- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
Суміш катіонів першої групи аналізують за систематичною схемою чи порційним способом, який використовують у випадку, коли немає іона NH4+.
Попередні дослідження.
Визначення рН розчину за допомогою універсального індикаторного паперу.
Виявлення іона NH4+ дією лугу чи реактиву Неслера (5.2.4).
Якщо іон NH4+ присутній, то його видаляють термічним розкладом. Для цього 5-6 кр. аналізованого розчину поміщають у фарфоровий тиглик або чашку і випаровують, а сухий залишок пропікають до припинення виділення білого диму. Після охолодження перевіряють повноту видалення NH4+, використовуючи крупинку сухого залишку (5.2.4). Якщо видалення не є повним, то повторюють пропікання. При повному видаленні до охолодженого залишку додають 5-10 кр. дистильованої води і виявляють в цьому розчині іони K+ i Na+, а за відсутністю іона NH4+ їх виявляють відразу ж в аналізованому розчині (5.2.2, 5.2.3).
5.3. Методи ідентифікації та виявлення катіонів другої аналітичної групи (Mg2+, Ca2+, Sr2+, Ba2+, Mn2+, Fe2+, Fe3+, Al3+, Cr3+, Bi3+)
5.3.1. Характеристика групи
Груповим реагентом для катіонів другої групи є гідрофосфат амонію (NH4)2НРO4, з яким ці катіони в аміачному середовищі утворюють важкорозчинні фосфати, що вибірково розчиняються в СН3СООН. Це є основою поділу катіонів групи на дві підгрупи. Крім (NH4)2НРO4, груповим реагентом може бути і Na2HPO4, якщо катіон Na+ виявляли ще до початку осадження фосфатів катіонів другої групи.
Гідроксиди, карбонати, фосфати і оксалати катіонів другої аналітичної групи нерозчинні у воді. Нерозчинними є також гексаціаноферати(ІІ) феруму(ІІ, ІІІ), бісмуту, барію, кальцію, магнію, гексаціаноферати(ІІІ) феруму(ІІ) і бісмуту, хромати феруму(ІІ) і (ІІІ), бісмуту, барію, стронцію, йодид бісмуту, сульфати барію, стронцію і кальцію, ацетати алюмінію, бісмуту, феруму і хрому, сульфіди феруму(ІІ) і (ІІІ), бісмуту і мангану.
Розчиняються у воді хлориди, броміди, нітрати, ацетати, сульфіди, сульфати і йодиди (за винятком вище наведених).
Атоми Хрому, Феруму, Мангану, Бісмуту мають змінні ступені окиснення, що дає змогу використовувати в аналізі окисно-відновні реакції за їхньою участю. Інші катіони (Ba2+, Sr2+, Ca2+, Mg2+ і Al3+) стійкі до дії окисників і відновників.
Більшість сполук катіонів другої аналітичної групи безбарвні. Забарвленими є хромати барію, стронцію, кальцію і бісмуту (жовті), сполуки мангану вищих ступенів окиснення (для Mn(IV) – бурі, Mn(VІ) – зелені, а Mn(VІІ) – фіолетові), солі феруму(ІІІ), хрому(ІІІ) і (VІ), сульфід феруму(ІІ) і (ІІІ), йодид, сульфід і роданід бісмуту.
Окремі катіони групи, такі як Fe2+, Fe3+, Al3+, Bi3+ та деякі інші, у водних розчинах значно протолізують.
5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
У реакціях катіонів другої групи з (NH4)2HPO4 в аміачному середовищі з рН 11 осаджуються подвійні фосфати Mg(ІІ) і Mn(ІІ) – MgNH4PO4 i MnNH4PO4, та середні фосфати решти катіонів групи. Серед фосфатів забарвленими є FePO4 (жовтий) і CrPO4 (зелений), всі ж інші – білі.
Нижче наведено окремі приклади реакцій:
3Ba2+ + 2HPO42- + 2NH3 = Ba3(PO4)2↓ + 2NH4+,
Bi3+ + HPO42- + NH3 = BiPO4↓ + NH4+,
Mg2+ + HPO42- + NH3 = MgNH4PO4↓.
Нерозчинними є також гідрофосфати катіонів групи, а дигідрофосфати добре розчиняються у воді. При рН11 гідрофосфати не осаджуються, бо вони переважно розчинніші за фосфати, а крім того, в таких умовах молярна частка () іона HPO42- в розчинах (NH4)2HPO4 є значно меншою, ніж PO43--іона. Осадження гідрофосфатів стає можливим при нижчих значеннях рН, як наприклад, при рН 9,5, коли HPO42- становить 99,4%. У разі подальшого значного зниження рН в розчині починають переважати іони H2PO4- та Н3РО4, і тоді вже не осаджуються ні фосфати, ні гідрофосфати.
Осадження гідрофосфатів в систематичному аналізі не використовують, бо через порівняно значну їхню розчинність можливі помітні втрати окремих катіонів групи. Крім того, щоб відокремити катіони третьої групи у вигляді розчинних аміакатів, при осадженні катіонів другої групи потрібно створити сильноаміачне середовище (рН > 11), в якому гідрофосфати не утворюються.
При розчиненні фосфатів у кислотах у розчині, крім катіонів металів, будуть H2PO4-, H3PO4 чи їхні суміш. Сильні мінеральні кислоти повністю розчиняють всі фосфати з утворенням Н3РО4:
FePO4 + 3H+ = Fe3+ + Н3РО4,
Ca3(РО4)2 + 6H+ = 3Ca2+ + 2Н3РО4,
MgNН4РО4 + 3H+ = Mg2+ + NH4+ + H3PO4.
Аналітично важливою є дія на фосфати оцтової кислоти, в якій розчиняються лише фосфати двозарядних катіонів. Вони, порівняно з фосфатами тризарядних, є краще розчинними. Цю особливість використовують для поділу катіонів другої групи на дві підгрупи і використовують у систематичному аналізі для їхнього розділення.
При розчиненні фосфатів у СН3СООН утворюється іон H2PO4- (слабша за СН3СООН кислота), а не H3PO4, що є сильнішою кислотою за оцтову:
MnNН4РО4 + 2СН3СООН = Mn2+ + NH4+ + H2PO4- + 2CH3COO-,
CaHРО4 + СН3СООН = Ca2+ + H2PO4- + CH3COO-.
Регулюючи рН середовища для подальших операцій аналізу після розчинення фосфатів у кислотах, пам’ятають, що одержаний розчин містить Н3РО4, H2PO4- чи їхню суміш. Якщо підвищити рН, то повторно можуть випасти осади фосфатів.
Аналітично важливою особливістю фосфатів також є зменшення з часом здатності окремих осадів розчинятися у СН3СООН. Причиною цього є "старіння" осадів – зміна з часом їхньої будови та інші фактори, що на цей час ще не є достатньо вивченими. Така особливість є характерною для Ba3(PO4)2 і в дещо меншій мірі – MnNН4РО4. Це ускладнює аналіз, бо розчиненням фосфатів двозарядних катіонів у СН3СООН не вдається повністю відокремити такі катіони від тризарядних. Іони Ba2+ i Mn2+ після розділення будуть і в розчині, і в осаді.
На відміну від AlPO4, FePO4 i CrPO4, які легко розчиняються у НСl і HNO3, фосфат бісмуту(ІІІ) розчиняється лише у НСl. Цьому сприяє утворення хлоридного комплексу BiCl4-. Тому можна легко відокремити Bi3+ від Al3+, Fe3+ i Cr3+ дією HNO3 на суміш їхніх фосфатів. Після цього в осаді залишається тільки BiPO4 і тоді розчинення BiPO4 у HCl вже свідчить про наявність Bi3+.
Для аналізу використовують також здатність AlPO4 розчинятися у лугах:
AlPO4 + 4OH- = Al(OH)4- + PO43-.
Фосфат хрому (ІІІ) не розчиняється в лугах (менша амфотерність сполук хрому (ІІІ) порівняно з такими ж для алюмінію (ІІІ)). У лужному середовищі CrPO4 можна легко розчинити за наявності в розчині відповідного окисника. При цьому іон CrO42- легко ідентитфікують за жовтим забарвленням розчину:
2CrPO4 + 3H2O2 + 10OH- = 2CrO42- + 2PO43- + 8H2O.
Методика. 2-3 кр. розчину кожного з катіонів групи поміщають в окремі пробірки, додають стільки ж крапель 2М розчину NH3 і 4-5 кр. розчину (NH4)2HPO4. Кожен з одержаних осадів ділять на три частини. До однієї частини додають 2-3 кр. розчину HCl чи HNO3, до другої – СН3СООН, а до третьої – розчину лугу. Користуються 2М розчинами реагентів. Спостерігають за змінами у реакційних сумішах.
