанти". Сергій погодився і згодом, не повідомивши про це батьків, передав чоловікові вказані акції в обмін на «фанту». Чи мав він на це право? Хто і в який спосіб має укладати угоди щодо його майна від його імені?

Варіант відповіді: Оскільки на час здійснення угоди Сергій не досяг не лише 18, але й 15 років, він мав право самостійно укладати лише дрібні побутові угоди (ст. 14 ЦК). Усі інші угоди від його імені мають укладатися батьками. Згідно зі ст. 78 КпШС, якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальними без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Причому слід пам'ятати, що згідно зі ст. 145 КпШС опікун не вправі без доз­волу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на їх укла­дення, якщо вони виходять за межі побутових.

15. Між громадянами А. (позикодавець) і Б. (позичальник) був укладений усний договір позики на суму 20 гривень. Причому громадянин А. зобов'язався передати громадянину Б. гроші наступного тижня. Однак через тиждень грошей він не передав, а через три тижні звернувся до суду з вимогою, щоб громадянин Б. повернув йому 20 гривень.

Яке рішення і на яких підставах має прийняти суд?

Варіант відповіді: Відповідно до ст. 374 ЦК України договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Стаття 375 ЦК України встановлює, що договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен укладатися у письмовій формі. Відповідно до ст. 376 ЦК України позичальник вправі заперечувати договір позики через його нікчемність, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі. Крім того, у тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, заперечення його через нікчемність шляхом показань свідків не допускається, за винят­ком випадків кримінально карних дій. Таким чином, згідно з указаними нормами суд має відмовити громадянину Б. у задоволенні його позову.

16. Визначити спадкову масу та спадкоємців після смерті громадянина А. і поділи­ти її між спадкоємцями за таких умов. Громадяни А. і Б. у шлюбі побудували жилий будинок (іншого майна у них немає), в якому разом і проживали. При цьому вони виховали двох рідних синів (один з яких С. — інвалід, а другий Г. при житті громадянина А. був засуджений за вчинення замаху на життя гр. А) і усиновлених сина Д. та доньку Е. Громадянин А. у заповіті заповів своє майно Е.

Варіант відповіді: Спадкова маса у цьому випадку становить 1/2 жилого будинку, оскільки, згідно зі ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю.

До кола спадкоємців першої черги за законом належать дружина померлого Б., рідний син-інвалід С. та дві усиновлені дитини: Д. та Е. Рідний син Г., згідно зі ст. 528 ЦК усунений від спадщини. Якщо б спадкування відбувалося за законом, 1/2 житлового бу­динку була б поділена між Б., С, Д. і Е. у рівних долях (ст. 529 ЦК)і кожний із них одер­жав би право на 1/8 житлового будинку. Однак А. за заповітом заповів своє майно Е. Проте С. як непрацездатний згідно зі ст. 535 ЦК успадковує незалежно від змісту за­повіту не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Отже, у частині позбавлення спадщини заповіт є недійсним.

Таким чином, державний нотаріус має видати свідоцтво про право на спадщину громадянам С. на 1/12 жилого будинку та Е. на 5/12 жилого будинку.

Тема ЗО Правопорушення і юридична відповідальність

Цей урок є першим і визначальним в опануванні матеріалу розділу IV програми підручника). На час вивчення даної теми учні вже оволоділи певним обсягом знань, навичок і вмінь у галузі конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, допоможе забезпечити значно ефективніше вивчення матеріалу цього розділу.

Завданням вчителя є підведення учнів до нової смислової ланки логічного ланцюжка «права і свободи — обов'язки — юридична відповідальність», використовуючи теоретичний матеріал для органічного зв'язку з практикою повсякденного життя, фак­тами, подіями і явищами, знайомими учням з їх власних спостережень за тим, що їх оточує в суспільному житті та побуті.

Важливе місце повинна посісти робота над поняттям «юридична відповідальність неповнолітніх», що має стати одним із провідних напрямків роботи на уроках, які завершують вивчення всього курсу «Основи правознавства».

Мета уроку: Сформувати чітке і повне уявлення про причини, що породжують пра­вопорушення, розкриваючи при цьому поняття, види і підстави правопорушень, забез­печуючи усвідомлення і розуміння їх учнями.

Формування на уроці навичок та умінь:

Формувати активну правомірну поведінку на основі вивченого матеріалу.

Тип уроку: Урок оволодіння новими знаннями.

Структура уроку:

1. Поняття, причини та види правопорушень.

2. Юридична відповідальність: завдання, види і підстави.

3. Конституційні основи юридичної відповідальності особи.

4. Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

5. Юридична відповідальність неповнолітніх.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Конституція України (ст. ст. 29, 30, 41, 58, 61—63).

2. Підручник, §30.

3. Ксерокопії таблиці «Обсяг юридичної відповідальності неповнолітніх у залежності від їхнього віку».

Основні терміни і поняття: правопорушення, проступок, злочин, юридична відповідальність, вина, необхідна оборона, крайня необхідність.

Хід уроку:

На першому етапі уроку вчитель може дати учням завдання заповнити таблицю:

Причини правопорушень	Види правопорушень

Учні виписують причини правопорушень, виходячи із домашнього завдання, одержаного на попередньому уроці, використовуючи при цьому текст підручника. При цьо­му важливо, щоб причини правопорушень, визначені учнями, віддзеркалювали реальне життя.

Види правопорушень (права колонка таблиці) учні визначають і записують, виходячи із тексту параграфа та власних спостережень.

Під час бесіди, організованої вчителем, учні визначають мету, види і підстави юридичної відповідальності. Заслухавши відповіді, вчитель робить узагальнюючий висно­вок, який учні записують у робочі зошити.

Обставини, що виключають юридичну відповідальність, вчитель розкриває на основі матеріалів підручника. Особливу увагу слід приділити засвоєнню учнями ознак необхідної оборони, оскільки для підлітків важливо знати, в яких випадках вони можуть правомірно відповісти на напад силою та якими мають бути межі такої відповіді.

Продовжуючи урок, вчитель має звернути увагу на особливості юридичної відповідальності підлітків, підтверджуючи свою розповідь таблицею «обсяг юридично: відповідальності неповнолітніх у залежності від їхнього віку».

Вік особи	Обсяг юридичної відповідальності
до 14 років	юридичної відповідальності немає, застосовуються лише виховні заходи (відповідають батьки неповнолітнього)
14 років	часткова кримінальна відповідальність
15 років	часткова кримінальна, обмежена цивільна відповідальність
16 років	обмежена цивільна, повна адміністративна та кримінальна відповідальність
18 років	повна юридична відповідальність

Пояснення до таблиці.

1. Часткова кримінальна відповідальність — мається на увазі кримінальна відповідальність за деякі злочини, зазначені у статті 10 Кримінального кодексу України (див. «Мовою документів» після §31 підручника).

2. Обмежена цивільна відповідальність — мається на увазі відповідальність підлітків від 15 до 18 років, про особливості якої сказано наприкінці §33-

3. Неповнолітні, які працюють (див. С. 247—248 підручника), несуть також з часу прийняття на роботу повну дисциплінарну відповідальність.

4. Повну цивільну відповідальність будуть нести також особи, які набули повної вибільної дієздатності до 18 років у зв'язку із укладенням шлюбу.

Отже, розглядаючи питання про юридичну відповідальність неповнолітніх, вчи­тель певною мірою готує учнів до засвоєння матеріалу, який детальніше буде вивчатись :-:а наступних уроках.

Домашнє завдання:

1. Заповнити вдома таблицю «Конституційні основи юридичної відповідальності, використовуючи текст Конституції України (ст. ст. 29, ЗО, 41, 58,61—63) і матеріали §30 підручника.

Ст. Конституції України

Зміст конституційної норми

Приклади, що розкривають застосування конституційної норми

2. Вміти усно відповідати на запитання 1-3, 5, 7, 8, вміщені в кінці §30. Підготува­тись до співбесіди на наступному ^оці на тему «Чому в Україні «молодіє» злочинність?».

3. Дати письмову вмотивовану відповідь на завдання 4 та б, уміщені наприкінці §30 підручника.

Відповіді на деякі завдання до §30 підручника.

Завдання 1-3, 5, 7, 8 вимагають лише уважного читання підручника. Щодо завдань 4 та 6, то вони є більш складними, оскільки розраховані на вміння застосовувати ма­теріал, викладений у підручнику, до конкретних життєвих ситуацій.

Відповідь на завдання 4: Так. До Іваненка застосовано два заходи відповідальності різних видів (один — дисциплінарної й один — матеріальної відповідальності). Консти­туція України (див. стор. 340 підручника) допускає застосування за одне й те ж пору­шення кількох різних видів відповідальності, а саме це і сталось у даному випадку. Оскільки ж обидва заходи відповідальності застосовані законно (на підставі положень Кодексу законів про працю України), то дії директора слід визнати правомірними.

Відповідь на завдання 6: Суд має відмовити у позові. Вовченко нацькував свого собаку на людину. Закон визнає це таким же злочинним посяганням, яким би був виз­наний напад, вчинений особисто Вовченком. Тому суд має визнати, що Зайченко діяв у стані необхідної оборони. А дії в стані необхідної оборони є правомірними, отже, вони не мають наслідком жодної юридичної відповідальності, в тому числі й відповідальності у формі відшкодування шкоди.

Вчителеві не зайвим буде знати, що стаття 444 Цивільного кодексу України вста­новлює таке: шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, не підлягає відшкодуванню, якщо не були перевищені межі необхідної оборони. Проте не слід вимагати знання цієї статті від учня — він має знайти правильну відповідь і без цього, на основі змісту підруч­ника.

Оскільки це завдання доволі складне, його бажано пропонувати найбільш підгото­вленим учням.