- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
Для виявлення аніонів у такій суміші доцільно застосовувати систематичний хід аналізу, тому що ці аніони заважають виявленню один одного. Хід аналізу грунтується на:
1) осадженні S2- карбонатом кадмію CdCO3 (інші іони залиша-ються в розчині);
2) осадженні SO42- i SO32- сіллю стронцію, яка не осаджує S2O32-;
3) практичній нерозчинності SrSO4 в розведених кислотах, в той же час SrSO3 в них розчинний.
Хід аналізу
6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
До краплі лужного досліджуваного розчину додають краплю розчину нітропрусиду натрію. Поява червоно-фіолетового забарвлення свідчить про наявність іона S2- у розчині.
Якщо S2- виявлено, то в центрифужну пробірку поміщають 5-8 кр. досліджуваного розчину і трохи сухого CdCO3. Пробірку закривають корком і енергійно струшують. Осад CdCO3 відокремлюють центрифугуванням. Жовте забарвлення осаду є підтвердженням наявності S2- у розчині. В центрифугаті перевіряють повноту осадження S2- реакцією з нітропрусидом і , за необхідності, ще додають сухого CdCO3. Після повного осадження S2- відокремлений осад CdCO3 і CdS відкидають, а розчин аналізують на SO42-, SO32- і S2O32-.
Якщо забарвлення осаду CdCO3 було нечітким, то до пробірки з осадом додають 1 кр. розчину СuSO4 і 2-3 кр. 2М HCl. Осад розчиняється і з’являється чорний осад CuS замість жовтого CdS.
6.5.2. Виявлення s2o32-
До 2-3 кр. центрифугату (чи вихідного розчину, якщо S2- відсутній) додають 2-3 кр. 2М HCl і нагрівають. Поява білої чи жовтої каламуті сірки свідчить про наявність S2O32- в розчині.
6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
До решти центрифугату додають розчин SrCl2 чи Sr(NO3)2 до повного осадження SrSO4 i SrSO3. Осад відцентрифуговують, старанно промивають водою для видалення S2O32-, додають 4-5 кр. води, збовтують і ділять каламуть на 2 частини.
Виявлення SO32-.
До однієї частини додають 2-3 кр. 2М розчину HCl і краплями розчин I2. Знебарвлення останнього – ознака наявності іону SO32-.
Виявлення SO42-.
До другої частини каламутного розчину додають 2М розчин HCl у надлишку. Якщо каламуть не зникає – свідчення наявності в ній SrSO4, і, отже, іона SO42- у вихідному розчині.
Підтвердити присутність SO42- у вихідному розчині можна таким чином: до 4-5 кр. цього розчину додають 5 кр. розведеного (у 10 разів) розчину KMnO4 і розчин BaCl2. Надлишок KMnO4 відновлюють дією 3%-го розчину Н2О2, розчин при цьому знебарвлюється, а осад залишається забарвленим у рожевий колір, що і є доказом наявності BaSO4, який утворився при дії BaCl2 на досліджуваний розчин, що містить SO42--іон.
6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
6.6.1. Попередні дослідження
Оцінювання рН розчину.
Краплю досліджуваного розчину наносять на смужку універсального індикаторного папірця і оцінюють приблизне значення рН. Якщо рН1-2 і розчин не "пахне" сірководнем, то в ньому відсутній іон S2-.
Виявлення іонів S2-, SCN-, I-, Br-.
Наносять 1 краплю досліджуваного розчину на кожну смужку фільтрувального паперу, які змочені вказаними нижче розчинами:
а) лужний розчин солі Pb(II) (почорніння паперу свідчить про присутність S2--аніона);
б) крапля 2М розчину НСl і крапля розчину FeCl3 (поява червоної плями свідчить про присутність іона SCN-);
в) на крохмальний папірець (папір змочений 1 кр. крохмалю) наносять краплю 2М НСl, краплю розчину KNO2 чи NaNO2 (якщо папір синіє, то в розчині присутній іон I-);
г) крапля знебарвленого гідросульфітом натрію фуксину, крапля 1М H2SO4 та крапля 0,02М KMnO4 (якщо папірець синіє, то це є свідченням присутності в розчині іона Br-).
Після попередніх спроб і остаточного висновку виконують систематичний аналіз.
