3. Види психокоригуючої допомоги при порушеннях розвитку

Кожен тип порушень вимагає специфічної психоло­гічної корекції. При психічному недорозвитку діти по­требують, як правило, вирішення питання про місце та форму навчання й допомоги спеціаліста-дефектолога.

Коригувальне виховання спрямоване на поперед­ження та коригування аномалій психічного розвитку, підготовку дитини до навчання та життя в суспільстві.

Важливим завданням психолога є робота з батька­ми хворої дитини, оптимізація їхнього спілкування, подання розвиваючої допомоги дитині. Добрими по­сібниками для батьків, що мають таких дітей, будуть книги К. Тінгрей-Міхаеліс, М. Буянова, С. Забрамної.

При недорозвитку з переважним порушенням функції мови необхідна спеціальна стимуляція, спрямована на використання слів та речень. Першим завданням матері, є формування в дитини потреби спілкування. Не варто негайно задовольняти кожне бажання дити­ни, треба дати їй можливість виразити своє прохання доступними засобами. Мати повинна сама вимовити потрібне слово, потім робиться пауза, доки дитина не повторить його. Якщо дитина робить це, мати радісно посміхається, хвалить її та задовольняє прохання. Під час ігрових занять мати наслідує звуки, які вимовляє дитина, а потім спонукає вимовляти нові звуки та слова.

У дітей, хворих на олігофренію, довго не формуєть­ся розуміння інструкцій, зверненої до них мови. Всі інструкції мають бути короткими, супроводжуватися наочним показом, жестами. Виконання інструкцій треба завжди заохочувати. Багато хто з дітей добре сприймають ритм, музику, це можна використати на заняттях із звуконаслідування: розгойдуючи дитину на колінах, як на конику, повторювати разом з нею «Но-но-но!» тощо. При навчанні мови важливо, щоб дити­на зрозуміла значення слів. Дитина з олігофренією легше засвоює це при наочному показі, можливості маніпулювати з предметом, який називається.

У дітей з хорошою механічною пам'яттю (при гідроцефалії, хворобі Дауна і т. д.) не варто заохочува­ти безтямне повторювання слів та речень, треба праг­нути до максимального їх розуміння, зв'язку з реаль­ними предметами.

У дітей із затримкою психічного розвитку коригуюче виховання та розвиваюче навчання відіграють першо­рядну роль. За рівнем інтелекту ці діти в більшості випадків здатні засвоїти знання та вміння, відповідні їхньому вікові, але незрілість емоційно-вольової, мо­тиваційної сфери перешкоджає цьому. Всі заняття слід проводити в ігровій формі, максимально заохочу­вати прояви власних пізнавальних інтересів дитини, її самостійності. В молодшому шкільному віці багато хто з дітей цього типу не здатні самостійно виконувати домашні завдання, їм потрібна організуюча допомога дорослих. Для цих дітей особливо важливими є додер­жання режиму дня, розкладу підготовки до уроків, правильне, охайне робоче місце. Поступово слід змен­шувати контроль та організуючу допомогу з тим, щоб до 3—4-го класу дитина могла самостійно справляти­ся з домашніми завданнями, виконувати доручення дорослих — сходити до крамниці, прибрати тощо.

В шкільному віці в дітей із затримкою психічного розвитку недостатньо сформована навчальна мотива­ція, а засвоєння програми масової школи може бути дуже утрудненим (особливо для дітей з органічним інфантилізмом). Вчителям та батькам про це слід зна­ти й максимально заохочувати дитину за будь-які до­сягнення, не вимагати від неї випередження програ­ми, обов'язкового відмінного навчання.

За необхідності можна проводити з цими дітьми психотренінгові вправи, спрямовані на розвиток уваги та пам'яті (див. наступний розділ). Бажано, щоб під час цих вправ дитина інколи мінялася місцем з дорос­лим, виконуючи роль «тренера», «вчителя». Це допо­магає їй зрозуміти специфіку навчальної діяльності, необхідність дисципліни в класі. При органічних ураженнях ЦНС навчальна й розви­ваюча функція навчання має бути спрямована на ком­пенсацію дефекту, максимальне використання зберігаючих можливостей психіки. Так, при порушеннях моторного розвитку дитини, церебральних паралічах проводяться масаж, стимуляція активних дій із предметами. Мати показує малюку іграшки, виконує дії, супроводжуючи їх словами та реченнями. Таким чином дитина набуває мовних вражень, у неї розви­вається здатність наслідувати рухи та мову оточуючих. Але не слід спонукати таких дітей до мовлення. Інструкції типу «скажи», «повтори» можуть викликати в них спазм мускулатури, посилення мимовільних рухів.

Для дітей з порушеннями працездатності (підвищеній утомлюваності, утрудненій впрацьовуваносгі) особ­ливе значення мають психогігієнічні заходи: чіткий режим дня, достатній сон, наявність відпочинку, пауз під час виконання домашніх завдань.

При міжпівкульовій дисфункції діти потребують допомоги в ході засвоєння абстрактних, особливо математичних, понять. Тому їх важливо на­вчити фіксувати головне в задачі, її умову, малювати «ілюстрації» до засвоєної теми. Це дає змогу досягти більшого розуміння з боку дитини та допомагає до­рослому проконтролювати її знання. Рекомендуються також вправи психотренінгу.

Діти з викривленим психічним розвитком, раннім ди­тячим аутизмом потребують спеціальної допомоги психолога, спрямованої не тільки на корекцію та роз­виток психіки дитини, ай на формування нормальної системи стосунків дитини з батьками. Опис системи цієї роботи поданий у книгах А. Співаковської.

Основним методом корекції в роботі з цими дітьми виступають ігрові заняття. їх метою є встановлення всебічного контакту з дитиною, створення стійкої спільної гри, розвиток навичок спілкування. Батьки дітей з аутизмом також мають засвоїти спеціальні навички.

При тяжких ступенях аутизму (І—II рівнів) може застосовуватися процедура холдингу, під час якої мати тривалий час тримає дитину обличчям до себе, долаю­чи її опір, ласкаво розмовляючи з нею. Детально холдінг описано в книзі під редакцією В. Лебединського. Батьки мають ураховувати схильність своєї ди­тини до стереотипів, її жах, коли виникають зміни оточення, режиму дня. Будь-які зміни слід запровад­жувати поступово, обов'язково пояснюючи, навіщо вони. Важливо створювати умови для розвитку рухів дитини з аутизмом: драбинка, канати, гойдалки дають можливість безпечно виявляти рухову активність. У багатьох дітей цього типу пізно формуються навички самообслуговування; батькам слід приділяти цьому додаткову увагу, заохочуючи самостійність дитини, її побутову орієнтованість.