- •Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії
- •Джерела і література: 3,7,14,17,20,22,31,32,34,35,38,39,40. Лекція
- •Середовище міжнародної економічної діяльності
- •Джерела і література: 8,15,17,21,22,31,33,34,36,41. Лекція
- •Міжнародна торгівля
- •Джерела і література: 5,7,14,18,20,22,30,32,34,39,45.
- •1. Міжнародна торгівля як форма міжнародних економічних відносин
- •2. Особливості міжнародної торгівлі в сучасних умовах
- •3. Еволюція теорій міжнародної торгівлі
- •4. Види міжнародної торгівлі
- •5. Методи міжнародної торгівлі
- •6. Ціноутворення у міжнародній торгівлі
- •7. Методи регулювання міжнародних торгово-економічних відносин
- •8. Міжнародні торгові організації
- •9. Україна на світовому ринку товарів та послуг
- •Тема 4 Міжнародний ринок послуг
- •Джерела і література: 2,10,15,,20,27,35,36,38,42,51.
- •1. Загальна характеристика системи міжнародних послуг
- •2.Класифікація послуг
- •3.Особливості міжнародної торгівлі послугами
- •4.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами
- •2. Основні етапи міжнародної міграції
- •3. Сучасні центри притягання робочої сили
- •4. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •5. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Міжнародна організація праці
- •6. Україна в міжнародних міграційних процесах
- •Тема 6 Міжнародна економічна інтеграція
- •1. Суть та основні форми міжнародної економічної інтеграції
- •2. Європейський Союз
- •3. Північноамериканська угода про вільну торгівлю
- •4. Основні інтеграційні об'єднання в інших регіонах світу
- •5. Економічна інтеграція в снд
- •Тема 7 Міжнародна передача технологій
- •1. Сутність і форми міжнародного технологічного обміну
- •2. Особливості міжнародного технологічного обміну в сучасних умовах
- •3. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •4. Міжнародний ринок інжинірингових послуг
- •5. Міжнародне регулювання ринку технологій
- •6. Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні
- •1. Специфіка міжнародних транспортних відносин……………..25 хв.
- •2. Загальна характеристика основних видів
- •2.Загальна характеристика основних видів міжнародних транспортних відносин
- •Тема 9 Міжнародний бізнес
- •1 Суть і мотивація міжнародного бізнесу
- •2. Види міжнародного бізнесу
- •3. Основні суб'єкти міжнародного бізнесу
- •4. Рівні правового регулювання міжнародного бізнесу
- •Тема 10 Світова валютна система
- •1. Поняття «валютні відносини» та «світова валютна система»..20 хв.
- •2.Валюта та валютний курс………………………………………..160 хв.
- •3. Прогнозування валютного курсу………………………………….40 хв.
- •1. Поняття «валютні відносини» та «світова валютна система»
- •2. Валюта та валютний курс
- •3. Прогнозування валютного курсу
- •Тема 11 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
- •1. Суть та форми міжнародних розрахунків
- •2. Платіжний баланс та його структура
- •3. Рівновага платіжного балансу. Теорії платіжного балансу
- •4. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу
- •Тема 12 Глобальний рух капіталу
- •1. Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу
- •2. Теорії прямих іноземних інвестицій
- •3. Прямі іноземні інвестиції та транснаціональні корпорації
- •4. Транснаціональні альянси
- •Міжнародний рух позичкового капіталу
- •Тема 13 Міжнародні інвестиції
- •1. Суть, причини і види міжнародних інвестицій
- •2. Міжнародний рух капіталу спільне підприємництво, транснаціональні компанії
- •3.Формування, оцінка і порівняння інвестиційної привабливості та ризику території в системі міжнародної економіки
- •4. Формування іпрр та показники її оцінки
- •5. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної привабливості регіону
- •6. Оцінка іпрр як нового ринку
- •Тема 14 Міжнародний кредит
- •1.Основні принципи та форми здійснення
- •2. Світовий ринок позичкових капіталів………………………….30 хв.
- •1.Основні принципи та форми здійснення міжнародного кредитування
- •2. Світовий ринок позичкових капіталів
- •III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
- •Тема 15 Роль та значення окремих країн та регіонів у світовій економіці.
- •1.Місце національної економіки в системі світового господарства
- •2.Суть регіонального підходу до класифікації країн світу
- •3.Критерії типологічного підходу до класифікації країн світу
- •4. Вплив розвинутих країн на сферу міжнародної економіки
- •5.Місце країн з транзитивною економікою в світовій економіці.
- •6.Специфіка функціонування економіки країн, що розвиваються
- •Тема 16 Міжнародна економічна політика України.
- •Формування економіки України, і як
- •2. Концептуальні засади міжнародної економічної
- •3. Реалізація зовнішньоекономічної політики України…………25 хв.
- •1. Формування економіки України, і як складової світового господарства
- •2. Концептуальні засади міжнародної економічної політики України
- •3. Реалізація зовнішньоекономічної політики України
- •Тема 17 Глобалізація та економічний розвиток.
- •1. Сучасна глобалізація та її суть
- •2. Головні форми економічної глобалізації
- •3. Фактори та особливості сучасної глобалізації
- •4. Глобальні економічні проблеми вирішення екологічних проблем
- •Список рекомендованої літератури
Тема 17 Глобалізація та економічний розвиток.
Мета: Визначити місце національної економіки в системі світового господарства, розкрити суть регіонального підходу до класифікації країн світу, назвати критерії типологічного підходу до класифікації країн світу та охарактеризувати вплив розвинутих країн на сферу міжнародної економіки, місце країн з транзитивною економікою в світовій економіці і специфіку функціонування економіки країн, що розвиваються.
Час: 80 хв. Метод : Лекція Місце: Навчальна аудиторія
ПЛАН
Навчальні питання: Час викладу
Вступ…….………………………………………………...……………5хв
Місце національної економіки в системі
світового господарства……………………………………………40 хв.
2. Суть регіонального підходу до класифікації країн світу……35 хв.
3. Критерії типологічного підходу до класифікації країн світу.…45 хв.
4. Вплив розвинутих країн на сферу міжнародної економіки………….…35 хв.
5. Місце країн з транзитивною економікою
в світовій економіці…………………………………………….….35 хв.
Специфіка функціонування економіки країн,
що розвиваються………………………………………………….30 хв.
Заключна частина……………………………………………..……15 хв.
Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.
Джерела і література: 3,7,14,17,20,22,31,32,34,35,38,39,40.
1. Сучасна глобалізація та її суть
Сучасні глобальні проблеми вивчаються спеціальною наукою, яка дістала назву глобалістика. Предметом дослідження сучасної глобалістики є походження, прояви та шляхи вирішення всесвітніх або глобальних проблем, а також всесвітні соціоприрод-ні системи та їх динаміка.
Сучасна глобалістика виступає як складна нерівноважна система різних теоретичних підходів (економічних, політичних, соціофілософ-ських, природних і т. ін.), які поєднуються з глобалізмом як принципом, котрий вимагає: загальносистемного погляду на єдність світу, загальних взаємозв'язків людини, економіки та природи, розуміння єдності стану цієї системи, оскільки в межах дослідницького поля завжди виявляються проблеми, напруженості та конфлікти, а також катастрофи, які характеризують сучасне буття людства на планеті.
Усе це вимагає від сучасного людства складного та нерівно-нлжного, а також нелінійного погляду на багатомірність глобальних проблем, пошуків шляхів спільного вирішення проблем, з якими стикається людство. У цьому плані формується глобально-міждисциплінарний підхід до осмислення того, що відбувається на планеті, різними вченими в усіх розвинених країнах.
Вони висувають певні вимоги до співвідношення суб'єкта та об'єкта, мети, засобів та результатів дії в економічній системі. Особливого значення тут набули: відкритість системи, її самодостатність, саморегулювання та динаміка всього ринкового світового господарства, всієї економічної дії. Економіка тут виступає як сфера саморегуляції та регуляції, яка впливає на життя всього шодства через конкуренцію та партнерство, які слід вміло використовувати, а якщо потрібно — створювати, виділяючи в них відносини і співпрацю на загальне глобальне благо, зберігаючи і примножуючи креативні сторони.
В економічній інформації відбувається перехід від вузькопрофесійних орієнтацій до реалізації програм, розрахованих на досягнення у найближчому майбутньому бажаних результатів у планетарному та регіональному масштабах під дією миттєвого розповсюдження інформації по всій планеті засобами інформації.
Масова комунікація виступає у цьому плані не тільки як середовище, що відображає проблеми і конфлікти, які мають місце на планеті, але і як певна самостійна сила, що здатна відігравати у житті людства креативну роль, особливо в переломні моменти. Усе це вимагає спільного загальносвітового менеджерського вирішення.
Глобальні проблеми можна визначити як проблеми, що виникають у результаті розвитку креативних сил в умовах науково-технічного прогресу і досягнення таких масштабів суспільного виробництва, коли з'являється загроза порушення балансу між суспільством і природою. Ці проблеми, від вирішення яких залежать існування та прогрес людської цивілізації, вимагають своєї реалізації, що можливе лише за умов раціонального поєднання національних зусиль з діяльністю ефективної системи міжнародного співробітництва. Тому глобальні проблеми мають загальнолюдський характер, планетарні масштаби прояву, відзначаються системністю та динамізмом.
У становленні сучасної глобалістики як наукового напряму можна виділити три етапи, кожен з яких відображає специфіку трансформації світової економіки та суспільства в цілому в певні періоди розвитку.
Перший етап припадає на другу половину XX ст., коли масштаби виробництва вперше в історії людства почали загрожувати можливостям природи компенсувати антропогенний вплив.
На цей же етап припадає розгортання військових стратегічних наступальних засобів, які вже самі по собі становлять загрозу існуванню життя на планеті. Хоча в працях цілого ряду вчених XX ст. досить часто зустрічаються думки про необхідність глобального підходу, конкретною працею, яка розпочинає глобалістику, вважають працю Римського клубу «Межі зростання», яка вийшла 11 1972 році і в якій закладено песимістичні прогнози гострого дефіциту продовольства, сировини, енергії, а також екологічної катастрофи, що очікуються до кінця XX ст., якщо промислово розвинені країни не змінять свого споживацького ставлення до природи.
На другий етап припадає розквіт глобалістики як у методологічному, фундаментальному, так і в практичному плані. У світі лідирують такі відомі теорії, як філософія технотронного, інформаційного суспільства, глобалізації як основної мети людства, пропонуються принципи нового світового порядку, а також цілий ряд нових теорій.
Специфіка третього етапу розвитку сучасної глобалістики, що почався в середині 80-х років XX ст., полягає у значній динаміці проблеми дослідження. Самі глобальні проблеми відійшли на дру гий план в результаті змін на політичній карті світу. Міждисциплінарний характер методології глобалістики збагачується поглибленням прикладних методів дослідження, найбільш актуальних завдань розвитку. Починаючи з 80-х років XX ст., на перший план виходять нові завдання, такі як ризик, попередження катастроф, пом'якшення їх наслідків. Серед важливих проблем національного та регіонального характеру, що набувають глобального значення, на перше місце виходить розвиток ринкової економіки, а також раціональне вирішення регіональних конфліктів. Глобалістика збагатила людську цивілізацію новим принципом — «мислити глобально, діяти локально».
Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок, щодо поняття економічної глобалізації. Отже, розвиток глобалістичних процесів — універсальна закономірна тенденція сучасної епохи, яка має прояв як у полі національних економік, так і в сфері міждержавних відносин на планеті, вона логічно веде до глобалізації економічного середовища.
Процес глобалізації як економічне явище полягає у взаємній інтеграції національних економік більшості держав світу з однотипним ринковим господарством, його суть є об'єктивним наслідком посилення дії економічного принципу на взаємозалежності процесів економічного життя.
Разом з тим глобалізація як шлях зміцнення взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік та світового господарства посилюється і в певних регіонах світу і охоплює практично всю планету за рахунок тенденцій до регіональної інтеграції в усіх куточках планети. Таким чином, ми спостерігаємо глобалізацію як тенденцію до об'єднання в системі складної і нерівноважної економіки сучасного світу.
Широкий розвиток регіональних організацій, які ставили за мету спільне регулювання економічних явищ та сприяння взаємопроникненню національних господарств, почався в 50-х роках XX ст. спочатку в Західній Європі, а потім в країнах Америки, Африки та Азії.
У наукових дослідженнях одночасно виникає такий напрям, як регіональна інтеграція — як частина загальної глобалізації.
Практика показує, що ці процеси охоплюють всю структуру світової глобалізації економіки, а остання має регіональний характер. Усе це вимагає специфічних підходів до вивчення соціально-економічних проблем, суб'єктів глобальних процесів на рівні регіонів.
Внутрішня логіка розвитку регіоналізації показує загальний трансформаційний процес розвитку сучасної ринкової економіки, який починається з простих форм усунення перешкод для розвитку торгових та інших партнерських відносин і веде до зростання міждержавного саморегулювання та регулювання господарського й соціального життя на теренах окремих регіонів.
Отже, в сучасному світі інтеграція у сфері економіки носить глобальний характер. На цьому рівні міжнародне економічне поєднання економічних сил має подвійне тлумачення: з одного боку як специфічний процес становлення єдиної системи взаємозалежності і взаємодоповнюваності національних економік, що супроводжується системною регуляцією економічного і соціального розвитку, а з іншого — воно охоплює систему глибше, до рівня господарських суб'єктів у межах всього регіонального простору.
У цьому проявляється суть регіону, який може тлумачитися и різних значеннях і масштабах (регіон світу, регіон континенту, регіон країн чи країни). Слід відзначити, що всі тлумачення мають певний сенс для визначення структурних рівнів глобальних процесів. У просторовому плані тип глобалізації в економіці визначається розміром території, в межах якої відбуваються глобальні та інтеграційні процеси.
Так глобальні процеси можуть відбуватися в межах національних макроекономік в їх окремих галузях, у межах певних регіонів світу. Можна виділити такі структурні рівні процесів глобалізації:
Локальний — охоплює рівні мікроекономічних одиниць віл. критого економічного простору.
Мікроекономічний — охоплює рівні виробничого процесу и системі господарських одиниць.
Регіональний в межах макроекономіки окремих держав — охоплює комплекс секторів регіональних економік.
Національний — це взаємодіючі сектори господарських комплексів областей у межах національних економік.
Мезорегіональний — охоплює прикордонні регіони сусідніх країн.
• Макрорівень _ країни, що складають певний регіон світу.
• Мегарівень — сектори глобального економічного середовища.
Проте практика показує, що глобалізація економічного світового середовища має не тільки такий простий вигляд, вона тяжіє до нелінійних рівнів, які пронизують всю світову систему економічного життя і демонструють відкритий характер.
Як відкрита економіка, наприклад у межах Світової організації торгівлі, вона має системний складний нерівноважний прояв саморегуляції та регулювання торгівельних відносин, що свідчить про те, що структурний аналіз традиційного виділення окремих рівнів не відображає сучасного етапу глобалізації економіки світу і вимагає більш глибокого методологічного обґрунтування на рівні складних нерівноважних систем, які складаються у світі, виходячи з економічного принципу, і є основою саморегуляції сучасної світової ринкової економіки.
Структурний рівень розвитку: функціонування глобальних процесів впливає на кількісні характеристики системи, на кількість суб'єктів, масштаби, проте не змінює її суті.
В економічній науці про це свідчить динаміка розробки проблеми: адже сам термін глобалізація, глобальні процеси зустрічається вже в 30-ті роки XX ст. як відгук на інтеграційні процеси в економіці. Але конкретизовано його щодо форм лише в 40-х роках, коли була висунуто концепцію митного союзу. Основна увага при розробці цієї концепції приділялася вимірюванню кількісного ефекту митного союзу у вигляді зростання добробуту країн, що об'єднуються, за рахунок спеціалізації виробництва на основі принципу порівняльних переваг.
Спочатку питання митного союзу розглядалося як безумовний крок до утвердження переваг вільної торгівлі у світовому масштабі, проте потім було показано, що регіональне угрупування, створене для вільної торгівлі, спричиняє наслідки протилежного характеру, оскільки регіональне об'єднання сприяє розширенню торгівлі між членами угрупування і відвертає увагу від ефективних зовнішніх ринків.
Отже, регіональна глобалізація має як потокостворюючий, так і потоковідвертаючий ефект. Потокостворюючий ефект митного союзу проявляється у скасуванні обмежень у торгівлі між країнами-учасницями, що позитивно впливає як на окрему країну, так і на всю світову торгівлю.
Концепція митного союзу стала теоретичною засадою регіоального процесу глобалізації в Західній Європі, яка отримали своє втілення у створенні 1957 року європейської економічної спільноти. Первинна стадія об'єднання стала причиною переважання суто ринкових пояснень зовнішньоекономічних процесів і практично повного усунення політичних факторів.
Подальший розвиток глобальних процесів відсунув концепцію митного союзу на другий план. З'ясувалося, що лібералізації торгівлі недостатньо для забезпечення оптимального розміщення виробництва.
На перший план виходять ідеї, що глобалізація як інтеграцій ний процес позначається відсутністю будь-яких форм дискримінації між національними господарствами. При цьому під понят тям «відсутність дискримінації» мається на увазі відсутність адміністративних обмежень свободи підприємництва.
