8.2. Методологічна основа педагогіки. Педагогічне дослідження

Педагогічна методологія – вчення про закономірності, принципи, методи, форми і методику наукового дослідження педагогічних категорій та процесів.

Методологія сучасної педагогіки (як і кожної галузі науки) є багаторівневою системою, що складається з трьох основних позицій:

Загальна методологія педагогіки передбачає дослідження педагогічних феноменів на основі урахування:

• загальних положень, принципів і категорій діалектики:

  • положення про залежність педагогічного процесу від соціально-економічного і політичного розвитку суспільства, етнокультурних особливостей людей;

  • положення про залежність педагогічного процесу від рівня розвитку психологічних та педагогічних наук, організації навчальної і виховної роботи в системі закладів освіти;

• закону єдності і боротьби протилежностей, у відповідності з яким навчально-виховний процес вважається складним і суперечливим явищем;

• закону заперечення заперечуваного, який передбачає домінуючий вплив процесу формування позитивних якостей у вихованців над проявом негативних характеристик;

• закону переходу кількісних змін в якісні, згідно якого покращення якості педагогічного впливу призводить до зростання навчальних досягнень та рівня вихованості особистості.

Спеціальна педагогічна методологія орієнтована на врахування:

• знань про специфіку свідомості і психічних властивостей особистості і можливостей педагогічного впливу на неї;

• особливостей процесу формування особистості в колективі, суспільстві та під впливом різних соціальних інститутів (сім’ї, закладів освіти, церкви);

• єдності процесів навчання і виховання, виховання і самовиховання.

Часткова методологія педагогіки передбачає врахування:

• законів, закономірностей, принципів і методів навчання і виховання;

• взаємодії та цілісності процесів навчання, виховання, розвитку, формування і освіти особистості.

Означеній системі методологічних позицій властива відносна самостійність: кожен з них може існувати окремо на своєму рівні, але всі вони підпорядковані філософському рівню загальної методології, який є підґрунтям будь-якого методологічного підходу.

Педагогічні дослідження призначені для одержання інформації про особливості перебігу педагогічних процесів чи підтвердження висунених гіпотез. Вони проводяться згідно конкретних методик, до структури яких входять науково-педагогічні методи.

Методика науково-педагогічного дослідження – це логічна послідовність операцій та дій, яка передбачає застосування системи методів, спрямованих на розв’язання поставлених дослідницьких завдань.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб вивчення психолого-педагогічних аспектів розвитку і формування особистості, аналізу навчально-виховного процесу.

Методи педагогічного дослідження класифікуються на три групи: емпіричні, теоретичні, математичні і статистичні.

До емпіричні методів належать такі, як:

• педагогічне спостереження (пряме, опосередковане, самоспостереження) передбачає отримання інформації через систематичне, цілеспрямоване сприйняття досліджуваних об’єктів, явищ, процесів; методика здійснення педагогічного спостереження передбачає: вибір об’єкта, визначення мети і завдань, розробку програми, одиниць, способу і форми фіксації та обробки даних спостереження;

• бесіда уможливлює отримання інформації під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником відповідно до заздалегідь підготовлених запитань; головними умовами ефективності бесіди є визначення мети, розробка плану, виокремлення основних і другорядних запитань, створення сприятливої атмосфери;

• інтерв’ю дає змогу отримати необхідну інформацію за допомогою усного опитування, яке проводиться у певній послідовності за допомогою попередньо сформульованих запитань, відповіді на які обов’язково записуються;

• метод анкетування забезпечує отримання інформації від якнайбільшої кількості респондентів, оскільки передбачає письмові відповіді на поставлені запитання; у педагогічних дослідженнях застосовують такі види анкет: відкриті (відповіді на питання є довільними), закриті (необхідно обрати одну чи декілька відповідей із запропонованих), напіввідкриті (крім запропонованих варіантів відповідей можна висловити власну думку), полярні (передбачають вибір однієї із полярних відповідей “так” чи “ні”);

• педагогічний експеримент передбачає вивчення досліджуваних явищ чи процесів у звичайних та змінених дослідником умовах; у залежності від мети розрізняють такі види педагогічного експерименту: констатувальний (вивчення стану педагогічного явища, визначення рівня сформованості його характеристик), уточнювальний (перевірка гіпотези, яка створена у процесі усвідомлення проблеми), формувальний (створення нових умов для зміни параметрів педагогічного явища) і контрольний (виявлення ймовірних змін визначених характеристик педагогічних явищ чи процесів);

• метод вивчення документації закладів, які здійснюють навчально-виховну діяльність та продуктів діяльності вихованців (календарних та поурочних планів, журналів педагогів, а також особових справ, характеристик, художніх виробів вихованців тощо);

• метод узагальнення незалежних характеристик дає змогу проаналізувати, порівняти, узагальнити інформацію, отриману з різних джерел;

• метод рейтингу передбачає оцінювання окремих показників дільності досліджуваних уповноваженими експертами;

• психолого-педагогічне тестування проводиться із використанням спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування досліджуваних на певний рівень знань, загальний інтелектуальний розвиток;

• метод соціометрії застосовують з метою встановлення характеру, змісту і структури взаємодії у колективі вихованців або педагогів.

До теоретичних методів педагогічного дослідження належать: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, індукція, дедукція, традукція, класифікація, абстрагування, конкретизація.

Математичні і статистичні методи педагогічного дослідження застосовують для обробки одержаних даних, а також для встановлення кількісної залежності між педагогічними явищами. До цієї групи методів належать такі, як:

• реєстрування, яке спрямоване на виявлення певної якості в явищах досліджуваної групи і підрахування за ознакою її наявності чи відсутності (наприклад, кількість пропусків на репетиціях);

• метод ранжування дає змогу розмістити визначені у дослідженнях об’єкти за встановленими показниками критеріїв (збільшення чи зменшення), наприклад, складання списку вихованців відповідно до їхнього зросту, ваги, рівня і характеристики досягнень тощо;

• моделювання передбачає теоретичну розробку і апробацію досліджуваної педагогічної системи, яка відображає істотні зв’язки між її елементами (наприклад, модель управління закладом позашкільної освіти).