2. Агнатичне та когнатичне рідство

Сім'я, заснована на підпорядкуванні владі домовладики, називалась агнатською. Всі підвладні підкорялися владі од­ного домовладики і вважалися родичами, тобто агнатами. Кровний зв'язок на той час не мав правового значення. Тому дівчина, що виходила заміж і переходила жити до свого чо­ловіка, займала становище в цій родині дочки його батьків, тобто ставала сестррю братів і сестер свого чоловіка, втрача­ючи при цьому родинні зв'язки зі своїми кровними батька­ми з усіма наслідками, що з цього випливали, наприклад вона вже не могла стати спадкоємницею після їхньої смерті. Агнатське споріднення зберігалося й після смерті домовла­дики.

Агнати могли бути пов'язані між собою і кровним зв'яз­ком, як, наприклад, батько й діти, проте юридичне значен­ня мало лише підпорядкування владі домовладики. При цьо­му агнатське споріднення визначалося тільки по чоловічій лінії, оскільки йшлося про підпорядкування владі батька сімейства. Потомство дітей також ставало агнатами свого домовладики. Споріднення агнатів розрізнялося за лініями і ступенями. Агнати одного спільного предка були родичами по боковій лінії, а послідовно один від одного — родичами по прямій лінії. Ступінь агнатського споріднення визначав­ся числом народжень, що утворювали це споріднення (син — агнат батька першого ступеня, онука — агнат другого сту­пеня). Ступінь споріднення по боковій лінії також обчис­лювався кількістю народжень від спільного предка до дру­гого родича. Наприклад, рідні брати й сестри — агнати дру­гого ступеня по боковій лінії, оскільки їх розділяє одне на­родження від спільного предка; дядько й племінник — агна­ти третього ступеня по боковій лінії, бо дядько з батьком племінника — агнати другого ступеня плюс племінник — третє народження.

Після смерті домовладики його дорослі сини були носія­ми влади в сім'ї, а дружини й діти підпадали під їхню владу Згідно з цим вільний від батьківської влади римський громадянин, навіть той, що не мав сім'ї, вважався домовлади­кою. «Домовладикою (батьком сімейства) вважався той, кому належала влада в сім'ї, і правильно він так називався, хоча б у нього не було сина», — писав Ульпіан (Д.50.16.195). Домо-владика — носій сімейної влади не тільки наявної, а й по­тенціальної.

Глибока залежність підвладних від домовладики помітно стримувала цивільний оборот. Ніхто не бажав укладати правочин з підвладним, за яким все одержане переходило у власність домовладики, який за правочином ні до чого не зобов'язувався. Навіть за рабським пекулієм володар прий­мав на себе обов'язки за правочином, учиненим рабом. Підвладні самі несли відповідальність за угоди, не маючи ніякого майна. їхнє подвійне становище не сприяло розвит­ку продуктивних сил і господарського обороту.

Між тим розвиток продуктивних сил активізує цивільний оборот, зростання приватної власності, що, в свою чергу, призвело до зародження нової, когнатської (кровної) сім'ї. Виробництво матеріальних благ в більшій кількості, ніж можуть спожити їх виробники, породжує прагнення батьків закріпити накопичене протягом життя майно за кровними потомками (нащадками), передусім за дітьми. Агнатське споріднення суперечило природному бажанню батьків за­лишити спадщину своїм кровним дітям, які стали агнатами іншого домовладики. Поступово римляни віддають перева­гу кровному спорідненню, що стало основою нової, когнат­ської сім'ї, яка пов'язувала групу людей кровними узами. Деякий час ці два види сім'ї існували паралельно, проте ког-натська сім'я за нових умов поступово витіснила агнатську.

Когнатська сім'я і когнатське споріднення пережили Ста­родавню Римську державу. Кровне споріднення і тепер по­кладено в основу сімейно-правових відносин. Воно також визначається за лініями і ступенями. Розрізняють дві лінії пряму і бокову. Пряма поділяється на висхідну і низхідну. Якщо родичі походять послідовно один від одного (батько, син, онука, правнук), це родичі по прямій лінії. Родичі по прямій лінії, від яких походить конкретна особа, називаються роди­чами по прямій висхідній лінії (батько, дід, прадід, мати, бабу­ся тощо). Родичі, що походять від цієї конкретної особи, Ступінь споріднення по крові визначається відповідно до тих самих правил. Споріднення однієї особи завжди встановлюється відносно якої-небудь іншої особи. Наприклад, Клавдій — двоюрідний брат Антонія. Оскільки обидва вони походять від одного спільного предка — діда, то є родичами по боковій лінії. Ступінь споріднення визначається кількістю народжень, які утворюють це споріднення, відліком від спільного предка (але без урахування його). Між дідом і його онуком Клавдієм — два народження. Так само між дідом та його другим онуком розділяють два народження. Отже, чо­тири народження утворюють споріднення між двоюрідними братами Клавдієм і Антонієм. Родичі дружини, з одного боку, й родичі чоловіка, з дру­гого, є між собою свояками. Брати й сестри, що мають спільного батька і спільну матір, є повнорідними братами й сестрами. Брати й сестри, які мають спільну матір, але різних батьків — єдиноутробні. Якщо ж у них спільний батько, про­те різні матері — вони єдинокровні. Ті й другі називаються неповнорідними братами й сестрами. Якщо ж у них різні батьки й різні матері, вони не знаходяться в кровному спорід­ненні і називаються зведеними.

Визначення лінії і ступеня споріднення має важливе зна­чення для встановлення прав на спадщину, оскільки в спад­ковому праві діє принцип: більш близький ступінь спорід­нення усуває від спадщини родичів більш дальшого ступе­ня.