- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •І. Визначення фізіології як науки, об’єкта її досліджень, завдань.
- •Іі. Визначення основних понять фізіології: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, реакція, подразнення.
- •Необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної організації організму.
- •Ііі. Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля.
- •2. Реґуляція процесів метаболізму ядром клітини.
- •3. Метаболічна реґуляція активності ферментних систем клітини.
- •4. Гуморальний і нервовий контроль клітинних функцій. Гуморальна регуляція
- •Нервова регуляція
- •IV.Збудливі тканини.
- •Клітинні мембрани
- •Будова клітинних мембран.
- •Ліпідні компоненти мембран.
- •Білки мембран.
- •Б) Подразливість і збудливість.
- •3)Транспорт йонів через мембрани.
- •Розберемо коротко кожен з них.
- •Ендоцитоз
- •Екзоцитоз
- •Пасивний транспорт.
- •Первинно - активним транспортом.
- •Функції йонних каналів.
- •Електрозбудливий канал
- •Хемозбудливий (лігандзалежний) іонний канал має:
- •Класифікація каналів.
- •IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:
- •V. За розміром селективної ділянки:
- •Vі. В залежності від виду контролю за каналом:
- •Г) Мембранні потенціали спокою та збудження.
- •Мембранний потенціал спокою.
- •Умови виникнення потенціалу спокою:
- •Розвиток потенціалу дії.
- •Значення параметрів подразника для виникнення потенціалу дії
- •Значення сили подразнення.
- •Значення тривалості подразнення.
- •Значення швидкості наростання сили подразника.
- •6) Рефрактерність.
- •7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера.
- •2. Закон сили подразнення:
- •3. Закон "все або нічого".
- •4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).
- •5. Закон градієнта подразнення.
- •Д)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
- •Будова мієлінізованого волокна
- •3. Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі, що складається із безлічі нервових волокон, збудження з одного нервового волокна на сусідні не передається.
- •V. Фізіологія м`язів.
- •Посмуговані м'язи
- •Будова м'язового волокна та типи м`язових волокон.
- •Саркоплазматичний матрикс
- •Агранулярна ендоплазматична сітка або саркоплазматичний ретикулум)
- •Б)Будова та функції нервово-м’язового синапсу. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
- •Будова нервово – м`язового синапса.
- •Механізм передачі збудження через синапс
- •Основні причини втоми синапса:
- •Механізм скорочення і розслаблення м'язів
- •В) Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні.
- •Поодиноке скорочення.
- •Тетанічне скорочення.
- •Оптимум и пессимум (по н. Введенскому).
- •(1) При різній частоті подразнень (2) Тонічне скорочення.
- •Крім того, скорочення м`яза поділяються на:
- •Г) Властивості м’язів в організмі. Рухові одиниці. Сила й робота м’язів.
- •Будова рухової одиниці
- •Д). Енергетика м’язового скорочення, фази теплоутворення. Теплопродукція м'яза.
- •Робота і стомлення м'язів
- •Сила м'яза.
- •Стомлення м'яза.
- •Є) Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія. Будова гладкого м`яза.
- •Пейсмекери.
- •Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.
- •Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне передавання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.
- •Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ. Особливості скорочення непосмугованих м'язів
- •Регулювання постави і рухів
- •Рухові функції спинного мозку
- •Моносинаптичні рефлекси
- •Полісинаптичні рефлекси
- •Вплив вищих відділів цнс на рефлекси спинного мозку
- •Рухові функції стовбура головного мозку
- •Статичні рефлекси постави
- •Статичні рефлекси випрямлення
- •Статокінетичні рефлекси
- •Моторні функції мозочка
- •Рухові функції півкуль великого мозку
- •Зв'язки рухових зон кори
- •Базальні ядра (стріопалідарна система)
- •Інтегративна діяльність моторних структур цнс з організації рухів
- •Ретикулярна формація
- •А. Тести для самоконтролю:
- •15. Тестове завдання
- •1.Якщо на м`язове волокно, яке знаходиться в максимальному скороченні, нанести подразнення доволі значної сили, то чи відповість волокно додатковим скороченням? Чому?
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Будова нервово – м`язового синапса.
Нервове волокно, яке підходить до м'язової клітини, втрачає мієлін і розширюється, утворюючи нервове закінчення. Та частина мембрани нервового закінчення, що прилягає до м'язової клітини, називається пресинаптичною мембраною. Частина мембрани м'язового волокна біля нервового закінчення називається постсинаптичною мембраною. Між цими двома мембранами розташована синаптична щілина.
У нервовому закінченні міститься трансмітер ацетилхолін, яким заповнені синаптичні пухирці (везикули) діаметром близько 50 нм. Крім того, у міжклітинній рідині концентрація іонів кальцію більша, ніж у нервовому закінченні.
У постсинаптичній мембрані розташовані хемозбудливі (лігандза-лежні) натрієві канали, активація яких відбувається під час дії на мембрану трансмітера (ацетилхоліну), що зв'язується з розташованим поблизу каналу хеморецептором (у даному випадку - холінорецептором).
Механізм передачі збудження через синапс
ПД, який поширюється нервовим волокном, досягає пресинаптичної мембрани.
Деполяризація мембрани, що при цьому виникає, відкриває кальцієві канали й іони кальцію за градієнтом концентрації надходять усередину нервового закінчення і взаємодіють з кальмодуліном. Це спричинює злиття мембран частини пухирців із пресинаптичною мембраною, при цьому вони руйнуються і трансмітер( АХ) виходить у синаптичну щілину в ділянках синаптичних потовщень, які називаються активними зонами. Таким чином, надходження трансмітера в синаптичну щілину відбувається порціями (квантами).
Дифундуючи через синаптичну щілину, трансмітер зв'язується із відповідними рецепторами постсинаптичної мембрани, що призводить до відкриття активаційних воріт натрієвих каналів і пасивного потоку іонів натрію усередину м'язового волокна. У результаті мембрана деполяризується, тобто розвивається збудливий постсинаптичний потенціал (ЗПСП). Чим більше виділяється трансмітера, тим більше ЗПСП. У разі досягнення критичного рівня деполяризації струми, що виникають між деполяризованою постсинаптич-
ною мембраною і сусідніми ділянками електрозбудливої мембрани м'язового волокна, викликають у них генерацію ПД, який поширюється мембраною м'язового волокна і запускає процес м'язового скорочення.
Таким чином, проведення збудження через синапс має свої особливості порівняно з нервовим волокном:
а) однонаправленість проведення збудження (від нерва до м'яза, а не навпаки);
б) швидкість проведення збудження через синапс значно менша, ніж по нерву (синаптична затримка);
в) синапс швидше втомлюється, ніж нерв, який практично не втомлюється.
Основні причини втоми синапса:
- виснаження запасів трансмітера в нервовому закінченні та
- нагромадження продуктів обміну речовин, що знижує чутливість
постсинаптичної мембрани до нейротрансмітера.
У нервово-м'язовому синапсі є ензим - холінестераза, який може швидко розщеплювати ацетилхолін. Звичайно до синапсу надходить не один, а декілька імпульсів один за одним. Тому необхідно, щоб до моменту приходу кожного наступного імпульсу ХЕ зруйнувала нейротрансмітер від попереднього. Однак у разі значної частоти надходження імпульсів до синапса, ацетилхолін не встигає розщеплюватися і нагромаджується, ЗПСП сумуються, розвивається стійка деполяризація постсинаптичної мембрани і проведення збудження через синапс блокується, а м'язове скорочення зменшується або припиняється.