Тема 7. Соціальні групи

7.1. Сутність феномена «соціальна група»

Феномен соціальної групи становить суттєвий інтерес для науки. Адже всі соціально-психологічні явища, передусім спілкування та соціалізація особистості, відбуваються в групах.

Соціальна група – це певна реально існуюча або умовно виокремлена сукупність людей, об’єднаних на основі спільних для них ознак.

Реально існуюча спільність людей називається реальною соціальною групою, а умовно виокремлена – умовною групою.

Соціально-психологічні дослідження переважно спрямовані на вивчення реальних соціальних груп, утворення та існування яких зумовлене спільно виконуваною діяльністю, або спільними умовами (обставинами) життєдіяльності та певним рівнем усвідомлення членами групи своєї приналежності до неї.

Об’єднання людей в умовну групу здійснюється передусім з метою проведення досліджень (наприклад, демографічного, або статистичного аналізу). Люди, які входять до таких груп, можуть не усвідомлювати свою приналежність до них і виконувати різні види діяльності. До числа ознак, за якими визначають приналежність до умовних груп, належать рівень освіти, вік, стать, національність, вид захворювання, політичні уподобання, релігійні переконання, рівень культури, сфера діяльності, спрямованість інтересів тощо.

Реальна група є водночас об’єктом і суб’єктом суспільних відносин. Перше її значення зумовлено тим, що її виникнення зумовлене особливостями суспільного розвитку на певному його історичному етапі. Так, у сучасних умовах є потреба у діяльності професійних театральних колективів, проте відпала потреба у самодіяльних мандрівних труппах, у групах бродячих музикантів.

Водночас реальна група виступає суб’єктом певного виду діяльності і завдяки цьому є задіяною у системі суспільних відносин (теза Г. Андреєвої¹). На користь цієї тези висуваються такі аргументи:

• соціальна група є психологічною спільністю, існування якої зумовлене наявністю групових інтересів, потреб, норм, цінностей, думки, цілей;

• соціальна група вступає у відносини з іншими соціальними групами;

• соціальна група через свою діяльність може впливати на перебіг суспільних процесів.

Основними параметрами соціальної групи є:

• композиція (склад) групи – визначається відповідно до чисельності членів групи та їхніх характеристик (соціальних, вікових, професійних, характерологічних, психологічних);

• структура групи – сукупність членів групи та зв’язків між ними, які забезпечують цілісність та відносну незмінність групи (структура комунікацій, структура влади, структура виконуваних функцій, емоційна структура, структура міжособистісних відносин);

• групові процеси – процеси, котрі забезпечують життєдіяльність групи (утворення та розвиток групи, вироблення групових норм та цінностей, групової думки, прийняття групових рішень, керівництво групою тощо).

У дослідженні соціальних груп використовують ще й параметри, за допомогою яких визначається місце в них індивідів, які є членами цих груп. До числа таких параметрів відносять позицію, статус, соціальну роль, групові очікування (експектації), установки членів групи, групові норми, цінності та санкції.

Поняття «позиція» і «статус» використовують як синоніми для позначення місця індивіда у системі життя групи. Проте статус більшою мірою характеризує досягнення члена групи з точки зору престижності та визнання його переваг з боку інших членів групи. Так, в умовах мистецького спілкування у визначенні позицій акторів беруть до уваги виконувані ними ролі, їхнє місце у структурі групових відносин та у структурі влади (лідери, зірки, пасивні члени групи), а статус визначають з огляду на те, які звання вони отримали, якого рівня професійної майстерності, визнання з боку колег та популярності серед глядачів досягли.

Соціальна роль – перелік тих виконуваних членами групи реальних функцій, які задаються цією групою залежно від їх статусу. Офіційний статус директора театру зумовлює виконання ним соціальної ролі в аспекті виконання адміністративних функцій. Статус режисера передбачає інший зміст соціальної ролі – управління виконавською діяльністю акторів. Актор реалізує творчий задум режисера в певній власній інтерпретації.

Від кожного з них група очікує виконання саме цих функцій. Залежно від результативності реалізації соціальної ролі кожний виконавець сприймається та оцінюється групою. Це явище отримало назву «групового очікування» (експектації).

Визначеності системі групових очікувань надають групові норми і санкції.

Групові норми – це сукупність правил і вимог, які регулюють поведінку членів групи, визначають характер їх взаємовідносин, взаємодії та спілкування. Групові норми виконують важливі функції:

• оцінки дій та вчинків членів групи у контексті їхньої відповідності цим нормам;

• накопичення, зберігання та передачі соціального досвіду у вигляді норм;

• регуляції взаємовідносин між членами групи та між групами, які входять до тих чи інших соціальних структур;

• стабілізації життєдіяльності соціальних груп та соціальних структур.

Основу для вироблення чи прийняття членами групи норм складають цінності – визнані групою ідеали, еталони необхідного, справедливого та належного. Цінності групи можуть бути відповідними або невідповідними загальнолюдським, суспільним чи національними цінностям. Навіть у випадку такої відповідності цінності однієї групи можуть бути відмінними від цінностей іншої групи. Так, члени художнього колективу визнають мистецтво однією з найвищих цінностей. В той же час члени баскетбольної команди можуть не звертати увагу на цю сферу суспільного життя і зосереджувати свою увагу на спортивних досягненнях.

У зв’язку з тим, що члени групи сприймають і керуються нормами групи по-різному – в континуумі від повного прийняття до цілковито заперечення (аномії), у групі існують спеціальні механізми, за допомогою яких забезпечується дотримання норм – санкції. Санкції можуть бути негативними (покарання за порушення норм) і позитивними (заохочення в разі дотримання і виконання норм).

Групові норми відображенні в традиціях, звичаях, ритуалах, атрибутах групи.

Для повнішого осягнення сутності соціальної групи треба звернутися до класифікації її різновидів. За даними Г. Андреєвої, всі групи поділяють на умовні та реальні. В свою чергу реальні групи можуть функціонувати в двох різновидах – як лабораторні та природні. У лабораторні групи учасників об’єднують з метою проведення досліджень. В реальних природних групах об’єднання людей відбувається для здійснення спільної діяльності, в тому числі спілкування.

Залежно від кількісного складу природні групи можуть бути великими та малими. За рівнем організованості великі групи є організованими (суспільство, колектив великого підприємства), або неорганізованими (етнічна група, натовп), а малі – знаходитися на стадії становлення чи функціонувати у формі колективу – високоорганізованої групи людей, які керуються в своїй діяльності та взаємовідносинах суспільно схваленими цілями.

Існує й інший підхід до класифікації груп. За кількісною ознакою їх поділяють на:

• гіпергрупи – найбільші в існуванні земної цивілізації групи, до яких належить населення Землі, її окремих материків і континентів;

• супергрупи – населення великих держав (Китаю, Індії, США, Росії), міжнародних організацій (Европейський Союз), блоків (НАТО);

• декагрупи – суспільства (України, Польщі, Чехії, Франції) та спільноти, утворені в окремих державах (республіки Росії) чи штатах (Індії, США);

• великі групи – спільноти людей, виокремлені за соціальними ознаками (нації, класи, прошарки, професійні спільноти, вікові спільноти та ін.);

• метагрупи – порівняно великі громадські організації, територіальні спільноти (мешканці регіону, міста, села);

• середні групи – підприємства, невеликі громадські організації, навчальні заклади, військові частини;

• малі групи – невеликі за обсягом спільноти, члени яких об’єднані спільною метою, безпосередньо контактують між собою та утворюють певну ієрархічну структуру відносин (студентська академічна група, трудовий колектив, родина);

• мікрогрупи – найменші за обсягом групи, які складаються з 2 – 4 осіб (невелика сім’я, група друзів, однодумців, колег)¹.

Оскільки кожна людина входить до складу щонайменше декількох малих груп, задовольняє в них свої потреби і через них реалізує свої відносини з суспільством, то ці феномени потребують окремого розгляду.