5. Методи міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля здійснюється як напряму, так і через посередників. Торгівля напряму передбачає вільний безпосередній експорт та імпорт товарів між виробником та споживачем продукції (послуг). Така торгівля традиційно регулюється договірними документами і базується на використанні положень Конвенції ООН про Договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у 1980 р. Незважаючи на ефективність прямих зв'язків між експортерами та імпортерами, більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється за участю посередницьких організацій.
Посередники - це фізичні чи юридичні особи, які допомагають контрагентам із різних країн укладати та здійснювати зовнішньо-торговельні угоди. Посередники активно працюють у сфері перевезень, зберігання, страхування, оренди, збуту товарів тощо. До посередників належать брокери, дилери, комісіонери, консигнатори, маклери, оптові покупці, торгові та промислові агенти. Порівняльна характеристика різних типів посередників наведена в таблиці 2.2. Основна мета залучення посередників — підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій.
В сучасних умовах широко використовуються також такі методи міжнародної торгівлі, що здійснюються за допомогою таких специфічних посередників, як біржі, аукціони та тендери. Набуває поширення й електронна торгівля.
Залежно від типу товару, яким торгують на міжнародних біржах, останні можна поділити на товарні, валютні та фондові. В еволюційному розвитку спочатку з'явилися товарні біржі, а потім стали формуватися валютні та фондові. Різновиди та принципи функціонування валютних та фондових бірж розглядаються в іншому розділі, а в цьому зупинимося лише на товарних біржах.
Товарна біржа являє собою постійно діючий оптовий ринок чистої конкуренції, на якому за певними правилами здійснюються операції з купівлі-продажу якісно однорідних та легко взаємозамінних товарів, що мають сталі і чітко означені риси. Перші товарні біржі з'явилися в Європі в XVI ст. Сьогодні частка біржової торгівлі у загальних обсягах світової торгівлі складає 15—20%. Найбільші міжнародні біржові центри розташовані в США, Англії та Японії, їхня доля у загальному обсязі біржової торгівлі складає понад 90%. Угоди на біржах здійснюються на стандартні партії товарів, які мають певні якісні характеристики для кожного сорту. Це дає можливість здійснювати на біржі операції не лише без огляду товару, але й взагалі укладати угоди на неіснуючий у цей момент товар.
За характером операцій біржові угоди поділяють на спот, ф'ючерсні, опціонні та комплексні. Операції спот — це угоди купівлі-продажу реального товару з невідкладною поставкою. Як правило, товар, що продається, знаходиться на одному зі складів біржі і передається покупцеві одразу ж (до двох тижнів) після укладання угоди. Ф'ючерсні операції — це угоди на товар із поставкою у майбутньому. Якщо метою контракту є дійсне придбання або продаж реального товару, тоді поставка товару буде здійснена в строк, обумовлений в угоді, і за ціною, зафіксованою на момент укладення контракту. Якщо ж ф'ючерсний контракт використовується як засіб спекуляції на біржі, то його контрагенти можуть протягом дії цього контракту здійснити зворотні операції і таким чином закрити свої позиції з прибутком чи збитком. Традиційно ф'ючерсні угоди укладаються на строк від 3 до 12 місяців, а інколи до двох та більше років. Опціонні угоди — операції, які надають право на купівлю чи продаж товару протягом установленого періоду, вони не зобов'язують сторони поставляти або приймати товар, а лише обумовлюють можливість використовувати це право за сприятливого розвитку цін на ринку. Комплексі угоди передбачають використання різних видів біржових операцій.
Залежно від мети здійснення біржової торгівлі можна виділити операції з реальним товаром, операції херджування та спекулятивні операції. Операції з реальним товаром передбачають купівлю-продаж реального товару на біржі, але в сучасній біржовій торгівлі вони займають невелику частку — до 1% всіх біржових операцій. 99 % біржового обороту складають спекулятивні операції, тобто такі, які не передбачають придбання або продажу реального товару. Основна мета таких операцій — гра на зміні цін у майбутньому на певний товар або на різниці цін на різних ринках або на різних товарах тощо. Операції хеджування здійснюються для страхування контрагентів від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар.
Біржі мають універсальний чи спеціалізований характер залежно від того, наскільки широкою номенклатурою товарів вони торгують. Для універсальних бірж характерна широка товарна номенклатура, для спеціальних — вузька (в основному за групами товарів). Серед провідних універсальних бірж — Чикагська, Лондонська, Токійська, Сінгапурська товарні біржі. До спеціалізованих можна віднести Лондонську біржу металів, Нью-Йоркську торгову біржу, Паризьку товарну-біржу. Незважаючи на подібність функцій цих організацій, а також видів операцій та технік біржової торгівлі, серед міжнародних товарних бірж немає однакових. Різниця обумовлена історією створення й розвитку бірж та чинним національним законодавством.
Міжнародні аукціони являють собою спеціально організований, періодично діючий ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу шляхом змагання між покупцями. У формі аукціонів здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні властивості та особливості. Основні товари, які пропонуються та купуються на міжнародних аукціонах, — це чай, тютюн, квіти, овочі та фрукти, вироби з натурального хутра, риба, колекційні раритети та деякі ін. Роль аукціонів у міжнародній торгівлі невелика. Історично так склалося, що для кожного аукціонного товару є свої центри аукціонної торгівлі. Наприклад, для хутра це - Санкт-Петербург, Нью-Йорк, Монреаль, Лондон тощо. Організаторами товарних аукціонів можуть бути окремі великі торгові компанії, спілки чи асоціації продавців або спеціальні брокерські аукціонні фірми.
Розрізняють декілька основних видів аукціонів: прямий, голландський, аукціон своєї ціни, оптовий та зворотний. Прямий аукціон, або як його ще називають «англійський», базується на підвищенні ціни. Він проходить гласним чи негласним способом. При гласному способі ведучий аукціону оголошує номер лота, називає початкову ціну і запитує: «Хто більше?» Щоразу покупці підвищують ціну на величину, яка не нижче мінімальної надбавки, зазначеної у правилах проведення торгів. Якщо ніхто не хоче більше підвищувати ціну, головуючий тричі запитує «хто більше?» та ударяє молотком, підтверджуючи, що цей лот дістається останньому покупцю, який запропонував найвищу ціну за товар. При негласному способі аукціоніст піднімає ціну на певну величину після одержання від покупця заздалегідь узгодженого знака, який свідчить про згоду підняти ціну. Як і в першому випадку, товар дістається тому, хто запропонував за нього найвищу ціну, а ім'я покупця зберігається в таємниці.
Голландський аукціон — це аукціон із пониженням ціни. Його суть полягає в тому, що спочатку аукціоніст установлює максимальну ціну на товар, а потім щоразу знижує її на певну величину. Ціна зменшується до моменту, коли хтось із покупців не перерве зниження, погодившись купити товар за зазначеною ціною. Таким чином, лот дістається покупцю, який першим скаже «так». Голландські аукціони часто проходять із використанням електронної системи голосування.
Аукціон своєї ціни є закритим типом торгів. Інколи його ще називають дискримінаційним. Кожний з учасників виставляє лише одну заявку і виграє тій, хто запропонував найвищу ціну.
Оптові аукціони - це такі аукціони, на яких продавець може виставляти багато одиниць товару одночасно. Оптові аукціони поділяють на аукціони «янкі» (своєї ціни) та голландські. На відміну від аукціону «янкі», при якому кожний покупець, що виграв, платить ту ціну, яку назвав, у голландському аукціоні всі покупці, які виграють торги, платять лише мінімальну ціну з цін, що були визначені виграшними. Наприклад, продавець виставив на торги 5 комп'ютерів, 5 покупців-переможців зробили ставки на 1 комп'ютер кожний. Вища ціна становила 1 200 дол., нижча з виграшних — 980 дол. У першому випадку кожний покупець заплатить ту ціну, яку вказав, а в другому — усі отримають комп'ютері за ціною 980 дол., незважаючи на те, що найвища ціна була 1 200 дол.
На зворотних аукціонах покупці виставляють замовлення та товари, які їм необхідні, а продавці змагаються, пропонуючи кращу ціну чи умови.
Міжнародні торги (тендери) — це змагальна форма закупівлі товару, за якої покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) з різних країн на товар із визначеними техніко-економічними характеристиками та/або умовами. За результатами конкурсу визначається переможець — продавець, який запропонував найвигідніші цінові умови для покупця, з яким й укладається контракт. Тендери є поширеним засобом розміщення замовлень на будівництво промислових та інших об'єктів, на постачання машин та устаткування. Міжнародні торги використовуються також для вибору іноземних партнерів при створенні спільних підприємств. Найчастіше такий метод закупок використовують країни, що розвиваються, де існує високий ступінь втручання держави у сферу зовнішньої торгівлі. Організаторами торгів часто виступають державні установи, муніципалітети, а інколи — великі приватні компанії. Використання тендерів як методу розміщення замовлень на імпорт товарів та послуг дає змогу покупцю здійснювати закупки більш ефективно порівняно з традиційним способом, економити кошти та час при дотриманні гарантії якості, вигідних умов поставки та інших умов угоди.
Залежно від способу залучення учасників та гласності результатів торгів у сучасній міжнародній торгівлі використовують два основних види тендерів: відкриті та закриті. Відкриті торги часто називають публічними, тому що інформація про їх проведення публікується в засобах масової інформації, а до участі в них допускаються всі бажаючі. Відкриті торги є формою розміщення замовлень на відносно нескладне обладнання й послуги, які пропонуються багатьма компаніями. До участі в закритих торгах допускається обмежене коло учасників. Запрошення на тендери
розсилаються безпосередньо найвідомішим постачальникам та підрядчикам, які мають авторитет на міжнародному ринку. Закриті торги проводяться на поставки дорогого обладнання з високими технічними характеристиками та складні підрядні роботи, які потребують високої кваліфікації. Інколи виділяють також одиничні торги, суть яких полягає у тому, що замовник (покупець) звертається по черзі до потенційних виконавців (продавців) і зупиняється на тому, чиї умови його найбільше влаштовують.
Електронна торгівля охоплює комерційні транзакції, що здійснюються за допомогою Інтернету, тобто передбачає продаж та придбання товарів і послуг через всесвітню комп'ютерну мережу. Електронна торгівля є важливою складовою електронного бізнесу, який охоплює всі аспекти он-лайн операцій, включаючи окрім торгівлі електронні комунікації, маркетинг, рекламу, логістику, менеджмент запасів тощо.
Сфера електронного бізнесу постійно зростає, з'являються нові області його застосування, проте на сьогодні сформувалися два основні його сектори: оптова торгівля або торгівля між підприємствами (Ьизіпезз (о Ьизіпезз, В2В) та роздрібна або торгівля для індивідуальних користувачив {Ьизіпезз (о сизіотег, В2С). За розмірами сектор оптової торгівлі значно більший, ніж роздрібної торгівлі, на нього припадає понад 90% всіх он-лайн операцій. Водночас, обидва напрями швидко зростають. Зокрема, у США у 2004 р. темпи росту В2В сектору склали майже 14%, В2С — 22%, тоді як загальні темпи росту оптової торгівлі не перевищували 9%, а роздрібної торгівлі та послуг — 7%. За обсягами сектор он-лайн оптової торгівлі становив 1,8 трлн дол., роздрібної — 130 млрд дол.
Як частина електронної торгівлі розвивається міжнародна електронна торгівля, але вона складає невелику частку в загальному обсязі міжнародної торгівлі.
Сфера міжнародної електронної торгівлі охоплює он-лайн транзакції, які ведуть до переміщення товарів чи послуг через національні кордони, тобто призводять до імпорту/експорту товарів та послуг. Наприклад, бронювання готелю через Інтернет для подорожі до Єгипту; покупка канадською компанією прав на он-лайн завантаження програмних продуктів, які розроблені українською фірмою, тощо.
Хоча міжнародна електронна торгівля забезпечує споживачів багатьма вигодами, включаючи зручності здійснення транзакцій у будь-який час, з будь-якого коп'ютера, підключенного до Інтернету, вона не гарантує повного захисту від електронних обманів, фальсифікацій, крадіжки, тому сьогодні вкладаються значні кошти у створення дієвої системи захисту он-лайн операцій. Робота ведеться принаймні у чотирьох основних напрямах: захист споживачів, захист даних та приватної інформації, безпека, методи платежу. До того ж на міжнародному рівні закладаються основи правового регулювання цієї сфери. Зокрема, в 1996 р. був прийнятий типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю, в 2005 р. — Конвенція ООН про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах.