Тема 4. Безготівковий грошовий обіг

1. Суть, основи організації та народногоспо­дарське значення безготівкових розрахунків

2. Поняття системи безготівкових розрахунків

3. Принципи організації безготівкових розрахунків

4. Способи безготівкових розрахунків

5. Форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи та порядок їх оформлення

6. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

7. Платіжна вимога. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

8. Розрахунки чеками

9. Розрахунки акредитивами

10. Порядок здійснення розрахунків векселями

11. Деякі особливості банківських операцій з векселями

12. Факторинг

13. Розрахунки при здійсненні заліку взаємної заборгованості

14. Інкасові доручення (розпорядження)

15. Контроль за станом безготівкових розрахунків

1. Суть, основи організації та народногоспо­дарське значення безготівкових розрахунків

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошо­вих коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаєм­них вимог. У безготівковому обігу гроші функціону­ють як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.

Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні: прискорюється обіг грошових коштів гос­подарських суб'єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що про­водяться без участі готівки, тобто в сфері безготівко­вого грошового обігу. Безготівкові розрахунки поді­ляються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у дано­му разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахун­кових документів. Акредитив — це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеці­ально заброньованих для цього грошових коштів оплату то­варно-транспортних документів за відвантажені чи надані по­слуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основни­ми грошовими потоками. Це, по-перше, надходження грошо­вих коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Кризовий стан національної економіки України супровод­жується деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні, неплатежі - характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною фор­мою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та по­купцями продукції все більше стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на розрахун­кові рахунки господарських суб'єктів у банківських установах не надходять. Успішне здійснення економічних реформ немож­ливе поза становленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків.

Велике значення має встановлення ринкових розрахунко­во-платіжних відносин між господарськими суб'єктами. Суть таких відносин можна передати формулою: "Перш ніж про­дати продукцію, слід зважити, кому продаєш".

Загальні принципи організації системи безготівкових роз­рахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції №7 "Про безготівкові розрахунки в господарсько­му обороті України", що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створен­ня юридичної особи і фізичними особами здійснюються у націо­нальній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством перед­бачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються.

Господарські суб'єкти самостійно обирають форми розра­хунків та вказують їх при укладенні договорів.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням пра­вил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розра­хунків.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискоренні обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компен­сації виробникам — власникам поставленої продукції, вико­наних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так і з макроекономічної точок зору.