8.3. Основні вимоги щодо структури і порядку оформлення наукових документів

Основні вимоги щодо структури і порядку оформлення наукових документів регламентуються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Відповідно до цього стандарту обов'язковими складовими наукового документа є:

ВСТУП

Обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюється об'єкт і предмет дослідження, визначається мета, задачі, інформаційна база

Основний розділ

Містить ґрунтовний виклад усього дослідження: а) теоретичний аналіз проблеми і критичну оцінку різних поглядів; б) систематизацію і узагальнення фактів, візуальну їх ілюстрацію; тестування гіпотез; інтерпретацію виявлених тенденцій і закономірностей; в) аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій

Висновки

Стисло викладаються найвагоміші результати дослідження, їхня наукова і практична значущість, даються пропозиції та рекомендації, вказуються напрями подальшого дослідження проблеми

Список інформаційних джерел

Бібліографічний опис інформаційних джерел, які були використані в процесі наукового дослідження

Додатки

Різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове,довідкове значення, але необхідний для повного висвітлення теми дослідження

Реферат

Стисла характеристика наукового документа

Композиція конкретного наукового документа залежить від його форми і призначення.

У курсових і дипломних роботах, в дисертаціях і монографіях найбільший за обсягом основний розділ поділяється на логічно підпорядковані складові – тематичні рубрики, які формують структуру документа, словесно визначають зміст окремих частин викладеного матеріалу, їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Рубрикація тексту основного розділу не регламентується. Кількість ступенів рубрик і кількість підпорядкованих рубрик одного ступеня певною мірою визначається формою наукового документа. Скажімо, у курсовій роботі основний розділ містить три-чотири питання, а в дипломній – 3-4 розділи, у кожному з яких виокремлюються кілька питань.

Щоб розмежувати рубрики різних ступенів і полегшити внутрішньотекстові посилання на підрозділи, видові позначення рубрик (розділ, підрозділ, параграф) замінюються номерами. До ієрархічно поділеного наукового тексту застосовують таку систему нумерації, за якою номер рубрики першого ступеня має одну цифру, другого ступеня – дві цифри і т. д. Заголовки рубрик мають точно відображати смисл викладеного в них наукового тексту.

Заголовки та номери початкових сторінок усіх складових наукового документа подаються у змісті. Заголовки змісту мають точно відтворювати заголовки рубрикацій тексту. Слід уникати як надто коротких, так і широких формулювань заголовків. Недопустимо, щоб збігалися назви якоїсь однієї рубрики і наукового документа в цілому (тоді інші рубрики будуть просто зайвими). На рис. 8.2 наведено зразок змісту магістерської дипломної роботи на тему: «Формування та розвиток ринку зерна і продуктів його переробки», у якому формулювання розділів і підрозділів достатньо короткі і не містять зайвої інформації

ЗМІСТ
		стор.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РИНКОВИХ ВІДНОСИН У СИСТЕМІ АПК
1.1.	Економічна сутність ринку і місце аграрного ринку у ринковій системі України
1.2.	Методологічні основи дослідження аграрного ринку
1.3.	Об’єктивні передумови та принципи формування і розвитку ринку зерна та продуктів його переробки
РОЗДІЛ 2.	СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ЗЕРНОВОГО РИНКУ
2.1.	Економічна ефективність зернового ринку
2.2.	Аналіз сильних та слабких сторін зернового ринку України
2.3.	Економічна оцінка прийняття стратегічних і управлінських рішень
РОЗДІЛ 3.	ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ ЗЕРНОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
3.1.	Вибір та обґрунтування стратегії розвитку зернового ринку
3.2.	Інформаційне та ресурсне забезпечення реалізації стратегії
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Рис. 8.2. Зразок оформлення змісту магістерської (дипломної) роботи

У науковій статті також виокремлюється кілька логічно взаємопов'язаних складових.

Вступ (формулюється наукова проблема, ступінь її вивченості, актуальність тієї частини проблеми, якій присвячена стаття).

Постановка задачі (формулюються мета і методи дослідження).

Результати (викладається система доведень запропонованої гіпотези, обґрунтовуються наукові результати).

Висновки (вказується наукова новизна, теоретична і практична значущість результатів дослідження, перспективи подальших розробок з цієї теми).

До тексту статті додаються анотація (резюме), ключові слова та список використаних джерел інформації.

Слід пам'ятати, що науковий документ не просто сума складових. Усі вони мають бути логічно пов'язані, за змістом відповідати темі дослідження і повністю його розкривати.

Текстовий матеріал наукового документа досить різнорідний, забезпечити продуктивне його сприйняття можна за умови дотримання техніко-орфографічних правил оформлення та уніфікації його елементів (символів, формул, цифр, таблиць і графіків, бібліографічних посилань, скорочень тощо).

Наукова мова і стиль викладення матеріалу. Характерними рисами наукової мови є точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Неправильно вжиті слова і словосполучення та лексичні помилки можуть спотворити висловлену думку, викривити смисл написаного. Для наукового тексту характерним є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доведенню істини, обґрунтуванню основних висновків, використання спеціальної термінології. Ключові терміни і логічні підсилення часто виділяються курсивом або іншим шрифтом.

При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв'язки:

• послідовність розвитку думки {спочатку; передусім; по-перше; по-друге; насамкінець тощо);

• причинно-наслідкові відношення {завдяки тому, що..;внаслідок ...; окрім того...; оскільки...; водночас; інші).

• підсумовування {отже; таким чином; підбиваючи підсумок; інші).

Як засоби зв'язку використовують також займенники, прикметники і прислівники: цей, даний, такий, названий, зазначений. Слова дійсно і насправді вказують, що наступний за ними текст має слугувати доведенням, слова з іншого боку, навпаки, проте, але, втім готують до сприйняття протиставлення, або до пояснення. Названі й подібні їм слова є покажчиками, які попереджають про варіанти думки автора, інформують про особливості його доводів. Проте зловживати цими словами не варто.

У науковому тексті використовують увідні слова і словосполуки, які вказують на ступінь вірогідності результатів. Завдяки цим словам той чи інший факт можна представити:

• як цілком імовірний {дійсно, звичайно; певна річ; звісно;

• адже);

• як припустимий {як видно; певно; очевидно);

• як можливий ( ймовірно; можливо; мабуть).

Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на джерело: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вираз. У тексті це реалізується за допомогою спеціальних увідних слів і словосполук {на повідомлення; за даними...; на думку...; на наш погляд).

У сучасних роботах стало неписаним правилом висловлювати свої міркування стосовно проблеми у множині, тобто замість «я» вживати «ми». Аби звузити поле вживання цих займенників, використовують різні словесні конструкції, зокрема:

• неозначено-особові речення {визначають напрями аналізу...; оцінюють вплив на ...);

• форми викладення від третьої особи {автор вважає...);

• речення з пасивним станом (розроблено комплексний підхід до....) тощо.

Переліки. Одним із лексичних засобів наукової мови є переліки: по-перше, по-друге, по-третє; спершу, потім, далі, нарешті; на першому етапі, на другому етапі та ін. Якщо елементами переліку є незакінчені фрази, то вони починаються з маленьких літер, позначаються арабськими цифрами, маленькими літерами або маркерами і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад, основні завдання дослідження ринкової кон'юнктури:

• встановити тенденції розвитку ринку, його коливання, сезонність й циклічність;

• виявити поведінку суб'єктів, що діють на ринку;

• оцінити й проаналізувати потенціал та основні пропорції ринку.

Коли перелік складається із закінчених фраз, то вони обов'язково пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються одна від одної крапкою. Наприклад, М. Д. Кондратьєв¹ довів існування в економічному розвитку тривалих коливань (довгих хвиль), визначив, що довга хвиля має дві фази (підвищувальну і знижувальну), і виділив такі характерні їх риси.

1. У витоку підвищувальної фази або на самому її початку відбуваються глибокі зміни у всьому суспільстві. Цим змінам передують значні науково-технічні винаходи і нововведення.

2. Підвищувальні фази багатші на соціальні потрясіння (революції, війни), ніж знижувальні.

3. Знижувальні фази особливо гнітюче впливають на сільське господарство.

Текст елементів переліку підпорядковується одній увідній фразі, яку не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, що, як та ін.).

Скорочення слів слід здійснювати відповідно до чинного стандарту – ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Найуживаніші способи скорочення:

а) залишається лише перша (початкова) літера слова (м. – місто, с – сторінка, т. – том, к.к.д. – коефіцієнт корисної дії);

б) залишається частина слова, закінчення і суфікс відкидається (рисунок – рис., дивись – див., область – обл.);

в) при позначенні цифрами років і століть (р. – рік, pp. – роки, cm. – століття).

Після переліку використовують умовні позначення: та ін. – та інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне. В середині речення слова «та інші, і таке інше» не скорочуються, не рекомендується скорочувати слова «так званий, наприклад, формула, рівняння».

У наукових текстах широко вживаються літерні абревіатури (ЄС, МВФ), символи та фізичні одиниці, прийняті в Міжнародній системі одиниць СІ (ГОСТ 988677-61). Вводячи в текст власні скорочення, необхідно дотримуватися правила, за яким перше згадування такої абревіатури зазначається у круглих дужках після повної назви, наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП), далі по тексту – без розшифровування. При використанні певного символу необхідно, щоб одна й та сама величина по всьому тексту була позначена однаково.

Подання цифрової інформації. У наукових працях економічного та соціального напрямків широко представлена цифрова інформація. При її поданні також необхідно дотримуватися загальноприйнятих правил:

Числові значення величин з одиницями вимірювання записуються арабськими цифрами, а без одиниць вимірювання від 1 до 9 – словами. Наприклад, «Протягом дня на біржі укладено п'ять угод на загальну суму 900 тис. грн.». Коли наводиться діапазон значень, виражених в одних і тих же одиницях вимірювання, то одиниця вимірювання вказується після останнього числового значення, наприклад: від 5 до 15 років. У великих числах нулі замінювати скороченнями: тис, млн., млрд.

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (другий, двадцять п'ятий, триста шостий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (10-відсоткова вибірка). Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами,мають відмінкові закінчення (3-тя декада, 90-ті роки). При переліку порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться один раз (товари 1 та 2-го сорту).

Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (у розділі 2, на рис. 5.1). Так само, без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівни ки римськими цифрами для позначення століть, кварталів року, томів видань (XXI століття, II квартал).