- •Поняття системи права в Давньому Римі
- •Основні риси римського приватного права
- •3. Основні інститути римського приватного права
- •Історичні системи римського приватного права
- •Магістратура в Римі. Преторське право
- •Роль римського приватного права у розвитку європейського цивільного права. Рецепція римського приватного права
- •Загальна характеристика джерел права. Види джерел права
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 2. Тема 2. Джерела римського приватного права
- •Література: л2, л5, л7, л8, л3, л10.
- •Джерела право утворення в Давньому Римі
- •Джерела права в стародавньому та перед класичному римському праві. Звичаєве право. Закони 12 таблиць
- •4. Джерела права класичного періоду. Сенатусконсульти. Едикти магістратів імператорські укази. Юриспруденція і діяльність юристів.
- •§ 4. Джерела пізнання римського приватного права
- •5. Кодифікації римських імператорів. Кодифікація Юстиніана
- •6. Джерела пізнання римського права
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 3. Тема 3. Захист прав
- •1. Форми захисту прав:самоуправство, державний захист прав. Виникнення державного суду.
- •1. Форми захисту прав:самоуправство, державний захист прав. Виникнення державного суду
- •2. Поняття судочинства та судового процесу. Учасники судового процесу
- •3. Історичні форми процесів. Легісакційний процес
- •4. Формулярний процес, характерні ознаки. Поняття формули, види формул
- •5. Екстраординарний процес, причини виникнення
- •6. Поняття та види позовів. Захист і заперечення проти позовів. Колізія і конкуренція позовів. Позовна давність
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •§ 4. Особливі засоби преторського захисту
- •Лекція 4. Тема 4. Особи цивільних правовідносин
- •Суб’єкт права. Фізичні та юридичні особи
- •2. Поняття правоздатності, виникнення та припинення
- •3. Правове становище римських громадян
- •Правове становище латинів. Юліанові латини
- •Правове становище перегрінів. Публічні та приватні перегріни
- •6. Правове становище рабів, вільновідпущенників
- •7. Правове становище колонів
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 5. Тема 5. Сімейні правовідносини
- •Література: л1, л2, л7, л6, л4, л12.
- •Римська патріархальна сім`я, загальна характеристика
- •Агнатичне та когнатичне рідство
- •Шлюб. Види шлюбу
- •Умови укладення та припинення шлюбу. Розлучення
- •Правові відносини подружжя
- •Правові відносини батьків та дітей
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 6. Тема 6. Речове право
- •1. Поняття речового і зобов'язального права
- •Поняття та види речей. Види речових права
- •3. Поняття та види володіння.
- •4. Виникнення та припинення володіння
- •5. Захист володіння
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 7. Тема 6.1 Право власності
- •Література: л1, л2, л7, л4, л12, л9.
- •Поняття та зміст права власності
- •Види права власності
- •3. Підстави виникнення та припинення права власності
- •4. Захист права власності
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •§ 1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
- •§ 2. Сервітути: поняття і види
- •§ 3. Земельні сервітути
- •§ 4. Особисті сервітути
- •§ 5. Виникнення, втрата і захист сервітутів
- •§ 6. Емфітевзис і суперфіцій
- •§ 7. Заставне право
- •Лекція 8. Тема 7. Загальне вчення про зобов`язання
- •Література: л1, л2, д7, л4, л12, л9.
- •1. Поняття зобов'язання та його зміст
- •2. Підстави виникнення зобов`язання
- •Сторони в зобов`язанні
- •Забезпечення зобов'язань
- •Припинення зобов`язань
- •Відповідальність боржника за невиконання зобов’язань
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Лекція 9. Тема 8. Загальне вчення про договори
- •Поняття договору, умови дійсності договору
- •Контракти і пакти
- •Вербальні контракти. Літеральні договори
- •Реальні контракти
- •Консенсуальні контракти
- •Безіменні контракти
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Розділ XIII Позадоговірні зобов'язання
- •§ 1. Зобов'язання ніби з договорів
- •§ 2. Деліктні зобов'язання
- •§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделікти)
- •Лекція 10. Тема 10. Спадкове право
- •Література: л1, л2, л7, л4, л12, л9, л11.
- •Поняття спадкування. Види спадкування
- •Спадкування за заповітом
- •Спадкування за законом
- •Сутність і характеристика легатів і фідеїкомісів.
- •Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
- •Написання правових термінів, що мають латинське походження
- •Написання правових термінів, що мають латинське походження
4. Захист права власності
Практично вся могутність держави, в тому числі і правова, спрямована передусім на захист, збереження економічної основи свого існування — власності. Це три спеціальних позови: віндикаційний, негаторний і публіціанський. Вони об'єднані загальною назвою — речові позови — actio in rem.
Віндикаційний позов (віндикація) — геі vindicatio (vim dicere) — спосіб оголошення про застосування сили. Віндикація — це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. У Римі застосовувалася так звана необмежена віндикація, за якою річ витребовувалася від будь-якого фактичного володільця незалежно від правової підстави обладателя на володіння річчю за принципом — ubi rem meam invenio, ibi earn vindico — де свою річ знаходжу, там її віндикую.
Отже, відповідач за віндикаційним позовом — завжди фактичний володілець речі. Позивачем за цим позовом був тільки власник речі, володіння якою він втратив. Не мало значення, за своєю волею чи проти неї втратив володіння власник, важливо, що фактичний володілець річчю був хтось інший, але не власник. Таким чином, віндикаційний позов застосовувався для відновлення втраченого власником володіння річчю. При цьому власник, втративши в будь-який спосіб володіння річчю, не втрачав права власності на неї, що й було підставою для віндикаційного позову.
Відповідальність за віндикаційним позовом полягала в обо-в'язку відповідача повернути річ з усіма її прирощеннями. Отже, віндикаційний позов мав суворо речовий характер, тобто завжди був спрямований на повернення речі, а не на її еквівалента. Стосовно прирощень речі, то повернення їх зумовлювалося характером володіння відповідача. Добросовісний відповідач зобов'язаний був повернути прирощення тільки за період, коли він знав, що володіє чужою річчю. Недобросовісний відповідач був зобов'язаний повернути річ і всі прирощення до неї за весь період володіння.
Здебільшого володіння річчю вимагало певних витрат (наприклад, харчі для рабів, корми тваринам тощо), без яких річ не могла існувати У таких випадках відповідач за позовом мав право вимагати від позивача відшкодування понесених витрат. Ці витрати поділялися на три види:
1) необхідні, без яких річ не могла існувати;
2) корисні, які поліпшували річ, але без яких вона могла існувати, наприклад при ремонті даху будинку (необхідні витрати) покрівля була замінена на ціннішу, якіснішу;
3) витрати розкоші, які тільки прикрашали річ.
Добросовісний відповідач за позовом мав право на відшкодування необхідних і корисних витрат. Витрати розкоші він міг забрати собі, якщо їх можна було відділити від речі, не зашкодивши їй.
Недобросовісний відповідач мав право лише на необхідні витрати за весь час володіння. Тому при остаточному визначенні обсягу відповідальності відповідача за віндикаційним позовом ураховувалися і понесені ним витрати на утримання речі.
Негаторний позов — actio negatoria — застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності Позивачем був власник речі, якому хтось перешкоджав у який-небудь спосіб здійснювати право власності (наприклад, ходіння або проїзд по земельній ділянці без правової на те підстави). Як правило, відповідачем за негаторним позовом був той, хто претендував на користування в якомусь відношенні чужою річчю. Звідси й назва позову — actio negatoria — позов про заперечення. Водночас відповідачем за негаторним позовом міг бути і той, хто в будь-який спосіб заважав власнику здійснювати своє право. Відповідальність за цим позовом зводилась до обов'язку порушника припинити неправомірні дії.
Публіціанський позов — actio Publiciana — введений претором для захисту преторської (бонітарної) власності, за своєю конструкцією був таким самим, як і віндикаційний позов, що не міг застосовуватися для захисту власності, яка тільки виникла. Оскільки преторська власність за характером була нічим іншим, як добросовісним володінням, то публіціанський позов застосовувався також для захисту будь-якого добросовісного володіння. У зв'язку з цим інколи вважають, що цей позов був створений для захисту добросовісного володіння.
