12. Спеціальні школи для дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку та поведінці

ПЛАН

1. Мета й завдання спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку та поведінці

2. Відкриті спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку

3. Закриті спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх із відхиленнями в поведінці

4. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями в розвитку та поведінці

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Врезе Б. Активизация ослабленного интеллекта при обуче­нии во вспомогательной школе. — М., 1981.

Волков Б. С, Волкова И. В. Задачи и упражнения по детской психологии. — М., 1991.

Гаврилушкина О. П., Соколова Н. Д. Воспитание и обучение умственно отсталых дошкольников.— М., 1985.

Глассер У. Школы без неудачников / Пер. с англ.— М., 1991.

Забрамная С. Д. Ваш ребенок учится во вспомогательной школе. — М, 1993.

Королев В. В. Психические отклонения у подростков-право­нарушителей. — М., 1992.

Коррекционное обучение как основа личностного развития аномальных дошкольников. —М., 1989.

Лурье Н. Б. Воспитание глубоко умственно отсталого ребен­ка в семье.— М, 1972.

Пирожков В. Ф. Психологические основы перевоспитания учащихся специальных профтехучилищ.— М., 1988.

Рубинштейн С. Я. Психология умственно отсталого школь­ника.— М, 1979.

Смирнова А Н. Воспитание умственно отсталого ребенка в

семье.— М, 1967.

Современные подходы к болезни Дауна / Под ред. Д. Лейна, Б. Стрэтфорда.— М, 1991.

1. Мета й завдання спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку та поведінці

Навчання й виховання дітей з відхиленнями в психофізичному розвитку та (чи) поведінці вимагає спеціальних психолого-педагогічних заходів впливу, спрямованих на коригування наслідків порушень у розвитку дитини та її соціальну й трудову адаптацію. Ці заходи часто не можуть бути забезпеченими в умо­вах сучасної масової загальноосвітньої школи в зв'язку з обмеженими можливостями індивідуалізації навчального процесу, а також із неможливістю забез­печити ряд спеціальних реабілітаційних заходів, яких потребують діти даної категорії. Тому для дітей, що мають різні відхилення в розвитку й поведінці, існує система відповідних спеціальних шкіл. Сьогодні в Україні функціонують школи для розумово відсталих дітей (допоміжні), окремо школи для глухих та дітей, які погано чують, для дітей із важкими порушеннями розвитку мови, для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, для дітей із психоневрологічними захворюваннями. Останнім часом все більшого поши­рення набувають школи для дітей з затримкою психіч­ного розвитку. Зараз існують інструкції, які регламен­тують направлення дітей в спеціальні школи відповід­но до основного дефекту: порушення слуху, зору, моторики,—досить незалежно від рівня розвитку інтелекту. Для дітей із комбінованими дефектами при спеціальних школах різного типу створюються спе­ціальні класи, наприклад допоміжний клас при школі для глухих дітей; клас для дітей із затримкою психіч­ного розвитку при школі для дітей з важкими пору­шеннями мови. Діти з інтелектуально-мнестичною недостатністю за чинним законодавством не підлягають навчанню в спеціальних школах. їх направ­ляють в інтернати системи Міністерства соціального забезпечення. Для дітей з імбецильністю головна увага приділяється розвитку навичок самообслуговування та мови. Діти з ідіотією потребують в основному догляду персоналу.

Мета функціонування спеціальних шкіл — ство­рення оптимальних умов для навчання й розвитку аномальних дітей і підготовка їх до життя в суспіль­стві. Дитина, перебуваючи у спецшколі серед таких самих, як і вона, не фіксує уваги на своїх дефектах, вона має можливість відчувати себе «не гіршою за інших» у класі. Це звільняє її від негативних емоцій­них переживань, що виникають у відповідь на психотравмуючі ситуації, знімає відчуття психічного дис­комфорту.

Завданнями спеціальної школи є виховання, на­вчання й лікування дітей із відхиленнями в розвитку, забезпечення тренінгових заходів, а також створення умов для прилучення їх до культури, розширення їхнього світогляду, особистісного зростання. Для цього використовуються спеціальні навчальні програ­ми (для дітей із затримкою психічного розвитку та розумовою відсталістю), тренінгові та психокоригуючі заняття; при необхідності медикаментозне та фізіоте­рапевтичне лікування (для дітей із відхиленнями в психічному розвитку чи психоневрологічними захво­рюваннями), спеціальне обладнання. Наприклад, для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в шко­лах створена високоспеціалізована медико-реабілітаційна база; приміщення школи та її територія облад­нані пристосуваннями, що полегшують пересування дітей.

Намагання якомога раніше діагностувати й коригу­вати відхилення в психофізичному розвитку дітей зу­мовлює необхідність відкриття дитячих садків, які від­повідали б різним типам спеціальних шкіл. Діти до­шкільного віку при виявленні в них порушень у роз­витку слуху, зору, моторики, мови чи інтелекту на­правляються в спеціалізовані дитячі садки. В цих дошкільних закладах менша наповнюваність груп — від 12 до 15 дітей. До штатного розпису входять посади логопеда та лікаря. При необхідності діти прохо­дять психологічне обстеження.

У спеціалізованих дошкільних закладах із дітьми проводяться заняття, спрямовані на коригування на­слідків дефекту в їх розвитку. Навчання та розвиваючі ігри при необхідності здійснюються за спеціальними методиками. Крім спеціалізованих дитячих садків, у великих містах при масових дошкільних дитячих за­кладах відкривають спеціальні коригуючі групи. Та­ким чином спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку й поведінці збільшують шан­си аномальної дитини на успішну соціальну й трудову адаптацію в майбутньому.

Складніше йдуть справи з визначенням мети й зав­дань закритих навчальних закладів для дітей і підлітків із відхиленнями в поведінці. Тут крім медико-психолого-педагогічних факторів виступає ще один — со­ціальний.

Йдеться про ступінь соціальної небезпеки неповно­літнього з відхиленнями в поведінці. Саме цей пара­метр є на сьогодні визначальним для примусового направлення дітей і підлітків до закритих навчальних закладів. У системі Міністерства освіти України існу­ють спеціальні загальноосвітні школи для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, та спеціальні професійні училища цього ж профілю. В спеціальних школах виховуються діти від 11 до 14 років, у спеціальних професійних училищах —з 15 до 18 років. Режим перебування вихованців передбачає позбавлення волі.

Мета цих закритих спеціальних навчальних закла­дів подвійна: з одного боку — коригування особистос­ті соціально дезадаптованих дітей і підлітків; з іншо­го — ізоляція їх від суспільства для попередження правопорушень, злочинів та інших соціально небез­печних дій, які вони можуть вчиняти.

Подвійність мети тягне за собою й подвійність зав­дань: з одного боку, влаштування підлітка в спецшко­лу виступає як кара за погану поведінку, що викликає необхідність створення таких умов, щоб вихованець переживав якісь нестатки, страждання, щоб у нього формувалися свого роду «гальма», які б стримували його від протиправних дій та ґрунтувалися б на по­чутті страху знову потрапити до спецшколи; з іншого боку —ставиться завдання коригування особистості, допомога у вирішенні проблем соціальної адаптації, що, проте, несумісне з будь-яким насильством над підлітком.

У спеціальних школах і профучилищах для дітей та підлітків, що потребують особливих умов виховання, навчання провадиться за програмами звичайної масо­вої школи чи відповідного профучилища.

Дві —три години на день учні зайняті виробни­чою працею. Термін перебування в закритих навчаль­них закладах не визначений, а залежить від того, як поводиться вихованець.

До закритих навчальних закладів не приймають ді­тей, які страждають деякими аномаліями психофізич­ного розвитку чи певними психоневрологічними за­хворюваннями. Стосовно соматичних захворювань теж існує ряд обмежень.

Таким чином, уже поверховий погляд на функціо­нування закритих навчальних закладів дає підстави вважати, що виконання завдань і досягнення мети, що стоїть перед ними, досить проблематичні. Більш ґрунтовне викладення організації системи навчання й виховання дітей із відхиленнями в поведінці буде за­пропоновано нижче. А зараз розглянемо побудову на­вчально-виховного процесу в спеціальних відкритих навчальних закладах.