Тема 3. Відкриття рахунків в установах банків та їх обслуговування

1. Необхідність відкриття і суть рахунків в установах банків

2. Класифікація банківських рахунків

3. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банків

4. Розрахунково-касове обслуговування банківського рахунка

5. Нормалізація платіжної дисципліни в народному господарстві України

6. Міжбанківські розрахунки

1. Необхідність відкриття і суть рахунків в установах банків

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки. Наявність банківського рахун­ка - неодмінна умова участі відповідних осіб у фінансово-господарських операціях. Господарські суб'єкти повинні зберігати свої грошові кошти в установах банків на рахунках і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків у безготівково­му порядку шляхом перерахування з рахунка плат­ника на рахунок отримувача. В касах підприємств, організацій та установ можуть зберігатися лише не­великі суми грошей готівкою як перехідний залишок. Банки відкривають рахунки зареєстрованим в уста­новленому чинним законодавством порядку юри­дичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям та установам неза­лежно від форм власності і виду діяльності, а також

фізичним особам на певних, чітко визначених НБУ умовах. Банківський рахунок є однією з основних ознак підприємства як юридичної особи.

Рахунки для зручності відкриваються підприємствами в установі банку, як правило, за місцем своєї реєстрації. Але підприємство має повне право відкрити рахунок у будь-якому банку України за згодою сторін.

Банки зберігають грошові засоби своїх клієнтів на їхніх рахунках, зараховують кошти, що надходять на ці рахунки, ви­конують розпорядження клієнтів щодо перерахування коштів з рахунка, а також проводять інші банківські операції за ра­хунком. Отже, через банківські рахунки проходять як безготів­кові розрахунки, так і готівкові операції: видача або прийом готівки. Рахунки відкриваються з письмового дозволу керів­ника установи банку. При відкритті усіх видів рахунків банк зобов'язаний повідомити про це податкову адміністрацію за місцем реєстрації власника рахунку в триденний строк.

Для здійснення розрахунків і платежів через відповідні рахунки в установах банків використовуються спеціальні роз­рахункові документи встановлених форм, які можуть перебу­вати лише у внутрібанківському обороті. У документах за­значається підстава для перерахування коштів.

Отже, банківський рахунок є формою поточного відобра­ження та оперативного контролю за станом, рухом, джерела­ми формування і напрямками витрачання грошей власника даного рахунка. Банківський рахунок може бути відкритий як у національній, так і в іноземній валюті.

В умовах кризової економіки держава може здійснювати належний контроль за грошовими і фінансовими потоками у тому разі, коли кожний господарський суб'єкт матиме тільки один розрахунковий або поточний рахунок у національній ва­люті. Наявність кількох розрахункових рахунків у різних уста­новах банків створює можливості для проведення незакон­них "тіньових" грошових операцій, у тому числі й шляхом оперативних переведень коштів з одного рахунка на інший з метою уникнення сплати податків. У цьому плані висуваються пропозиції про переведення рахунків найбільших платників податків на обслуговування в окремо визначені банки, упов­новажені для цих цілей урядом.

Правові відносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків у національній та іноземній валюті, регулю­ються інструкцією №3 НБУ "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" (затверджено постано­вою Правління НБУ № 121 від 27.05.1996 р.)