Тема 7. Товарооборот торговельного підприємства

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на соціально-економічне значення і сутність цього основного показника діяльності підприємств торгівлі.

Роздрібний товарооборот – це кількісний показник, що характеризує кінцеву стадію руху товарів у сфері обігу, коли вони переходять до особистого споживання шляхом їх обміну на грошові доходи.

Значення показника «роздрібний товарооборот» можна представити наступним чином:

а) на рівні держави – це: показники соціально-економічного розвитку країни (регіону);

показник обсягу діяльності підприємств та матеріалізації купівельних засобів населення;

індикатор рівня життя населення;

показник стану грошового обігу.

б) на рівні підприємства – це:

економічна передумова отримання необхідного обсягу доходу та прибутку;

чинник формування ресурсного потенціалу підприємства.

У процесі обліку аналізу та планування роздрібного товарообороту використовуються певні показники.

Показники товарообороту, що використовуються в процесі обліку аналізу, планування (рис. 7.1).

Серед інших (похідних) показників, що характеризують товарооборот підприємства, можна виокремити: одноденний обсяг обороту (грн.); обсяг товарообороту у розрахунку на одного працівника, в тому числі працівника торговельної групи; обсяг товарообороту на 1 м² загальної площі, в тому числі торгової площі; тривалість обігу товарів (днів); швидкість товарообігу, кількість оборотів.

Рис. 7.1. Показники товарообороту

Обсяг, структура та перспективи розвитку товарообороту підприємтсва формуються під впливом групи чинників (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Чинники, що впливають на обсяг, структуру та перспективи розвитку товарообороту підприємства

Аналіз обсягу і структури товарообороту підприємства здійснюється в певній послідовності (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Послідовність аналізу обсягу та структури товарообороту підприємства

Схема аналізу роздрібного товарообороту визначається підприємством в залежності від цілей та вихідної інформації, до якої відносять:

планові показники;

дані бухгалтерського обліку;

дані статистичної звітності;

соціально-економічні показники розвитку регіону;

вибіркові обстеження власних підприємств;

кон’юнктурні обстеження тощо.

У ході аналізу роздрібного товарообороту складають товарний баланс за формулою:

; (7.1)

де Зп, Зк – залишки товарів на початок і кінець періоду (відповідно);

Н – надходження товарів за період;

Р – реалізація товарів;

В – вибуття товарів.

На підставі цієї формули обсяг продажу або реалізація товарів становить:

; (7.2)

Виходячи з формули 7.2 методом ланцюгових підстановок або методом різниць визначають вплив показників товарного балансу (Зп, Н, В, Зк) на обсяг реалізації (Р).

Далі аналізують чинники, що мали вплив на обсяг і структуру обороту підприємства з огляду на використання його кадрового потенціалу.

При цьому методом різниць визначають вплив зміни чисельності працівників (Ч) та продуктивності їх праці (П) на зміну обсягу обороту (∆Т) за формулами:

; (7.3)

; (7.4)

де , – зміна обсягу обороту за рахунок чисельності працівників та продуктивності їх праці відповідно.

Крім цього можна використати метод ланцюгових підстановок для аналізу змін в товарообороті підприємства за формулою:

; (7.5)

де Т – обсяг товарообороту, тис. грн.;

Ч – загальна чисельність працівників, осіб;

В – питома вага працівників прилавку у загальній чисельності, %;

П – продуктивність праці 1 працівника, тис. грн.

Досліджують також вплив на товарооборот, чинників, пов’язаних з використанням основних засобів підприємства. Для цього застосовують різні моделі (формули):

(7.6)

де РМ – кількість робочих місць;

Д_р – кількість робочих днів;

Т_д – тривалість робочого дня, год;

В_{год/ рм} – середньогодинний виробіток на 1 робоче місце, тис. грн.

або: ; (7.7)

де ТП – торговельна площа, кв. м.;

Т_п – середньогодинний обсяг товарообороту підприємства на 1 кв. м. площі;

ПВ_тп – питома вага (частка) торгової площі у загальній площі.

Планування обсягу товарообороту підприємства здійснюється за допомогою наступних методів (рис. 7.4):

Рис. 7.4. Методи планування обсягу товарообороту підприємства

Нині при визначенні обсягу роздрібного товарообороту на рівні окремого торговельного підприємства план може розроблятись у трьох варіантах:

1. Необхідний обсяг товарообороту. Розраховується виходячи з необхідного обсягу отримання прибутку, планового рівня витрат та рівня доходності підприємства.

2. Можливий обсяг товарообороту. Розраховується на основі вивчення динаміки товарообороту та перенесення основних тенденцій розвитку на плановий період з врахуванням чинників, що впливають на його обсяг.

3. Ресурсозабезпечений обсяг товарообороту. Розраховується виходячи з можливих обсягів закупівлі товарів та іммобілізації товарних залишків, виходячи із забезпеченості підприємства персоналом та трудомісткості обороту, а також на базі застосування нормативів товарообороту на одиницю торгової площі та її фактичної наявності.

Розроблені варіанти зіставляють між собою для вибору та прийняття оптимального.

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринку мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності, управління товарооборотом, валовими прибутками та витратами.

Визначення мінімальної межі діяльності пов’язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності кожного господарюючого суб’єкта та базується на розрахунку «точки беззбитковості» («мертвої точки»).

Під «точкою беззбитковості» торговельного підприємства розуміють такий обсяг його товарообороту при якому сума отриманого валового прибутку (без ПДВ) дорівнює сумі поточних витрат, тобто, досягається самоокупність діяльності (рис. 7.5).

Обсяг обороту, при якому досягається беззбитковість тис. грн.

Рис 7.5. Визначення «точки беззбитковості» підприємства

Розрахунок «точки беззбитковості» (Т_Б) здійснюється за формулою:

Т_Б = (7.8)

де В_пост – сума постійних витрат, тис. грн.

Р_ВП – рівень валового прибутку у відсотках до обороту;

Р_В.змін – рівень змінних витрат у % до обороту.

Базовою передумовою беззбитковості є рівність:

ВП_Ч = В (7.9)

де ВП_Ч – валовий прибуток (доход від реалізації товарів, що залишається підприємству без ПДВ);

В – загальні витрати підприємства.

Визначення «точки беззбитковості» має суттєве значення:

при обґрунтуванні доцільності створення підприємства та його діяльності;

у процесі функціонування підприємства;

для визначення критичної межі зниження обсягу обороту, що призведе до збитків від діяльності.

Будь-який власник підприємства зацікавлений діяти та господарювати таким чином, щоб отримати принаймні мінімальний прибуток від однієї діяльності.

Тому виникає потреба у розрахунку «точки мінімальної рентабельності» під якою розуміють такий обсяг обороту підприємства, при якому сума валового прибутку (без ПДВ) не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Розрахунок «точки мінімальної рентабельності» здійснюється за формулами 7.10-7.11:

П_min = (7.10),

де П_min – мінімальний чистий прибуток в сумі;

К – сума капіталу, вкладеного власником у підприємство;

МРР – мінімальний рівень рентабельності (рівень депозитної ставки банків, %);

С_n – ставка податку на прибуток.

Звідси, «точка мінімальної рентабельності» (Т_МР) може бути визначена як:

Т_МР = (7.11)

Для отримання певного (цільового) прибутку, безумовно, треба продати товарів більше. «Точка цільової рентабельності» визначається за формулою :

Т_ц.р.= (7.12),

де П_ціл. – сума цільового прибутку підприємства.

У сучасних ринкових умовах господарювання зростає значення управління товарооборотом, яке передбачає:

взаємоузгодженість темпів розвитку товарообороту з розвитком регіонального споживчого ринку;

планування обсягу товарообороту, що забезпечить отримання підприємством необхідної суми прибутку;

забезпечення у процесі планування обороту ефективного використання ресурсного потенціалу, а при необхідності – залучення додаткових ресурсів;

розробка асортиментної політики підприємства та планування структури обороту у відповідності до попиту споживачів.

На підприємствах роздрібної торгівлі формування асортименту залежить від ряду чинників: загальних (купівельний попит та виробництво товарів) і специфічних або торгових (тип і розмір магазину, його технічна оснащеність, умови товаропостачання, наявність інших підприємств торгівлі, транспортні умови).

Процес формування та регулювання товарно – групової структури товарообороту підприємства складається з трьох етапів:

на основі маркетингових досліджень ринку встановлюється груповий асортимент товарів;

визначається структура групового асортименту за окремими групами товарів з урахуванням торгової площі магазину, його розміщення;

визначається розгорнутий асортимент.

Важливим питанням є дотримання повноти та стійкості асортименту.

Під повнотою асортименту розуміють відповідність фактичної наявності товарів у торговельному підприємстві розробленому асортиментному переліку.

Коефіцієнт повноти асортименту – це відношення фактичної кількості різновидів товарів, що є у продажу, до кількості різновидів товарів, які передбачені асортиментним переліком.

Здійснення контролю за асортиментом дозволяє досягати його стійкості, під якою розуміють наявність у продажу товарів, що передбачені асортиментним переліком.

Випадкові порушення відповідності попиту і пропозиції повинні вирівнюватись за рахунок зміни товарних запасів.