- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
Дія сильних кислот.
Сульфатна кислота при дії на ацетати витісняє з них вільну СН3СООН, яка, виділяючись при нагріванні, може бути виявленою за характерним запахом.
Методика. У фарфоровому тиглику до 3-5 кр. досліджуваного розчину додають 1 мл розчину H2SO4 (1:1) і легко нагрівають. Пару, що виділяється при цьому, обережно випробовують на запах.
Утворення оцтовоетилового ефіру.
Етиловий спирт в присутності концентрованої H2SO4 утворює з СН3СООН етилацетат – складний ефір з характерним приємним запахом:
2СН3СООNa + H2SO4 = 2СН3СООН + Na2SO4 ,
СН3СООН + HOC2H5 = СН3СООC2H5 + H2O .
етилацетат
Якщо етиловий спирт замінити на аміловий С5Н11ОН, то утворюється амілацетат СН3СООC5H11, який має приємний запах грушевої есенції. Заважають Cl-, Br-, I-, SO32-, S2O32- i S2- тому, що при дії концентрованої H2SO4 виділяються гази з різким запахом.
Методика. В пробірку до декількох крапель розчину ацетату додають по 3-4 кр. концентрованої H2SO4 і етилового спирту. Суміш нагрівають 1-2 хв. на водяній “бані”, після чого виливають вміст пробірки в склянку з холодною водою. Відчувається запах етилаце-тату.
Реакція з FeCl3.
Хлорид феруму(ІІІ) утворює з іоном СН3СОО- забарвлений в червоний колір поліядерний комплекс, який при нагріванні руйнується з утворенням осаду основного ацетату феруму(ІІІ):
3Fe3+ + 8СН3СОО- + 2H2O = Fe3(OH)2(CH3COO)6+ + 2СН3СООH;
Fe3(OH)2(CH3COO)6+ = Fe3O(CH3COO)6OH + H+ .
Розчин повинен бути нейтральним і не містити іонів, які осаджують Fe(III): CO32-, SO32-, PO43-, S2- і ін. Не повинні бути присутніми іони SCN- i I-.
Нагрівання сприяє гідролізу, а іон Fe3+ при надлишку СН3СОО- можна повністю осадити, якщо відокремити осад з гарячого розчину.
6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
Аніони найчастіше виявляють порційним методом, тобто в окремих порціях досліджуваного розчину без визначеної послідовності. Лише в окремих випадках вдаються до реакцій розділення. Проте, варто користуватися певним планом роботи. Крім того, треба пам’ятати, що досліджуваний розчин може містити лише катіони K+, Na+ чи NH4+.Інші катіони, які утворюють з аніонами важкорозчинні сполуки, заважають аналізу і тому їх попередньо відокремлюють. До досліджуваного розчину додають насичений розчин Na2CO3, внаслідок чого всі катіони важких металів перетворюються в малорозчинні гідроксиди чи карбонати. В розчині залишаються лише розчинні у воді карбонати K+, Na+, NH4+ та деякі аніони (AsO43-, AsO33-, CrO42-та ін).
Нижче наведено хід аналізу, що передбачає:
1) попередні дослідження;
2) виявлення окремих іонів порційним способом;
3) систематичне розділення аніонів за допомогою солей Ва2+ та Sr2+ (нейтральне чи слабколужне середовище) і солей аргентума (розведена нітратна кислота).
Аніони, що ускладнюють аналіз і виявляються порційним способом, такі: SiO32-, F- ( І група), S2- (ІІ група).
6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
І група: SO42-, SO32-, S2O32-, SiO32-, PO43-, F-, CO32-; ІІ група: Cl-, Br-, I-, SCN-, S2-; ІІІ група: NO3-, NO2-, СН3СОО-.
