- •Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії
- •Джерела і література: 3,7,14,17,20,22,31,32,34,35,38,39,40. Лекція
- •Середовище міжнародної економічної діяльності
- •Джерела і література: 8,15,17,21,22,31,33,34,36,41. Лекція
- •Міжнародна торгівля
- •Джерела і література: 5,7,14,18,20,22,30,32,34,39,45.
- •1. Міжнародна торгівля як форма міжнародних економічних відносин
- •2. Особливості міжнародної торгівлі в сучасних умовах
- •3. Еволюція теорій міжнародної торгівлі
- •4. Види міжнародної торгівлі
- •5. Методи міжнародної торгівлі
- •6. Ціноутворення у міжнародній торгівлі
- •7. Методи регулювання міжнародних торгово-економічних відносин
- •8. Міжнародні торгові організації
- •9. Україна на світовому ринку товарів та послуг
- •Тема 4 Міжнародний ринок послуг
- •Джерела і література: 2,10,15,,20,27,35,36,38,42,51.
- •1. Загальна характеристика системи міжнародних послуг
- •2.Класифікація послуг
- •3.Особливості міжнародної торгівлі послугами
- •4.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами
- •2. Основні етапи міжнародної міграції
- •3. Сучасні центри притягання робочої сили
- •4. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •5. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Міжнародна організація праці
- •6. Україна в міжнародних міграційних процесах
- •Тема 6 Міжнародна економічна інтеграція
- •1. Суть та основні форми міжнародної економічної інтеграції
- •2. Європейський Союз
- •3. Північноамериканська угода про вільну торгівлю
- •4. Основні інтеграційні об'єднання в інших регіонах світу
- •5. Економічна інтеграція в снд
- •Тема 7 Міжнародна передача технологій
- •1. Сутність і форми міжнародного технологічного обміну
- •2. Особливості міжнародного технологічного обміну в сучасних умовах
- •3. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •4. Міжнародний ринок інжинірингових послуг
- •5. Міжнародне регулювання ринку технологій
- •6. Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні
- •1. Специфіка міжнародних транспортних відносин……………..25 хв.
- •2. Загальна характеристика основних видів
- •2.Загальна характеристика основних видів міжнародних транспортних відносин
- •Тема 9 Міжнародний бізнес
- •1 Суть і мотивація міжнародного бізнесу
- •2. Види міжнародного бізнесу
- •3. Основні суб'єкти міжнародного бізнесу
- •4. Рівні правового регулювання міжнародного бізнесу
- •Тема 10 Світова валютна система
- •1. Поняття «валютні відносини» та «світова валютна система»..20 хв.
- •2.Валюта та валютний курс………………………………………..160 хв.
- •3. Прогнозування валютного курсу………………………………….40 хв.
- •1. Поняття «валютні відносини» та «світова валютна система»
- •2. Валюта та валютний курс
- •3. Прогнозування валютного курсу
- •Тема 11 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
- •1. Суть та форми міжнародних розрахунків
- •2. Платіжний баланс та його структура
- •3. Рівновага платіжного балансу. Теорії платіжного балансу
- •4. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу
- •Тема 12 Глобальний рух капіталу
- •1. Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу
- •2. Теорії прямих іноземних інвестицій
- •3. Прямі іноземні інвестиції та транснаціональні корпорації
- •4. Транснаціональні альянси
- •Міжнародний рух позичкового капіталу
- •Тема 13 Міжнародні інвестиції
- •1. Суть, причини і види міжнародних інвестицій
- •2. Міжнародний рух капіталу спільне підприємництво, транснаціональні компанії
- •3.Формування, оцінка і порівняння інвестиційної привабливості та ризику території в системі міжнародної економіки
- •4. Формування іпрр та показники її оцінки
- •5. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної привабливості регіону
- •6. Оцінка іпрр як нового ринку
- •Тема 14 Міжнародний кредит
- •1.Основні принципи та форми здійснення
- •2. Світовий ринок позичкових капіталів………………………….30 хв.
- •1.Основні принципи та форми здійснення міжнародного кредитування
- •2. Світовий ринок позичкових капіталів
- •III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
- •Тема 15 Роль та значення окремих країн та регіонів у світовій економіці.
- •1.Місце національної економіки в системі світового господарства
- •2.Суть регіонального підходу до класифікації країн світу
- •3.Критерії типологічного підходу до класифікації країн світу
- •4. Вплив розвинутих країн на сферу міжнародної економіки
- •5.Місце країн з транзитивною економікою в світовій економіці.
- •6.Специфіка функціонування економіки країн, що розвиваються
- •Тема 16 Міжнародна економічна політика України.
- •Формування економіки України, і як
- •2. Концептуальні засади міжнародної економічної
- •3. Реалізація зовнішньоекономічної політики України…………25 хв.
- •1. Формування економіки України, і як складової світового господарства
- •2. Концептуальні засади міжнародної економічної політики України
- •3. Реалізація зовнішньоекономічної політики України
- •Тема 17 Глобалізація та економічний розвиток.
- •1. Сучасна глобалізація та її суть
- •2. Головні форми економічної глобалізації
- •3. Фактори та особливості сучасної глобалізації
- •4. Глобальні економічні проблеми вирішення екологічних проблем
- •Список рекомендованої літератури
6.Специфіка функціонування економіки країн, що розвиваються
Межа між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, досить умовна. У якості еквівалента зазвичай використовують ВВП на душу населення; проводитися таколс класифікація по паритетах купівельної спроможності валют. Крім того, беруться до уваги історичні й політичні умови розвитку країн.
Країни, що розвиваються, іноді розглядають у рамках окремих географічних регіонів. Так в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) виокремлюють 22 країни, що розвиваються, у Латинській Америці і Карибському басейні — 34 країни, на Середньому і Близькому Сході — 16 країн, у Південній Азії — 8 країн, в Африці — 52 країни.
З урахуванням класифікації Світового банку країни світу можна розділити на 3 групи за рівнем душового ВВП:
♦ країни з низьким ВВП на душу населення — менше 800 доларів;
♦ країни із середнім душовим доходом — 800-10 000 доларів;
♦ країни з високим рівнем доходу — більше 10 000 доларів.
Крім цього, країни, що розвиваються, іноді поділяють на:
нафтоекспортні, у тому числі країни ОПЕК;
нові Індустріальні Країни (НІК);
країни значного потенціалу;
сировинні придатки і «бананові республіки»;
У даний час країни, що розвиваються, зосередили 79% населення світу; 37, 63% світового ВВП; на них припадає 41,24% світового експорту, 34,45% світового промислового і 68,28% сільськогосподарського виробництва. Чітко просліджується тенденція постійного росту питомої ваги економіки цих країн у світовому промисловому виробництві. Якщо в 1950 р. їхня питома вага складала 15,5%, то в 2000 році вона зросла до 34,45%. В світовому ВВП у 1950 р. країни, що розвиваються, складали 22,24%, а в 2000 р. питома вага збільшилася до 37, 63%. ВВП на душу населення в 1950 р. складав пересічно по країнах, що розвиваються, 1000 доларів, а до 2000 р. — 3800 дол. При цьому на шість найбільших країн (Мексику, Пакистан, Індію, Індонезію, Бразилію й Аргентину) припадає 35% населення, 27% світового торгового експорту, 21% ВВП країн, що розвиваються.
Класифікація країн світу, що розвиваються, за душовим рівнем ВВП |
Найбідніші, із душовим ВВП менше 800 дол. |
Ангола, Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо. Бурунді, Бутан, Гаїті, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея- |
Бісау, Гондурас, Дем. Респ. Конго, Замбія. Зімбабве, Ємен, Камбоджа, Камерун, Кенія, |
Коморські о-ви. Конго. Кот д'Івуар, Лаос, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, |
Мозамбік, М'янма, Непал, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, |
Сомалі, Судан, Сьера-Леоне, Танзанія, Того, Уганда, Центрально-Африканська Республіка, |
Чад, Еритрея, Ефіопія |
Країни з душовим ВВП від 800 до 10 000 дол |
Алжир, Антігуа і Барбуда, Аргентина, Бангладеш, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Болівія, |
Ботсвана, Бразилія, Вануату, Венесуела, Східне Самоа, Гайана, Габон, Гватемала, |
Гваделупа, Гренада, Джібуті, Домініка, Домініканська Респ. , Єгипет, Західне Самоа, Індія, |
Індонезія, Йорданія, Ірак, Іран, Кабо-Всрдс, Кірібаті, Коста-Ріка. Колумбія, Ліван, Лівія, |
Маврікій, Майота, Малайзія, Мальта, Мальдиви, Марокко, Маршаллові о-ви, Мексика, |
Намібія, Оман, Палау, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Пуерто-Ріко, |
Саудівська Аравія, Сальвадор, Свазіленд, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сейшельські о-ви, Сент- |
Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сірія, Соломонові о-ви, Сурінам, Таїланд. Трінідад і Тобаго, Тонга, |
Туніс, Уругвай, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі, Чилі, Філіппіни, Шри-Ланка, |
Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ямайка |
Країни з високим душовим ВВП, більше 10 000 дол |
Аруба, Багамські о-ви, Бермудські о-ви. Бруней, Віргінські о-ви (США), Гуам, Кайманові |
о-ви, Катар, Кувейт, Мартініка, Нідерландські Антильські о-ви, Нова Каледонія, ОАЕ, Респ. |
Корея, Реюньон, Маріанські о-ви. Сінгапур, Тайвань, Французька Гвіана, Фр. Полінезія |
Промислове виробництво поступово переміщується з країн Півночі в держави Півдня. При цьому в перших знижується число зайнятих у промисловості і сільському господарстві за рахунок перетоку трудових ресурсів у нематеріальне виробництво; а в інших, навпаки, зростає число зайнятих у промисловості. Для країн, що розвиваються, за останні 50 років характерні більш високі темпи економічного росту в порівнянні з розвинутими країнами (у 2,5 рази). При цьому подібні темпи росту країн, що розвиваються, ще не свідчать про їх солідний економічний потенціал: якщо врожайність бавовнику в Індії в 1970 р. була 1,1 центнера з гектара, а в 1989 р. збільшилася до 2,0; це ще не значить, що країна вийшла на рівень світових стандартів (10-15 ц/га).
Основними зовнішніми чинниками для країн, що розвиваються залишаються: зовнішня торгівля, іноземні інвестиції, іноземні кредити, впровадження передових технологій, підготовка національних кадрів.
Зовнішня торгівля продовжує грати вирішальну роль у визначенні міри успішності національних економік. При сприятливій кон'юнктурі світового ринку країни одержують додаткову можливість закуповувати для собе необхідну продукцію виробничого і споживчого призначення і навіть вкладати кошти в розвиток імпортозамінних та експортоорієнтов-них виробництв. Несприятлива кон'юнктура світового ринку енергоносіїв, зерна, металів або чого-небудь іншого відразу ж знижує купівельну спроможність більшості країн, що розвиваються, і затягує їх у чергову боргову яму зовнішніх запозичень.
Іноземні інвестиції завжди грали важливу роль у розвитку економіки країн, що розвиваються. Спочатку це були залізниці, морські й авіаційні порти, автостради. Потім концесії з розробки корисних копалин і лісових ресурсів, пізніше — матеріаломісткі й екологічно шкідливі виробництва: виплавка чорних і кольорових металів, нафтопереробка, виробництво мінеральних добрив, целюлозно-паперова промисловість, що згодом розширилися за рахунок трудомістких і навіть деяких наукомістких галузей.
У країни, що розвиваються, виріс приплив прямих іноземних інвестицій (fill): їхня питома вага у світовому обсязі зросла із 12-14% у 1988-1990-х роках до 36-38% у 1999 р. і склала 166 млрд. дол. у 1998 році. Проте розподілені ці інвестиції по країнах вкрай нерівномірно: 90% припадає на 20 країн.
Одним із показників міри участі тієї або іншої сторони, що приймає інвестиції, у міжнародному виробництві є так званий індекс транс-національності (IT), що розраховується як середнє значення показників:
♦ притоку ПП до валових вкладень в основний капітал за останні 3 роки;
♦ загального обсягу залучених ПП до ВВП;
♦ обсягу умовно чистої продукції іноземних філій до ВВП;
♦ числа зайнятих на іноземних філіях до загальної чисельності працюючих. Серед країн, що розвиваються, найбільш високий IT у Трінідаді і Тобаго (50%) і Південної Кореї (20%).
Найбільш привабливими для ПН є НІК Південно-Східної Азії і Латинської Америки. Обсяг ПП в країни АТР склав 85 млрд. дол. На країни Африки припадає усього 8,3 млрд. дол. (це менше, ніж у Сінгапурі). Якщо в Малайзії середньодушовий показник ПП складає 223 дол., то в Тропічній Африці це менше 5 дол. Значні обсяги інвестицій ідуть у галузі, що не мають пріоритетних інтересів для країн, що розвиваються.
Основними інвесторами є ТНК. У даний час близько 60 тисяч ТНК мають розгалужену мережу філій і дочірніх компаній у країнах Нового і Старого Світу, контролюючи більше 60% обсягу продажів наукомісткої продукції, близько 80% фінансових ринків. Інтереси ТНК не завжди збігаються з інтересами сторони, що приймає, а часто і суперечать їм, оскільки уряди країн, що приймають, зацікавлені в стимулюванні національного розвитку, тоді як ТНК у першу чергу орієнтуються на підвищення конкурентоспроможності своєї продукції на світовому ринку. Проте, в останні роки урядам багатьох країн, що розвиваються, шляхом переговорів вдалося реінвестувати частину прибутків ТНК у життєво важливі для даних країн га/іузі господарства і збільшити обсяг одержуваних податків.
Не менш важливе значення має розширення внутрішнього попиту. За рахунок цього в Таїланді забезпечено 86% приросту ВВП, в Індії — 96%. Успішний розвиток внутрішнього імпортозамінного та імпортоупереджу-ючого ринків багато в чому залежить від створення сприятливих умов для функціонування багаточисельних дрібних і середніх підприємств.
Іноземна фінансова допомога надходить у країни або у вигляді довгострокових пільгових кредитів під гарантії держави і нерідко списується, або у вигляді державних грантів. Ця допомога може реалізовуватися в різних формах: підготовка спеціалістів у вузах розвинутих країн, підготовка спеціалістів у самій країні, надання кредитів у вигляді товарів або технологій, надання грошових сум через світові банки і т.д. Проте, це з одному боку, дає якусь можливість для розвитку на даному етапі, а з іншого боку, збільшує економічну і політичну залежність від країн — донорів. До того ж виплата кредитів і відсотків за ними для багатьох країн складає 30 і більше відсотків від їх щорічного ВВП.
