- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •І. Визначення фізіології як науки, об’єкта її досліджень, завдань.
- •Іі. Визначення основних понять фізіології: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, реакція, подразнення.
- •Необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної організації організму.
- •Ііі. Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля.
- •2. Реґуляція процесів метаболізму ядром клітини.
- •3. Метаболічна реґуляція активності ферментних систем клітини.
- •4. Гуморальний і нервовий контроль клітинних функцій. Гуморальна регуляція
- •Нервова регуляція
- •IV.Збудливі тканини.
- •Клітинні мембрани
- •Будова клітинних мембран.
- •Ліпідні компоненти мембран.
- •Білки мембран.
- •Б) Подразливість і збудливість.
- •3)Транспорт йонів через мембрани.
- •Розберемо коротко кожен з них.
- •Ендоцитоз
- •Екзоцитоз
- •Пасивний транспорт.
- •Первинно - активним транспортом.
- •Функції йонних каналів.
- •Електрозбудливий канал
- •Хемозбудливий (лігандзалежний) іонний канал має:
- •Класифікація каналів.
- •IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:
- •V. За розміром селективної ділянки:
- •Vі. В залежності від виду контролю за каналом:
- •Г) Мембранні потенціали спокою та збудження.
- •Мембранний потенціал спокою.
- •Умови виникнення потенціалу спокою:
- •Розвиток потенціалу дії.
- •Значення параметрів подразника для виникнення потенціалу дії
- •Значення сили подразнення.
- •Значення тривалості подразнення.
- •Значення швидкості наростання сили подразника.
- •6) Рефрактерність.
- •7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера.
- •2. Закон сили подразнення:
- •3. Закон "все або нічого".
- •4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).
- •5. Закон градієнта подразнення.
- •Д)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
- •Будова мієлінізованого волокна
- •3. Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі, що складається із безлічі нервових волокон, збудження з одного нервового волокна на сусідні не передається.
- •V. Фізіологія м`язів.
- •Посмуговані м'язи
- •Будова м'язового волокна та типи м`язових волокон.
- •Саркоплазматичний матрикс
- •Агранулярна ендоплазматична сітка або саркоплазматичний ретикулум)
- •Б)Будова та функції нервово-м’язового синапсу. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
- •Будова нервово – м`язового синапса.
- •Механізм передачі збудження через синапс
- •Основні причини втоми синапса:
- •Механізм скорочення і розслаблення м'язів
- •В) Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні.
- •Поодиноке скорочення.
- •Тетанічне скорочення.
- •Оптимум и пессимум (по н. Введенскому).
- •(1) При різній частоті подразнень (2) Тонічне скорочення.
- •Крім того, скорочення м`яза поділяються на:
- •Г) Властивості м’язів в організмі. Рухові одиниці. Сила й робота м’язів.
- •Будова рухової одиниці
- •Д). Енергетика м’язового скорочення, фази теплоутворення. Теплопродукція м'яза.
- •Робота і стомлення м'язів
- •Сила м'яза.
- •Стомлення м'яза.
- •Є) Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія. Будова гладкого м`яза.
- •Пейсмекери.
- •Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.
- •Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне передавання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.
- •Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ. Особливості скорочення непосмугованих м'язів
- •Регулювання постави і рухів
- •Рухові функції спинного мозку
- •Моносинаптичні рефлекси
- •Полісинаптичні рефлекси
- •Вплив вищих відділів цнс на рефлекси спинного мозку
- •Рухові функції стовбура головного мозку
- •Статичні рефлекси постави
- •Статичні рефлекси випрямлення
- •Статокінетичні рефлекси
- •Моторні функції мозочка
- •Рухові функції півкуль великого мозку
- •Зв'язки рухових зон кори
- •Базальні ядра (стріопалідарна система)
- •Інтегративна діяльність моторних структур цнс з організації рухів
- •Ретикулярна формація
- •А. Тести для самоконтролю:
- •15. Тестове завдання
- •1.Якщо на м`язове волокно, яке знаходиться в максимальному скороченні, нанести подразнення доволі значної сили, то чи відповість волокно додатковим скороченням? Чому?
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Ііі. Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля.
Організм людини є єдиним цілим, яке складається з молекул, клітин, тканин, органів і систем органів.
В природі існують декілька рівнів організації живої матерії.
Самий примітивний рівень організації – молекулярний ( у вірусів) ,
потім - протоплазмовий( в одноклітинних),
далі – клітинний ( у губок),
потім – тканинний ( у кишковопорожнистих),
потім – органний ( у пласких хропаків),
і останній рівень організації – системний ( у більш розвинених тварин, в т.ч. і людини) .
У людини можна спостерігати всі перераховані рівні організації.
На молекулярно-генетичному рівні відбувається біологічний синтез молекул, які є основою елементарних утворів клітин, а через них всіх структур організму в цілому.
На клітинному рівні відбувається розподіл специфічних функцій між структурами клітин. Діяльність окремих структур клітин тісно пов'язана. Тому клітина — єдина інтегральна система, здатна до самостійного існування.
Функціонально-системний рівень передбачає взаємоузгоджену дію всіх органів і систем організму.
Необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної організації організму.
Схема структурної організації організму така: клітина –тканина – орган - організм.
Але для виконання будь-якої функції необхідне об'єднання певної кількості структурних утворень. Тому функціональна організація відрізняється від структурної.
Схема функціональної організації організму така: функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система.
Функціональна одиниця — група клітин, об'єднаних для виконання певних функцій. Вона може мати складну будову. Наприклад, нефрон у нирці. Функціональні одиниці органу працюють не одночасно, а по черзі. Це дає можливість у широких межах змінювати інтенсивність діяльності органа і працювати довго без втоми.
Функціональна система — це тимчасове об'єднання окремих органів або фізіологічних систем для одержання корисного для організму результату, який слід розглядати як системоутворюючий фактор.
Як тільки досягається необхідний результат і біологічна потреба організму задовольняється, функціональна система розпадається. При виникненні нової біологічної потреби вона створюється знову.
Організм людини являє собою цілісну самоорганізовану систему, відкриту по відношенню до зовнішнього середовища. З ним він обмінюється речовиною і енергією. Ця система володіє властивостями функціональної самоорганізації і самонастроювання через механізми регуляції функціональної активності.
Для виконання своїх біологічних функцій структури будь-якого рівня складності, починаючи від молекул і аж до цілого організму, потребують систем регуляції.
Тому в організмі людини є три системи регуляції функцій: нервова, гуморальна і імунна. Саме вони забезпечують функціональне єднання різних органів і формування цілого організму.
Регуляторні системи організму.
Незважаючи на те що організм складається з окремих одиниць життя — клітин, які утворюють тканини і органи, він працює як єдине ціле. Узгодження діяльності окремих структурних одиниць відбувається завдяки механізмам регуляції фізіологічних функцій, які здійснюють функціональну організацію організму. Це клітинний механізм регуляції, гуморальна регуляція, нервова і імунна регуляції.
Клітинний механізм регуляції.
Одиницею життя є клітина. Саме в ній відбувається обмін речовин, який забезпечує певну упорядкованість її структур і функцій. Ця упорядкованість безперервно змінюється відповідно до змін параметрів навколишнього середовища. Ці пристосувальні зміни відбуваються завдяки власним клітинним механізмам регуляції життєдіяльності, їхня діяльність полягає в тому, що вони:
сприймають всі зміни навколишнього середовища,
здійснюють якісну і кількісну їх оцінку, тобто переводять подразнення в інформацію, перекладають інформацію на «мову» обміну речовин,
організують специфічну фізіологічну функцію,
здійснюють пластичне й енергетичне забезпечення функції.
Розрізняють кілька рівнів, на яких здійснюється реґуляція клітинних функцій.
1. Реґуляція за рахунок зміни властивостей цитоплазматичної мембрани, тобто швидкості надходження метаболітів у клітину за рахунок транспортних систем мембран, які не лише забезпечують сталість внутрішньоклітинного складу, але і беруть участь у процесах транспорту речовин через мембрани внутрішньоклітинних органел.