Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Л 1 ЗБУДЛИВІ ТКАНИНИ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Статичні рефлекси випрямлення

Рефлекси випрямлення пов'язані насамперед з подразненням вестибу­лярних рецепторів за неприродного положення голови. У такому разі за­пускається ланцюг послідовних рухів, спрямованих на виправлення пози -до вертикального положення тулуба головою догори. Спочатку віднов­люється правильне щодо лінії обрію положення голови тім'ям догори, що є результатом рефлекторного впливу рецепторів вестибулярного аналіза­тора на мотонейрони м'язів шиї. Потім набуває природної (вертикальної) пози і тулуб. Дана частина рефлексів запускається переважно внаслідок подразнення пропріорецепторів м'язів шиї. Крім вестибулярного аналіза­тора та пропріорецепторів м'язів шиї у здійсненні рефлексів випрямлення беруть участь і рецептори поверхні тіла, зору.

Статокінетичні рефлекси

Із рецепторів вестибулярного апарата починаються також тонічні реф­лекси, що виникають під час рухів тіла у просторі. Дана група рефлексів називається статокінетичними.

Вони виникають під час зміни швидкості прямолінійного (подразнення рецепторів отолітових органів) чи обер­тального (подразнення рецепторів півколових каналів) руху. Так, у разі різкого гальмування прямолінійного руху підвищується тонус м'язів-розгиначів (біологічне значення даного рефлексу полягає у протидії під час падіння вперед). Під час руху вгору спостерігається збільшення тонусу м'язів-згиначів, а зупинка зумовлює збудження м'язів-розгиначів. Ці два рефлекси називаються "ліфтними" і їх виникнення зумовлене подразнен­ням рецепторів отолітових органів.

Стовбур мозку з рецепторами слухового і зорового аналізаторів забез­печує виконання орієнтувально-дослідницьких рефлексів (за І.П. Павловим - рефлекс "Що таке?"): у разі виникнення різкого звуку або світла го­лова та очі швидко повертаються у бік подразника для його фіксації зором. Одночасно зростає тонус м'язів-згиначів на з боку подразника і роз­гиначів - на протилежному: набувається стартове положення для оборо­ни чи втечі.

Рухові центри стовбура мозку, здійснюючи вплив на мотонейрони спинного мозку, в свою чергу, перебувають під регулювальним впливом мозочка і моторних відділів переднього мозку.

Моторні функції мозочка

Мозочок відіграє важливу роль у регулюванні пози, під час коорди­нування усіх складних рухових актів, у тому числі й довільних (свідомих) рухів.

Мозочок не має прямого виходу на мотонейрони спинного мозку і його вплив опосередковується через інші моторні центри. Уся аферентна інформація, що надходить до мозочка (від вестибуляр­них ядер, соматосенсорної системи та кори великого мозку), через систему вставних нейронів спрямовується до його кори. Результатом гальмівної дії кори мозочка є посилення чи послаблення впливів усіх рухових центрів під час реалізації рухів. Природно, що гальмування ко­ри мозочка підсилює вплив цих центрів на мотонейрони спинного мозку.

Мозочок, який сам не має прямого виходу на мотонейро­ни спинного мозку, через моторні центри стовбура мозку бере участь у ре­гулюванні м'язового тонусу, а шляхом впливу на моторну зону кори вели­кого мозку регулює довільні рухи.

Основні моторні впливи мозочка можуть бути зведені до:

а) участі в регулюванні пози і м'язового тонусу;

б) виправлення (за необхідності) повільних цілеспрямованих рухів у про­цесі їх виконання;

в) координування цих рухів з рефлексами підтримання пози;

г) правильного, точнішого, виконання швидких цілеспрямованих рухів, команда до виконання яких надходить від кори великого мозку;

д) уточнення і запам'ятовування програм складних усвідомлених рухів.