4.2.3. Інформаційна підсистема діяльності

Для виконання діяльності людині потрібна певна інформаційна основа.

Інформаційна основа діяльності (ІОД) – це сукупність інформації, яка характеризує умови (об’єктивні і суб’єктивні) реалізації діяльності.

Характеристика необхідних умов відбувається відповідно до визначеної цілі та отриманого результату діяльності. Тобто формування ІОД відбувається до початку діяльності, в її процесі та після її завершення.

До початку діяльності здійснюється пошук інформації, необхідної для планування діяльності. В процесі виконання діяльності збирається інформація, необхідна для аналізу отриманих проміжкових результатів. Після завершення діяльності інформація використовується для аналізу отриманого результату та залишається в пам’яті у вигляді знань.

Основними формами ІОД вважають образ і знак.

Образ – копія певного об’єкта, створена суб’єктом у результаті його пізнання:

• чуттєвого – у вигляді відчуттів, сприймань, уявлень;

• мисленнєваго – у вигляді понять, суджень, умовиводів.

Це ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу в свідомості людини.

Знак – умовний замінник об’єкта, носій інформації.

До числа знакових систем належать:

• мова – система словесних знаків, за допомогою яких здійснюється згортання, збереження та відтворення інформації;

• символ – різновид знака, якому властиві багатозначність та змістовність (наприклад, герб, емблема);

• код – сукупність знаків та система правил, за допомогою яких інформація може бути представлена (закодована) у вигляді набору символів, придатного для передачі, обробки та збереження (запам’ятовування);

• модель – система знаків, за допомогою яких відтворюються найзагальніші та найсуттєвіші ознаки об’єкта-оригінала; інформаційні моделі є основою для обробки інформації та прийняття рішення.

У ході обробки інформації беруть участь пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява. Участь цих процесів забезпечує оперування образами, знаками і знаковими системами. З їх допомогою виконуються розумові операції та приймається рішення про виконання дії.

Центральне місце в цьому процесі належить пам’яті:

• миттєвій (зоровій, слуховій, нюховій, дотиковій, смаковій), яка забезпечує безпосередній відбиток інформації про дію і триває десятки мілісекунд;

• безпосередній короткотривалій, яка утримує декілька об’єктів (7±2 одиниці), відтворює частину зафіксованої в миттєвій пам’яті інформації без її обробки (інша частина інформації втрачається);

• оперативній, в якій відбувається обробка та оперативне запам’ятовування інформації: повторення, структурування, встановлення зв’язків між об’єктами;

• довготривалої пам’яті, в якій актуалізується весь індивідуальний досвід діяльності.

У процесі обробки інформації беруть участь процеси мислення і уяви. У взаємодії вони забезпечують перехід інформації в знакові системи, сприяють її розумінню та прийняттю на цій основі рішення.

Кожний такий процес супроводжується розширенням індивідуального досвіду у вигляді отриманих знань, суджень, висновків. Індивідуальний досвід ще більше збагачується після виконання діяльності та отримання результату, в якому поєднуються її продукт, тобто те, що отримано людиною внаслідок дій, та психічний результат – досвід, утворений не лише знаннями, а й тими навичками і уміннями, які з’явилися чи розширилися в ході виконання певної дії.