- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.6.2. Відокремлення іонів s2-
До 10 крапель досліджуваного розчину, що має рН 5-6, додають 10 кр. розчину NiSO4. За наявності іона S2- випадає чорний осад NiS, який відокремлюють центрифугуванням і після перевірки на повноту осадження відкидають. Центрифугат, що може містити іони Cl-, Br-, I-, SCN-, далі аналізують.
6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
До центрифугату після відокремлення S2--іона додають декілька кр. 2М HNO3 і 10 кр. розчину AgNO3, розчин перемішують, поміщають у киплячу водяну “баню” і суміш центрифугують. Перевіряють на повноту осадження. Для цього до прозорого центрифугату додають 1-2 кр. розчину AgNO3. При повному осадженні іонів Cl-, Br-, I-, SCN- не повинно з’являтися жодної каламуті.
Переконавшись у повноті осадження, центрифугат швидко відокремлюють від осаду і відкидають, а осад, що може містити AgCl, AgBr, AgI, AgSCN двічі промивають 2-3 мл дистильованої води, до якої додають 1-2 кр. 2М HNO3.
6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
Осад, що може містити AgCl, AgBr, AgI, AgSCN обробляють 3-5 кр. 1М розчину (NH4)2CO3 в 2М NH3, суміш старанно перемішують скляною паличкою і центрифугують. Осад промивають 1 мл дистильованої води, промивну воду приєднують до центрифугату. В осаді залишаються АgBr, AgI та AgSCN, а в розчин переходить AgCl у вигляді [Ag(NH3)2]Cl. Для виявлення Cl- до центрифугату додають 2М HNO3 до кислої реакції. Поява каламуті чи білого осаду свідчить про присутність в розчині іонів Cl-.
6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
Осад AgBr, AgI, AgSCN обробляють 5-8 кр. концентрованого (25%-ним) розчину NH3, внаслідок чого іон Br- переходить в розчин у вигляді сполуки [Ag(NH3)2]Br. Осад відокремлюють центрифугуванням, а в центрифугаті виявляють Br- такими реакціями:
а) до однієї частини центрифугату додають 2М HNO3 до кислої оеакції (поява жовтуватої каламуті чи осаду свідчить про наявність іона Br-);
б) до іншої частини підкисленого центрифугату додають декілька крапель хлорної води, 5 крапель бензолу і струшують (при наявності іона Br- шар бензолу забарвлюється в жовто-оранжевий колір).
6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
Більшу частину осаду, що містить AgI та AgSCN обробляють (тяга!) 5-6 кр. 1М H2SO4, додають трохи цинкового порошку і нагрівають на водяній “бані” до припинення виділення газів (H2, H2S, HCN). Переконавшись у відсутності Н2S (проба з папірцем, змоченим розчином солі плюмбуму), відокремлюють осад (металеві Ag i Zn) центрифугуванням і відкидають, а в центрифугаті виявляють іон I- реакцією з KNO2 в присутності крохмалю.
Решту осаду AgI і AgSCN поміщають на фарфорову пластинку чи кришку фарфорового тигля, додають 2-3 кр. H2SO4 (1:4) і обережно, при перемішуванні осаду, 1-2 кр. розчину FeCl3. Поява рожевого забарвлення свідчить про наявність іона SCN-.
6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
До третьої групи належать іони, що практично не поляризуються і не дають важкорозчинних сполук ні з Ba2+, Ca2+, ні з Ag+-іонами. Це – нітрат-, нітрит-, ацетат- та ін. іони.
