- •Розділ 1. Наука: передумови виникнення та сучасні тенденції розвитку
- •Завдання курсу “Основи наукових досліджень”
- •1.1. Поняття, зміст і функції науки
- •1.2. Етапи становлення і розвитку науки
- •1.3. Класифікація наук
- •1.4. Наукознавство та його розвиток
- •1.5. Організація науки і підготовка наукових кадрів
- •Розділ 2. Теоретична основа наукових досліджень
- •2.1. Структура наукової теорії
- •2.2. Функції наукової теорії
- •2.3. Класифікація наукових теорій
- •2.4. Економічна наука в системі гуманітарного знання
- •Розділ 3. Логіка і етапи наукових досліджень
- •32.1. Наукове пізнання і наукове дослідження
- •3.2. Етапи наукового дослідження
- •Форми наукового викладу матеріалів дослідження
- •Тема 4. Методологія та методи наукової творчості
- •1. Наукове вивчення як основна форма наукової роботи
- •2. Поняття методології її функції та рівні.
- •3. Методи і техніка досліджень
- •Методи емпіричного дослідження.
- •Методи, що застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях досліджень.
- •Методи теоретичних досліджень.
- •Тема 5. Наукова і технічна творчість як соціально значуща сфера людської діяльності Наукова і технічна творчість як соціально значуща сфера людської діяльності
- •Ознаки, види та рівні наукової і технічної творчості, форми представлення результатів
- •Етапи та структура творчого процесу
- •Тема 6. Спеціальні евристичні методи наукового дослідження
- •Поняття про евристику й методи активізації творчості
- •Принципи, види і методи активізації творчої діяльності
- •Психологічна інерція і прийоми активізації творчості
- •Синектичне засідання відбувається за такими основними етапами
- •Уява і фантазія
- •Емпатія
- •Асоціативні методики
- •Рослина – вертикальна, повзуча, польова, лісова, така, що стежить за сонцем або саморозкривається, фотосинтезуюча та ін.;
- •Метод контрольних запитань
- •Морфологічний аналіз
- •Інтелект, його різновиди, можливості підвищення його ефективності
- •Тема 5. Винахідництво і раціоналізаторство як прикладний результат наукових досліджень Правові аспекти охорони інтелектуальної власності
- •Види і типи об'єктів інтелектуальної власності
- •Передавання права на об’єкти промислової власності
- •Методи стимулювання творчої активності персоналу
- •Організація винахідницької діяльності
- •Тема: наукова комунікація Наукова комунікація
- •Технічні засоби наукової діяльності.
- •Ділове спілкування.
- •Особистий архів науковця.
- •Апробація результатів наукових досліджень
- •Висновки
- •Тематика наукових досліджень та оформлення їх результатів
- •8.1. Вибір теми дослідження
- •8.2. Обґрунтування актуальності, цінності та новизни наукових розробок
- •8.3. Основні вимоги щодо структури і порядку оформлення наукових документів
- •Вимоги щодо оформлення наукової роботи
- •3.1. Загальні вказівки
- •3.2. Оформлення таблиць
- •(Назва таблиці)
- •Приклад оформлення таблиці
- •3.3. Оформлення рисунків
- •Приклад оформлення рисунку
- •3.4. Оформлення формул, приміток, посилань
- •3.5. Оформлення списку використаних джерел та додатків
- •Додаток д Зразки оформлення бібліографічних описів у списку джерел
Організація винахідницької діяльності
З метою заохочення творчості будь-якої людини від ученого до робітника, світова практика накопичила і застосовує широкий спектр організаційних інструментів як на макро-, так і мікрорів-нях. Серед них важливими є:
правовий захист інтелектуальної власності;
розвиток патентної системи;
удосконалення системи управління новим знанням;
послаблення формалізації організаційної структури і розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;
раціональна організація праці та гнучкі режими роботи;
організація проведення загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства;
модифікація поведінки персоналу, створення відповідного соціально-психологічного клімату в колективі, державі.
Стимулювання винахідницької активності здійснюється на всіх рівнях управління — від уряду до підприємства. На першому рівні формується державна політика сприяння розвитку новаторства і винахідництва в країні. З цією метою приймаються відповідні закони, розробляються комплексні програми, різнобічні форми і методи державного механізму, які стимулюють винахідницьку діяльність.
Центральне місце в правовому полі регулювання винахідництва посідають правові аспекти охорони інтелектуальної власності — конституційні та федеральні закони, укази, постанови міністерств і відомств, різні цивільно-правові договори та ін. Призначення правового регулювання інтелектуальної власності в широкому розумінні полягає в охороні і стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни.
У наш час більшість країн визнають три основні типи захисту інтелектуальної власності: патенти, що закріплюють за автором право на винахід; авторське право, яке поширюється на твори у сфері науки, літератури і мистецтва; товарний знак на вироби компаній.
Патент — це документ, що засвідчує авторство і надає його власнику виключне право на винахід. По суті патент — це титул власника на винахід, підкріплений промисловим зразком або реєстрацією товарного знаку. Згода на використання винаходів виражається шляхом видачі (продажу) ліцензії на часткове чи повне використання патентних прав. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, технічних, художніх і інших винаходів розмножувати їх і продавати. Авторське право діє протягом усього життя творця.
Безперечними лідерами в галузі інтелектуальної власності наприкінці XX ст. стали Японія, США та Німеччина, сумарна кількість патентних заявок яких сягає 75% від їх світового обсягу. Кількість заявок на промислові патенти в цих країнах становила в 1997 р. в Японії — 350 807, США — 120 445, Німеччині — 45 345. Ці дані свідчать про високу винахідницьку діяльність, чого не скажеш, на жаль, про Україну. Сучасний стан винахідництва не відповідає ані потребам, ані ресурсам нашої держави. Україна поступово втрачає найцінніше багатство — інтелектуальний потенціал, який донедавна міг уважатися предметом її особливих гордощів. Так, кількість винахідників та раціоналізаторів зменшилось з 1 млн 27 тис. у 1985 р. до 48 тис. у 1997 p., тобто більш як у 21 раз. Несприятливі для інноваційної діяльності умови спонукають до міграції висококваліфікованих фахівців за кордон; темпи її у 1996—1997 рр. були вдвічі вищими від рівня 1992 р. [127].
Заходи щодо захисту авторського права вживаються і на міжнародному рівні, де більшість країн керуються правилами Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).
Міжнародне бюро ВОІВ провело дослідження, метою якого було узагальнення прогресивних форм і методів державного стимулювання винахідницької діяльності в промислово розвинених країнах. За матеріалами патентних відомств Австрії, Великобританії, Німеччини, Швеції, Швейцарії, США і Японії було підготовлено доповідь «Урядова допомога і стимулювання винахідницької та інноваційної діяльності», у якій висвітлені такі основні методи і форми стимулювання винахідництва як підприємств, так і окремих винахідників:
1) пряме фінансування, яке досягає 50 % від витрат на розробку винаходу;
2) надання позик, у тому числі без виплати відсотків (Швеція);
3) дотації (практично всі країни);
4) безоплатні позики (Німеччина);
5) знижка державного мита для індивідуальних винахідників (Австрія, Німеччина, США та ін.);
6) відстрочка сплати мита або звільнення від мита, якщо винахід торкається економії енергії (Австрія);
7) безкоштовне ведення діловодства за заявками індивідуальних винахідників, безкоштовні послуги патентних повірених (Нідерланди);
8) використання системи субсидій з метою залучення окремих кваліфікованих спеціалістів для винахідницької діяльності.
Субсидії надаються індивідуальним винахідникам або дрібним фірмам, що не мають коштів для доведення винаходів до практичного використання. Завдяки субсидіям Національне бюро стандартів США, наприклад, одержує на експертну оцінку значну кількість інноваційних пропозицій, які можуть бути рекомендовані міністерствам, відомствам, фірмам з метою їх подальшої доробки і впровадження.
Одним з основних напрямів організації винахідництва є державні програми з розвитку технічної творчості молоді. У реалізації таких програм беруть участь міністерства і відомства, корпорації і фірми.
Останнім часом у компаніях серцевиною організації виробничого процесу і розвитку творчої активності персоналу стає створення нової системи управління знаннями [135]. Цей процес означає перетворення фірми в самонавчальну систему шляхом формування середовища, у якому знання накопичуються, розповсюджуються, координуються, і більше того, цінуються як джерело базової компетенції і конкурентних переваг.
Слід зауважити, що знання можуть бути явними і неявними. Явні знання — це ті, поняття яких визначені, а деталі можуть бути відтворені і збережені. Неявні знання часто несформовані, ґрунтуються на особистому досвіді, важко накопичуються і відтворюються. Роль управління знаннями в тому і полягає, щоб особисте навчання набуло організованого характеру. Знання базуються на інформації та її доступності. З метою накопичення нових знань організації роблять кроки до того, щоб підтримувати здобуття інформації та її трансформацію в знання.
Управління знаннями пов'язано переважно з такими процесами: генерування знань, їх формалізація, накопичення й ефективне використання. Головною умовою діяльності з ефективного управління знаннями є налагоджений механізм, що охоплює організаційну структуру, комунікації й організаційну культуру — організаційне навчання. Як вид особливої сфери управління, що впливає на організацію винахідницької діяльності, воно передбачає:
зростання обсягів інформації;
надання знанням такого вигляду, коли вони стають придатні і необхідні для користування інформацією;
створення інтерактивного навчального середовища, у якому працюючі постійно діляться тим, що знають, і використовують усі умови для засвоєння нових знань.
Завдання управління полягає в тому, щоб створити «спіраль знань», що означає виявлення і поширення невідомих знань, підняття на новий рівень, розширення знань, які застосовуються до різних сфер діяльності в організації. Зазначена система управління є життєво необхідною для розвитку винахідництва і втягування в процес пошуку та відкриття всього колективу організації (фірми, компанії). Наприклад, у компанії «Chaparral Steel» (посідає 10-те місце за обсягом виробництва сталі в США)1 нові ідеї пропонуються буквально кожним працюючим. Вони стають власністю компанії, а не залишаються в одноосібному володінні, що забезпечує доступ усіх до нових знань. Будь-який робітник, що проекспериментував на новому обладнанні, обов'язково покаже іншому як воно працює. Ті, хто побував на підприємстві конкурента, навчать інших тому, що пізнали там нового.
Експериментування має всеохоплюючий характер. Один з важливих принципів організаційного навчання формулюється приблизно так: якщо в тебе є ідея, перевіряй її на ділі. За намагання вийти за межі кола поточних знань заохочується кожний. Одночасно в корпорації культивуються егалітаризм і повага до особистості. Кожний співробітник бере участь у бізнесі компанії і має повноваження, які дають змогу вирішувати проблеми, що виникають у процесі виробництва. У «Chaparral» зовсім мало менеджерів (виконавчого директора і робітників, наприклад, прокатного цеху «розділяють» усього два рівні ієрархії). Відсутні також підрозділи досліджень і розвитку, тому що весь персонал несе відповідальність за оновлення техніки і продукції. Для заохочення до неперервного навчання працівники винагороджуються за нові ідеї і результати виробництва.
Успішне проведення науково-технічної й інноваційної політики в Україні неможливе без активізації творчої індивідуальності та винахідництва, що безпосередньо пов'язано з розвитком як вищої, так і професійної освіти. Матеріально-технічна база багатьох (особливо технічних) вищих навчальних закладів сьогодні є застарілою, потребує оновлення, як і методи навчання. Зруйнована також система галузевих інститутів підвищення кваліфікації, у підприємств відсутні кошти для внут-рішньофірмової підготовки кадрів, знизилась мотивація до винахідницької діяльності.
У державі фактично законодавчо не закріплені права та пільги винахідника, ученого-новатора, жодні інші механізми економічної і моральної мотивації та державної підтримки винахідництва, яке ініціює інноваційні технологічні зміни в економіці.
Для розгортання винахідництва та інноваційної творчості в державі, на думку спеціалістів (102, 127, 148, 152), необхідно підготувати відповідне підґрунтя. Це передусім створення всеохоп-люючої стратегічної концепції і програми розвитку народного господарства на основі інноваційної моделі; запровадження еко-номіко-правового механізму, стимулюючого інноваційну діяльність на всіх рівнях; подальше вдосконалення патентного законодавства та його виконання; регулювання торгівлі ліцензіями; захист прав і інтересів вітчизняних новаторів; створення сприятливих соціально-економічних умов для активізації творчості молоді. Необхідно визнати недопустимим скорочення питомої ваги бюджетного фінансування науки й освіти у ВВП. Слід створити умови, використовуючи іноземний досвід, для посилення заінтересованості навчальних закладів, студентів, викладачів, усіх верств населення в активізації творчості.
