Інтегративна діяльність моторних структур цнс з організації рухів

Для задоволення своїх потреб в умовах постійної зміни зовнішнього се­редовища організм змушений ставити перед собою конкретні завдання та своєю поведінковою діяльністю домагатися наміченого результату - ко­рисного результату. Для цього в ЦНС утворюється група нервових центрів - функціональна система. Спочатку формується задум руху, що потім переводиться у програму дій. У формуванні задуму велике значення мають аферентація, мотивація, пам'ять, тобто багато відділів - асоціатив­них, сенсорних, лімбічних тощо.

Для реалізації програми майбутнього руху підключаються усі ієрархічні рівні моторних центрів ЦНС, починаючи від рухової ділянки кори велико­го мозку до мотонейронів спинного мозку. Чим складніший рух, тим біль­ше моторних центрів його організовують. Таким чином, система регу­лювання рухів є багаторівневою. Між окремими рівнями та центрами виникають складні ієрархічні взаємодії.

Велике значення у разі втілення програми в конкретний результат на­лежить зворотній аферентації, за допомогою якої у центри, де відбу­вається планування, надходить інформація про характер реакції на вико­нану дію (правильно, неправильно, досить, недостатньо тощо) і, за потреби, у програму вносяться корективи. До каналів зворотної аферен­тації належать аференти м'язів, суглобів, тобто сенсорні механізми самого рухового апарату. Велике значення має також аферентація систем зорових та слухових рецепторів. Особливо важливим є значення зворотного зв'яз­ку для регулювання повільних рухів, коли є час для виправлення самої програми в ході її реалізації. Якщо під час виконання швидких рухів зво­ротний зв'язок не встигає скоригувати програму в період самого руху, то зворотна аферентація, допомагаючи оцінити результат, сприяє навчанню, і під час повторних виконань (тренувань) рухи стають точнішими. Це оз­начає, що сама програма стала досконалішою.

Ретикулярна формація

Ретикулярна формація утворюється на рівні стовбура головного мозку. Вона являє собою дифузне нагромадження нейронів з їх сильно розгалуженими відростками, згрупованих у більш як 40 ядер, розміщених у задньому і середньому мозку.

Своїми висхідним (ретикулогіпоталамо-, таламо-, кортикальними) і низхід­ним (специфічними й неспецифічним ретикулоспінальними) шляха­ми ретикулярна формація зв'язана як з вище розміщеними відділами ЦНС, так і зі спинним мозком. Сама вона отримує інформацію від кори головного мозку кортикоспінальними (пірамідними) шляхами, з мозочку та інших структур, а також з колатералей усіх сенсорних систем. Сприймаючи інформацію, ретикулярна формація виконує інтегративну функцію і таким чином впливає на всі відділи ЦНС.

Ретикулярна формація також створює постійний тонічний вплив на інші нервові структури. Дифузно закінчуючись у корі, ретикулярна формація контролює стан її активності, бере участь у формуванні стану бадьорості й сну організму (активаційний і гіпногенний впливи). Активація ретикулярної формації переводить організм в активний стан, гальмування (барбітуратами) - у стан сну.

Ушкодження ретикулярної формації супроводжується втратою свідомості.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :

1 – для узгодженої роботи всіх органів і систем повинні працювати структури, які здібні сприймати подразники зовнішнього середовища і реагувати на них збудженням,

2 –всі клітини можуть знаходитись в 2-х функціональних станах – спокою і збудження,

3 – для здійснення переміщень в просторі та рухової діяльності внутрішніх органів існує специфічна збудлива тканина – м`язова, яка здатна на подразнення відповідати скороченням,

6 – для гарного розуміння процесів , що відбуваються в організмі треба добре знати фізіологію збудливих тканин.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .