2. Світовий ринок позичкових капіталів

Світовий ринок позичкового капіталу — це сукупність попиту та пропозиції на позичковий капітал позичальників та кредиторів різних країн.

Головна мета СРПК — акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників.

Виходячи з особливостей, які характеризують розвиток СРПК, у ньому виділяють 4 структури:

1. функціональну;

3. інституціональну;

4. географічну;

5. валютну.

Перейдемо до розгляду кожної структури СРПК:

І. Зміст функціональної структури СРПК розкривається у такій схемі:

Світовий грошовий ринок — це попит та пропозиція капіталу, який функціонує як міжнародний купівельний та платіжний засіб.

Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових операцій переважно між банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами.

Світовий грошовий ринок включає міжбанківський ринок.

Міжбанківський ринок — це сукупність відносин між банками з приводу надання короткострокових позик на суму не менше 1 млн дол. США.

Міжбанківський ринок виконує такі функції:

1. ефективно перерозподіляє банківський капітал;

2. забезпечує раціональне використання сумарних ресурсів банків;

3. дає змогу знизити витрати та управляти валютним ризиком. Переходимо до розгляду світового ринку капіталів.

Світовий ринок капіталів— це попит та пропозиція капіталу для фінансування капіталовкладень. Світовий ринок капіталів — джерело довгострокових інвестиційних ресурсів.

Світовий ринок капіталів ділиться на:

1. світовий кредитний ринок;

2. світовий ринок цінних паперів.

Світовий кредитний ринок — це сукупність кредитних відносин, які функціонують у масштабах світового господарства, або попит та пропозиція кредиту у міжнародній сфері.

Світовий ринок цінних паперів — це попит та пропозиція цінних паперів ній, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні.

Основні тенденції розвитку функціональної структури світового ринку позичкових капіталів:

1. розвивається процес сек'юритизації, тобто поступове переключення позильника із кредитних форм надання позики на випуск цінних паперів (у першу чергу облігацій);

2. активізація ринку цінних паперів.

II. Інституціональна структура світового ринку позичкового капталу відображає відносини між професійними посередниками, позичальни­ками і кредиторами різних країн.

До професійних посередників належать:

• транснаціональні банки;

• фінансові компанії;

• фондові біржі;

• інші кредитно-фінансові установи.

До позичальників і кредиторів належать:

• офіційні інститути (центральні банки, державні установи, міністерства, міжнародні організації тощо);

• приватні фірми, банки, особи;

• страхові компанії;

• пенсійні фонди.

Головними позичальниками в сучасних умовах на світовому ринку капі­талів є: . ТНК;

• державні органи (національні банки);

• регіональні організації (ЄС, НАФТА).

Основні тенденції розвитку інституціональної структури світового ринку позичкового капіталу:

1. зменшення ролі банків;

2. підвищення ролі держави в експорті капіталів, яке виявляється в:

а) сприянні експортові капіталу;

б) регулюванні експорту капіталу;

в) безпосередній участі в експорті капіталу.

3) підвищення ролі міжнародних економічних організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР).