9. Методи дослідження відхилень в особистісному розвитку дітей

ПЛАН

1. Методи інтегральної оцінки особистості дитини в контексті соціальної ситуації її розвитку.

2. Методи дослідження структурних компонентів особистості.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. — К., 1978.

Блейхер В. М., Крук И. В, Патопсихологическая диагности­ка.— К, 1986.

Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической пси­хологии.— К., 1979.

Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время лич­ности.—К, 1984.

Джое В. В. Практическое руководство по тесту Люшера.—

Кишинев, 1990.

Диагностическая и коррекционная работа школьного пси­холога: Сб. науч. тр. / И. В. Дубровина и др.— М., 1987.

Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков.—Л., 1988.

Исследование мотивации достижения: Метод, пособия.— СПб., 1993.

Каган В. Е., Лукин И. И., Эткинд А. М. Цветовой тест отношений в клинике детских неврозов // Социально-психоло­гические проблемы реабилитации психических больных / Под ред. Е. Ф. Бажина.—Л., 1984.

Клинико-психологическая диагностика взаимоотношений в семьях подростков / Под ред. А. Е. Личко. — Л., 1987.

Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем.— К, 1981.

Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подро­стков.— М., 1977.

Личко А. Е. Подростковая психиатрия.— М., 1982.

Лучшие психологические тесты для профотбора и профори­ентации / Под ред. А. Ф. Кудряшова.— Петрозаводск, 1992.

Методы исследования характера и личности.— Тбилиси, 1977.

Психодиагностика: теория и практика.— М., 1985.

Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дуб­ровиной.— М., 1991.

Собчик Л. Н. Метод цветовых выборов. Модифицирован­ный цветовой тест Люшера: Метод, руководство.— М., 1990.

Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личнос­ти.—М., 1980.

Соколова Е. Т. Модификация теста Роршаха для диагности­ки нарушений семейного общения // Вопр. психологии.— 1985. —№ 7.

Вивчаючи особистісний розвиток дитини, якій властиві відхилення в поведінці, психолог стикається з рядом проблем. По-перше, особистість уже сама по собі є складним утворенням, і немає такого методу, який може цілком розкрити справжню сутність люди­ни. Тому, використовуючи ту чи ту методику, ми діс­таємо відомості про часткові особистісні прояви, на основі яких психолог (у міру своєї кваліфікації) скла­дає цілісне уявлення про особистість дитини. По-дру­ге, якщо поведінка дитини відхиляється від суспільно схвалюваних норм, це може бути пов'язано з пору­шеннями в розвитку психіки, детермінованими, у свою чергу, ендогенними та екзогенними (як біологіч­ними, так і соціальними) факторами. По-третє, зва­жаючи на те, що процес становлення особистості дітей спрямовується дорослими (саме тому частіше говорять про формування особистості), необхідно проводити дослідження особистості дитини в загаль­ному контексті соціальної ситуації її розвитку.

У зв'язку з викладеним вибір методів дослідження відхилень в особистісному розвитку дитини є складні­шим, ніж аналогічне завдання в роботі з дорослим пацієнтом.

Незважаючи на наявність великої кількості методів, методик, тестів, спрямованих на дослідження особис­тості, ще не розроблена їх загальноприйнята чітка кла­сифікація. Найбільш вдалою, на наш погляд, є класи­фікація, яку запропонували В. Блейхер та Л. Бурлачук:

1) спостереження й близькі до нього методи (ви­вчення біографій, клінічна бесіда і т. ін.);

2) спеціальні експериментальні методи (моделю­вання певних видів діяльності, ситуацій, деякі апара­турні методики і т. п.);

3) особистісні опитувальники (методи, що базу­ються на самооцінці);

4) проективні методи.

Спираючись на цю класифікацію, ми надалі буду­ватимемо наш виклад з урахуванням вікових особли­востей дітей. Оскільки, як зазначалося вище, розвиток особистості дитини тісно пов'язаний (а інколи й злитий) із формуючим впливом найближчого соціаль­ного оточення (насамперед батьків), необхідно врахо­вувати цей фактор у процесі дослідження. Тому до­цільно вивчати не тільки особистісні прояви дитини, а й інтегральну оцінку її переживань своєї життєвої ситуації, її світосприйняття взагалі. Виходячи з цього, ми умовно поділяємо методи дослідження особистості на дві групи: 1) методи інтегральної оцінки особис­тості дитини в контексті соціальної ситуації її розвит­ку, до яких ми відносимо передусім проективні мето­ди, методи спостереження, вивчення взаємин батьків та дітей; 2) методи дослідження структурних компо­нентів особистості, які використовуються для вивчен­ня конкретних особистісних проявів з допомогою моделювання ситуацій, конкретних видів діяльності, застосування особистісних опитувальників та ін.

Це умовне розмежування не є класифікацією, воно призначене для вирішення суто практичних зав­дань — допомогти психологові у виборі методів до­слідження особистісного розвитку дітей.