Тема 6 Міжнародна економічна інтеграція

Мета: Розкрити суть та основні форми міжнародної економічної інтеграції. Охарактеризувати основні принципи функціонування Європейського союзу, як найбільш успішної форми міжнародної інтеграції держав. Назвати основні інтеграційні об᾿єднання світу.

Час: 160 хв. Метод : Лекція Місце: Навчальна аудиторія

ПЛАН

Навчальні питання: Час викладу

Вступ…….………………………………………………...……………5хв

1. Суть та основні форми міжнародної економічної

інтеграції……………………………………………………………30 хв.

2. Європейський Союз………………………………………………..30 хв.

3. Північноамериканська угода про вільну торгівлю……………25 хв.

4. Основні інтеграційні об'єднання в інших регіонах світу………25 хв.

5. Економічна інтеграція в СНД………………………………………30 хв.

Заключна частина……………………………………………..……15 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.

Джерела і література: 6,7,11,13,25,31,32,34,35,36,38,48.

1. Суть та основні форми міжнародної економічної інтеграції

Процес міжнародної економічної інтеграції обумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці, в результаті чого національні економіки зближуються й взаємопроникають. Очевидною стає взаємозалежність країн на основі більш тісних регіональних зв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція є найвищою формою прояву інтернаціоналізації господарського життя світового співтовариства. Вона відбувається у межах як кожної із основних груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Це зумовлено тим, що міжнародна економічна інтеграція охоплює такий важливий механізм економічної системи, як господарський, у якому є не лише базисні, але й надбудовні елементи суспільства. На певному її етапі зближуються національні, економічні та політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними.

Міжнародна економічна інтеграція суттєво відрізняється від звичайного економічного співробітництва країн тим, що на її основі: формується міжнародний господарський комплекс з власною структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються й погоджуються як усередині кожної країни, так і на міжнародному рівні;

• зростає можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

• основою інтеграційної діяльності є не лише зовнішньоторговельний обмін, а й взаємодія в галузі виробництва і науки на пільгових, порівняно з іншими країнами, умовах;

• інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Основними передумовами міжнародної економічної інтеграції є такі:

а) соціально-економічна однорідність національних господарств, близькість рівнів їх економічного розвитку;

б) сучасна науково-технічна революція, яка спричинила якісні зміни в продуктивних силах;

в) спільність проблем соціально-економічного характеру, які стоять перед країнами, що інтегруються;

г) тривалий період взаємного економічного співробітництва групи країн;

д) географічна близькість країн, що інтегруються;

є) цілеспрямована політика держав, зацікавлених у розвитку інтеграційних процесів.

Отже, міжнародна економічна інтеграція є об'єктивним процесом розвитку стійких економічних зв'язків і суспільного поділу праці національних господарств, що близькі за економічним рівнем. Цей процес охоплює зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, веде до тісного переплетення національних господарств, до створення регіональних господарських комплексів. Конкретні форми економічної взаємодії між країнами-учасницями залежать від рівня їх господарського розвитку.

Суть міжнародної економічної інтеграції проявляється в її характерних рисах, а саме:

1. міждержавному регулюванні економічних процесів;

1. поступовому формуванні міжнародного господарського комплексу із загальною структурою відтворення;

2. усуненні адміністративних та економічних бар'єрів, які пере­шкоджають вільному рухові товарів, капіталів, робочої сили та ресурсів у межах регіону;

3. зближенні внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.

В економічній літературі подається дуже багато визначень суті міжнародної економічної інтеграції, які дуже близькі між собою за змістом. Тому, на нашу думку, міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як процес зближення, взаємоприс-тосування національних економік у межах єдиного економічного простору та проведення узгодженої між державами економічної політики.

Інтеграційні процеси в міжнародній економіці мають такі позитивні наслідки:

• з'являються передумови використання переваг економіки регіону через розширення ринку;

• відбувається обмін досвідом структурної перебудови у транс­формаційні періоди;

• створюється більш стабільне середовище для взаємної торгівлі;

• стає можливою підтримка молодих галузей виробництва через попит на товари цих галузей у межах регіону.

Процес інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше країн об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору. Для цього країни укладають між собою інтеграційні угоди, сподіваючись при цьому на економічну вигоду. Іноді вони можуть також переслідувати політичні та інші цілі.

Найбільш інтенсивний розвиток інтеграційні процеси дістали у другій половині XX ст. Вони набули різних організаційних форм. Найбільш поширеними на мікрорівні є:

• спільне будівництво господарських об'єктів;

• спільне проведення геологорозвідувальних та пошукових робіт;

• спільне проведення проектно-конструкторських робіт;

• спеціалізація й кооперація виробництва;

• спільні підприємства;

• міжнародні науково-виробничі, господарські та економічні організації.

Нині інтеграційні процеси носять переважно регіональний характер. Вони реалізуються через формування таких міжнародних регіональних інтеграційних угруповань як: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз.

Зона преференційної торгівлі є початковою стадією регіональної інтеграції, країни-учасниці якої скасовують між собою торговельні обмеження для певних видів товарів (часто її називають іще промисловою зоною вільної торгівлі, оскільки здебільшого йдеться про промислові товари). На цій стадії полегшуються умови для_; руху економічних ресурсів. Сьогодні на ній перебуває переважна; більшість регіональних інтеграційних об'єднань світу.

Зона вільної торгівлі — основною її відмінністю є те, що кожна країна такого об'єднання продовжує проводити свою власну політику стосовно країн, що не є членами даного торговельного проектору. А що стосується країн — учасниць такої інтеграції, то між ними не допускаються ніякі торговельні бар'єри. Найвідомішою зоною вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі

(ЄАВТ). Вона була створена у 1960 р. на основі угоди семи захід­ноєвропейських країн: Великої Британії, Австрії, Данії, Норвегії, Швеції, Швейцарії і Португалії. У зв'язку з більш високим рівнем інтеграції у Європейському Союзі сьогодні ЄАВТ втратила своє значення в цьому регіоні. Іншими відомими прикладами такої інтеграції, які нині успішно функціонують у світі, є Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Митний союз, як і попередня форма інтеграційного об'єднання, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн — учасниць цього союзу. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику стосовно тих країн, що не входять до митного союзу. Як правило, це проявляється при узгодженні мита, за допомогою якого імпорт країн, що не входять у митний со­юз, обкладається однаковим розміром мита на території країн митного союзу. Прикладами такої форми інтеграції можна назвати Європейське економічне співтовариство, яке пізніше переросло у Європейський Союз, та об'єднання країн Карибського басейну (CARICOM).

Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Така форма інтеграційного об'єднання передбачає на його території не лише віль­ний рух товарів і послуг, а й вільне переміщення капіталів, робочої сили і технологій. При такій формі інтеграції починається співро­бітництво країн-учасниць не лише безпосередньо у сфері виробництва, а й у правовій і податковій політиці та у сфері зайнятості. Прикладом успішного функціонування спільного ринку може бути Європейське економічне співтовариство (нині ЄС).

Економічний союз — це таке інтеграційне об'єднання, яке включає функції попередніх і передбачає узгодження та гармонізацію внутрішньої і зовнішньої політики країн-учасниць у еко­номічній, соціально-культурній, військовій та екологічній сферах.

Держави, що є членами економічного союзу, погоджують між собою грошово-кредитну, податкову політику та державні витрати. Крім того, учасники цієї інтеграції повинні використовувати на своїй території спільну валюту. Функціонування економічного союзу вимагає створення міжнаціональних керівних органів по управлінню такою формою інтеграційного об'єднання.