6. Міжбанківські розрахунки

Міжбанківські розрахунки - це система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язан­нями, які виникають між банківськими установами в про­цесі їхньої діяльності. Міжбанківські розрахунки - необхід­ний елемент платіжного механізму народного господарства України.

Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин. Кореспон­дентські відносини - договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх ви­конує один банк за дорученням і на кошти іншого банку. З метою налагодження кореспондентських відносин банки відкривають кореспондентські рахунки. Банки таким чином стаютькореспондентами, тобто одночасно виступають клієнта­ми один щодо одного. За кореспондентськими рахунками ус­танов комерційних банків проводяться розрахунки між різни­ми банками. Банки-кореспонденти за характером своєї діяль­ності мають доповнювати один одного з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів у банківських послугах.

Кореспондентські відносини встановлюються: між комер­ційними банками (установами) і регіональними управління­ми Національного банку; безпосередньо між комерційними банками (прямі кореспондентські відносини).

Міжбанківські розрахунки здійснюються на основі укла­дання відповідних договорів. Предметом договору на здійснен­ня розрахунково-касового обслуговування комерційного бан­ку (установи) регіональним управлінням НБУ є встановлен­ня кореспондентських відносин для здійснення комерційни­ми банками міжбанківських розрахунків з іншими банками через систему електронних платежів НБУ та надання комп­лексу послуг розрахунково-касового обслуговування шляхом відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахун­ка за дорученням і на кошти банку. Договір визначає також конкретний порядок здійснення операцій на кореспондентсь­кому рахунку. У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває прямий кореспондентський рахунок в іншому ко­мерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентсь­кої угоди. Кореспондентський договір може укладатися між банками як однієї країни, так і різних країн.

Встановлення кореспондентських відносин передбачає як перший крок відкриття кореспондентських рахунків для про­ведення міжбанківських розрахунків. Для відкриття корес­пондентського рахунка комерційний банк подає регіонально­му управлінню Національного банку такі документи:

- копію банківської ліцензії;

- заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;

- один з примірників належним чином оформленого ста­туту із зазначенням реєстраційного номера, засвідченого підпи­сом уповноваженої особи НБУ та відбитком печатки;

- картку із зразками підписів та відбитком печатки вста­новленого зразка, засвідчену нотаріально.

При відкритті кореспондентського (субкореспондентського) рахунка регіональне управління Національного банку зо­бов'язане повідомити про це податкову адміністрацію, на те­риторії якої розташований комерційний банк (установа), у триденний строк.

НБУ здійснює контроль за дотриманням комерційними бан­ками (установами) банківського законодавства та норматив­них актів, що регламентують порядок здійснення міжбанків­ських розрахунків.

З розвитком комп'ютерної мережі створюються технічні передумови для постійного вдосконалення порядку здійснен­ня міжбанківських розрахунків за кореспондентськими ра­хунками. Головне завдання, яке ставиться при цьому, — при­скорити оборот грошей і платіжних документів шляхом ско­рочення часу проходження розрахункових документів через канали банківського і телеграфного зв'язку. Це досягається шляхом впровадження сучасних технологій переказу платежів (електронних пристроїв). Електронні міжбанківські розрахун­ки здійснюються із застосуванням електронних засобів прий­мання, передачі, обробки та захисту інформації.

На початку 1994 р. НБУ запровадив у промислову експлу­атацію систему електронних платежів міжбанківських роз­рахунків (систему електронних платежів, далі - СЕП). СЕП - це комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Функціонування СЕП у цілому організовує Центральна розра­хункова палата як підрозділ НБУ. У регіонах для обслугову­вання СЕП відповідних комерційних банків та їхніх установ створюються регіональні розрахункові палати як підрозділи регіональних управлінь НБУ.

СЕП забезпечує значне прискорення міжбанківських роз­рахунків та обігу коштів, високий рівень безпеки і конфіденцій­ності. Це досягається на основі використання електронних розрахункових документів - банківських повідомлень ви­значеного формату, які містять встановлені реквізити і несуть інформацію про перерахування коштів (списання та зараху­вання), приймають вигляд файлів при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.

НБУ регламентує і підтримує функціонування СЕП шля­хом надання усім її учасникам відповідних програмно-техніч­них комплексів (захисту інформації, електронного зв'язку). Серед учасників СЕП Центральна розрахункова палата, регіо­нальні розрахункові палати, операційне управління НБУ, центр міждержавних розрахунків НБУ, регіональні управління НБУ, комерційні банки та інші установи. Програмно-технологічна структура СЕП НБУ включає три основні компоненти: про­грамно-технологічні комплекси СЕП, електронну пошту НБУ та засоби захисту інформації.

У комерційних банках може створюватись своя внутрішньобанківська платіжна система - програмно-технічний ком­плекс із власними засобами захисту інформації, який експлу­атується банком або об'єднанням банків і здійснює платіж­ний обіг між установами цього банку (об'єднання).

У сучасних умовах наявна матеріально-технологічна база дозволяє здійснювати міжбанківські розрахунки:

- через СЕП НБУ;

- через власні внутрішньобанківські платіжні системи;

- через прямі кореспондентські відносини між комерцій­ ними банками.

Комерційному банку щоденно надається виписка з корес­пондентського (субкореспондентського) рахунка.

Операції за кореспондентськими рахунками проводяться в межах коштів, що знаходяться на цих рахунках. Нормаль­ним є наявність кредитового сальдо, яке утворюється внаслі­док перевищення надходжень на рахунок над сумою платежів з нього. При тимчасовій нестачі надходжень для покриття платежів комерційний банк може використати міжбанківський кредит. Право банку здійснювати оплату понад залишок коштів на кореспондентському рахунку в межах визначеної договором суми називається овердрафтом. За своєю еконо­мічною сутністю овердрафт є формою взаємних кредитів ко­мерційних банків. Зміст овердрафту полягає у списанні коштів з кореспондентського рахунка понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку дебетового сальдо. Дебетове сальдо утворюється внаслідок перевищення платежів над над­ходженнями. Овердрафт означає кредит на суму дебетового сальдо. З від'ємного залишку на рахунку стягуються відсот­ки, як і за звичайні кредити.

Взаємні розрахунки між банками довгий час здійснювали­ся за допомогою механізму міжфіліальних оборотів (МФО). Система розрахунків через МФО була запроваджена в колиш­ньому СРСР ще в 1933 році. МФО - це взаємні розрахунки між установами банків, що входять у певну банківську систе­му, у зв'язку з виконанням доручень за різними банківськи­ми операціями. В плановій централізованій економіці систе­ма МФО була досить ефективною, оскільки міжбанківські роз­рахунки здійснювались через систему міжфіліальних оборотів одного банку - Державного банку СРСР. Такий порядок доз­воляв ефективно контролювати правильність проведення бан­ківських операцій.

При взаємних розрахунках між банками застосовуються авізо. Авізо - це офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке надсилається одним банком-кореспондентом іншому. Авізо є розпорядженням однієї уста­нови банку відносно іншої про зарахування на рахунок клієнта або списання з його рахунка відповідної суми.

У міжнародному грошово-фінансовому обороті використовується система електронних комунікацій 8\УІБТ. Це універ­сальна світова система комп'ютеризованих міжбанківських розрахунків. Підключення будь-якого банку до системи ЗА/УІЇТ передбачає використання в ньому спеціального комп'ютерно­го комплексу.

ЗАУІБТ (Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій) було засновано у 1977 р. консорціумом вели­ких банків Західної Європи і США. Правління 8\¥ІЇТ знахо­диться в Брюсселі (Бельгія). Нині членами З^ІГТ є близько 3000 банків та інших фінансових установ різних країн світу. Входження до системи 8\УТБТ забезпечує швидше і дешевше здійснення міжнародних розрахунків та інших міжбанківсь­ких операцій у всесвітньому масштабі.