Поодиноке скорочення.

У відповідь на один нервовий імпульс відбувається швидке скорочення, за яким настає швидке розслаблення м'яза. Цей процес називаю поодиноким скороченням. Воно має:

- латентний (прихований) період,

- фаза скорочення і

- фаза розслаблення.

Латентний період — це час від нанесення подразнення до початку скорочення.

Тетанічне скорочення.

Тетанічні скорочення виникають у результаті дії ритмічного подразника. Підґрунтям тетануса є сумація двох скорочень, що виникають у разі дії двох послідовних подразників.

Зубчастий тетанус ви­никає за такої частоти імпульсації, коли кожний наступний імпульс надходить у період розслаблення м'яза.

Повний (глад­кий) тетанус відбувається, коли нова хви­ля скорочення починається на максималь­ній амплітуді попереднього скорочення.

У природних умовах через рухові нер­вові волокна до м'яза надходять серії імпульсів. Тому тетанічний режим для скелетних м'язів є фізіологічним.

Мак­симальне скорочення відбувається тільки за оптимального режиму імпульсації( оптимум). Ду­же висока частота (або сила) стимуляції призводить до зниження амплітуди скоро­чень м'яза (песимум Введенського).

Оптимум и пессимум (по н. Введенскому).

А — схема регистрації; Б — криві м`язових скорочень

(1) При різній частоті подразнень (2) Тонічне скорочення.

Тонічним нази­вають тривале скорочення м'яза, яке від­бувається з незначними енергетичними ви­тратами і дуже повільним розвитком втом­лення.

Тонічні скорочення найбільш харак­терні для гладких м'язів, але серед посмугованих м'язів також є чимало тонічних. До таких належать насамперед скелетні м'язи, що підтримують вертикаль­не положення тіла людини (антигравітаційні м'язи): м'язи спини, шиї, м'язи, що підтримують нижню щелепу. Ці м'язи го­динами перебувають у скороченому стані, витримуючи вагу щелеп, голови чи верх­ньої половини тулуба, і при цьому, як пра­вило, втомлення у цих м'язах не розви­вається.

До складу тонічних (повільних) м'язо­вих волокон входить велика кількість нескоротливих білків, і тому в'язкість їх сар­коплазми вища порівняно зі швидкими (те­танічними) м'язовими волокнами.

Крім того, скорочення м`яза поділяються на:

• ізометричні,

• ізотонічні,

• концентричні,

• ексцентричні.

Скорочення, при якому розвивається лише напруження, а довжина м`яза не змінюється називається ізометричним.

Ізотонічними називаються скорочення, під час яких довжина м'яза зменшується, а напруга не змінюється.

Якщо м'яз під час скорочення долає якийсь опір, то скорочення називають концентричним.

У разі значного навантаження м'яз розтягується, незважаючи на своє максимальне напруження, — це ексцентричний тип ско­рочення(наприклад, у армреслінгі, коли супротивник намагається покласти вашу руку на стіл).

Розрізняють також два режими скоро­чення:

• динамічний, коли м'яз почергово скорочується і розслаблюється, і

• статич­ний, коли м'яз, тривало напружуючись, не може подолати опір. Цей режим властивий ізометричному скороченню.