2. Поняття системи безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності фор­мують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль без­готівкових розрахунків як важливого самостійного і відособ­леного об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових роз­рахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні при­кладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем - визначення струк­турно-функціональних компонентів системи безготівкових роз­рахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:

- принципи безготівкових розрахунків;

- вимоги до організації розрахунків;

- форми розрахунків;

- розрахункові документи;

- способи безготівкових розрахунків;

- механізм контролю за станом розрахунків.

Взаємозв'язки між структурними компонентами системи безготівкових розрахунків можна зобразити у вигляді схеми (див. рис. 5).

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне зна­чення у здійсненні народногосподарського обороту, необхід­ний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахунко­вих документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об'єктом розрахунків, тобто у залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарних операцій - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварних операцій - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розра­хуків виділяють:

- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в ме­жах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єкта­ми, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

- гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію плате­жу за рахунок депонування грошових засобів;

- негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується. Залежно від способу реалізації продукції безготівкові роз­рахунки можуть бути:

- прямі - здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;

- транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

У сучасних умовах досить чітко проявились основні про­блеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України. Серед них:

- оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які б давали найбільший ефект; проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових розрахунків;

- інтенсифікація і прискорення розрахунків; чим швид­ше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше можливостей для одержання вищих доходів і прибутків; неплатежі - це справжній "тромб" кризової економіки; зекономлені внаслідок прискорення розрахунків кошти можуть до­датково спрямовуватися у сферу виробництва;

- підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових роз­рахунків у господарському обороті; грошова відповідальність підприємств за недоодержання грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругооборот коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприя­тиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з рин­ковим середовищем, що формуються у вітчизняному народ­ному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.