- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •І. Визначення фізіології як науки, об’єкта її досліджень, завдань.
- •Іі. Визначення основних понять фізіології: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, реакція, подразнення.
- •Необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної організації організму.
- •Ііі. Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля.
- •2. Реґуляція процесів метаболізму ядром клітини.
- •3. Метаболічна реґуляція активності ферментних систем клітини.
- •4. Гуморальний і нервовий контроль клітинних функцій. Гуморальна регуляція
- •Нервова регуляція
- •IV.Збудливі тканини.
- •Клітинні мембрани
- •Будова клітинних мембран.
- •Ліпідні компоненти мембран.
- •Білки мембран.
- •Б) Подразливість і збудливість.
- •3)Транспорт йонів через мембрани.
- •Розберемо коротко кожен з них.
- •Ендоцитоз
- •Екзоцитоз
- •Пасивний транспорт.
- •Первинно - активним транспортом.
- •Функції йонних каналів.
- •Електрозбудливий канал
- •Хемозбудливий (лігандзалежний) іонний канал має:
- •Класифікація каналів.
- •IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:
- •V. За розміром селективної ділянки:
- •Vі. В залежності від виду контролю за каналом:
- •Г) Мембранні потенціали спокою та збудження.
- •Мембранний потенціал спокою.
- •Умови виникнення потенціалу спокою:
- •Розвиток потенціалу дії.
- •Значення параметрів подразника для виникнення потенціалу дії
- •Значення сили подразнення.
- •Значення тривалості подразнення.
- •Значення швидкості наростання сили подразника.
- •6) Рефрактерність.
- •7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера.
- •2. Закон сили подразнення:
- •3. Закон "все або нічого".
- •4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).
- •5. Закон градієнта подразнення.
- •Д)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
- •Будова мієлінізованого волокна
- •3. Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі, що складається із безлічі нервових волокон, збудження з одного нервового волокна на сусідні не передається.
- •V. Фізіологія м`язів.
- •Посмуговані м'язи
- •Будова м'язового волокна та типи м`язових волокон.
- •Саркоплазматичний матрикс
- •Агранулярна ендоплазматична сітка або саркоплазматичний ретикулум)
- •Б)Будова та функції нервово-м’язового синапсу. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
- •Будова нервово – м`язового синапса.
- •Механізм передачі збудження через синапс
- •Основні причини втоми синапса:
- •Механізм скорочення і розслаблення м'язів
- •В) Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні.
- •Поодиноке скорочення.
- •Тетанічне скорочення.
- •Оптимум и пессимум (по н. Введенскому).
- •(1) При різній частоті подразнень (2) Тонічне скорочення.
- •Крім того, скорочення м`яза поділяються на:
- •Г) Властивості м’язів в організмі. Рухові одиниці. Сила й робота м’язів.
- •Будова рухової одиниці
- •Д). Енергетика м’язового скорочення, фази теплоутворення. Теплопродукція м'яза.
- •Робота і стомлення м'язів
- •Сила м'яза.
- •Стомлення м'яза.
- •Є) Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія. Будова гладкого м`яза.
- •Пейсмекери.
- •Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.
- •Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне передавання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.
- •Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ. Особливості скорочення непосмугованих м'язів
- •Регулювання постави і рухів
- •Рухові функції спинного мозку
- •Моносинаптичні рефлекси
- •Полісинаптичні рефлекси
- •Вплив вищих відділів цнс на рефлекси спинного мозку
- •Рухові функції стовбура головного мозку
- •Статичні рефлекси постави
- •Статичні рефлекси випрямлення
- •Статокінетичні рефлекси
- •Моторні функції мозочка
- •Рухові функції півкуль великого мозку
- •Зв'язки рухових зон кори
- •Базальні ядра (стріопалідарна система)
- •Інтегративна діяльність моторних структур цнс з організації рухів
- •Ретикулярна формація
- •А. Тести для самоконтролю:
- •15. Тестове завдання
- •1.Якщо на м`язове волокно, яке знаходиться в максимальному скороченні, нанести подразнення доволі значної сили, то чи відповість волокно додатковим скороченням? Чому?
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Вплив вищих відділів цнс на рефлекси спинного мозку
За звичайних умов рефлекторна діяльність спинного мозку координується вищими відділами ЦНС. У разі розриву зв'язку спинного мозку з головним шляхом хірургічного перерізання чи травми розвивається "СПІНАЛЬНИЙ ШОК" - глибоке пригнічення рефлекторних функцій спинного мозку. Тривалість шоку різна для різних тварин: у жаби і щура триває кілька хвилин, у собак і котів -від 1-2 год до кількох днів, у людини - кілька тижнів або місяців. До того ж у людини рефлекси спинного мозку самостійно можуть і не відновитися - необхідне відповідне лікування. Спінальний шок виникає унаслідок того, що після припинення впливу вищих відділів ЦНС виникає гіперполяризація мембран мотонейронів спинного мозку. Тому аферентні впливи не можуть викликати збудження і рефлекторна діяльність спинного мозку гальмується або припиняється.
Рухові функції стовбура головного мозку
Найважливішими руховими центрами стовбура є:
латеральне вестибулярне ядро моста,
червоне ядро середнього мозку,
деякі ядра ретикулярної формації.
Рефлекси стовбурових моторних ядер реалізуються через низхідні нервові шляхи на мотонейрони спинного мозку, які підтримують постійний тонус скелетних м'язів. Аксони нейронів стовбура мозку не мають прямого виходу до м'язів, тому регулювання м'язового тонусу ядрами мозкового стовбура здійснюється шляхом зміни і перерозподілу активності спінальних рефлекторних дуг. У результаті відбувається перерозподіл м'язового тонусу між різними м'язовими групами.
Стовбурові центри забезпечують дві групи рефлексів:
- збереження рівноваги і нормального вертикального положення тіла за умови дії гравітаційного поля Землі чи у стані спокою (статичні рефлекси),
- збереження рівноваги і нормального вертикального положення тіла під час руху тіла у просторі (статокінетичні рефлекси).
Статичні рефлекси, у свою чергу, поділяються на дві групи - рефлекси постави і рефлекси випрямлення.
Статичні рефлекси постави
Рефлекси постави полягають у підтриманні визначеної пози та положення тіла у просторі. Основним джерелом аферентних імпульсів для них є пропріорецептори м'язів шиї (шийні тонічні рефлекси) і рецептори вестибулярного аналізатора (вестибулярні тонічні рефлекси). Від них збудження проходить до стовбурових рухових центрів, а потім по низхідних нервових шляхах до спинного мозку, регулюючи і координуючи активність його мотонейронів. У результаті відбувається перерозподіл м'язового тонусу між різними групами м'язів для утримання визначеної пози.
Тонічні шийні рефлекси. У тварин під час нахилу голови вниз підвищується тонус згиначів передніх кінцівок і розгиначів задніх. Під час піднімання голови спостерігається протилежне: передні кінцівки розгинаються, а задні - згинаються. На відміну від цього, у людини нахил голови вперед підвищує тонус усіх м'язів-згиначів, а назад - розгиначів. Нахил голови до плеча призводить до підвищення тонусу м'язів-згиначів з цього ж боку і розгиначів - протилежного.
Тонічні вестибулярні рефлекси. Характерною рисою цих рефлексів є підвищення або зниження тонусу м'язів усіх чотирьох кінцівок, яке спрямоване на компенсацію відповідного руху голови з метою запобігання можливому падінню під час переміщення тіла і голови у просторі.