5.4. Облік страхових виплат за договорами прямого страхування.
Основна діяльність страхової компанії передбачає не тільки одержання страхових премій, але й здійснення страхових виплат при настанні страхової події.
За ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхова виплата залежить, перш за все, від суми збитку, якого зазнав страхувальник від настання страхової події. Важливим є визначення суми збитку. Цю функцію виконують аварійні комісари.
Аварійні комісари – це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Також для визначення суми збитку можуть залучатися диспашери та сюрвейєри.
Диспашери – це експерти, які професійно займаються діяльністю зі встановлення наявності загальної аварії, обчислення розміру загальної аварії, визначення вартості майна, що включається в загальне морське підприємство, складання розрахунку розподілу загальної аварії між учасниками морського підприємства. Розрахунок розподілу загальної аварії, що складається диспашером, називається диспашею.
Сюрвейєри – це експерти, які здійснюють огляд суден, вантажів, майна підприємств та інших об’єктів і надання страховику або аварійному комісару (за його запитом) висновку:
про склад зазначених об’єктів, про особливості об’єктів, про фактори, які можуть потягти настання страхової події, або про суб’єктивні ризики – на стадії проведення передстрахової експертизи, тобто перед укладанням договору страхування;
про причину настання страхового випадку, характер і розмір пошкоджень – на стадії врегулювання збитків.
Сюрвейєр може бути запрошений як страховиком, так і страхувальником.
Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхової події, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати.
Страхова виплата повинна здійснюватися в строки, визначені в договорі страхування. За порушення строків виплати нараховується пеня.
У складі страхових виплат чинне законодавство розрізняє:
виплату страхової суми або її частини в особистому страхуванні за договорами страхування життя й за договорами страхування від нещасних випадків;
регулярні послідовні виплати – ануїтети – за договорами страхування життя;
виплату страхового відшкодування за договорами майнового страхування й страхування відповідальності.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Часто страхова компанія виплачує страхувальнику не повну суму страхового відшкодування, а за мінусом франшизи.
Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вона може бути визначена у вигляді фіксованої суми коштів або як відсоток від страхової суми. Завдяки використанню франшизи досягається поєднання страхування із самострахуванням.
Розрізняють такі види франшиз:
умовна франшиза – передбачає звільнення страховика від відшкодування збитку, що не перевищує встановлену договором величину, і його повне покриття, якщо розмір збитку перевищує франшизу;
безумовна франшиза – передбачає звільнення страховика від відшкодування збитку в розмірі франшизи.
Сума страхової виплати при настанні страхової події за застрахованим об’єктом залежить від прийнятої системи страхування даного об’єкта.
У страховій справі використовують такі основні системи страхування:
Система дійсної вартості майна. За цією системою сума страхового відшкодування визначається як дійсна вартість майна на день укладання договору (якщо майно ненове, то враховується його зношування та знецінення).
Система пропорційної відповідальності – страхувальнику повертається не вся сума збитку, а лише той відсоток від неї, який страхова сума становить від страхової вартості:
,
(5.2)
де СВ – сума страхового відшкодування;
З – сума збитку, який зазнав страхувальник в результаті настання страхової події;
СС – страхова сума;
СВа – страхова вартість об’єкта страхування.
У цьому випадку страхується частковий інтерес страхувальника.
Система «першого ризику» – відшкодування виплачується в розмірі збитку, але в межах страхової суми. Збиток у межах страхової суми вважається «першим ризиком» і компенсується страховиком, а збиток понад страхову суму – «другий ризик» – залишається на відповідальності страхувальника.
Система відновлювальної вартості – означає, що страхове відшкодування за об’єктом дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Страхування за цією системою відповідає принципу повноти страхового відшкодування.
Розглянемо порядок визначення суми страхового відшкодування за переліченими системами на конкретних числових прикладах.
Приклад 1. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою дійсної вартості майна.
Розв’язання.
Сума страхового відшкодування за системою дійсної вартості майна передбачає покриття збитку в сумі дійсної вартості ушкодженого майна, тобто в сумі 90000 грн.
Приклад 2. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн., майно застраховане на 80000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності.
Розв’язання.
грн.
Приклад 3. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн., майно застраховане на 80000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою «першого ризику».
Розв’язання.
За системою «першого ризику» страховик відшкодовує страхувальнику збиток тільки в межах страхової суми, тобто 80000 грн.
Документальною підставою для здійснення страховиком страхової виплати є:
заява страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, що визначені договором страхування);
страховий акт (аварійний сертифікат), що складається страховиком або уповноваженою ним особою (наприклад, аварійним комісаром);
інші документи, перелік яких залежить від характеру страхової події й заздалегідь визначається Правилами страхування.
Страхова виплата здійснюється готівкою (переважно фізичним особам) або безготівковим шляхом. Факт виплати підтверджується видатковим касовим ордером (у випадку, якщо виплата здійснюється через касу страхової компанії) або випискою з поточного рахунка страховика в банку.
При нарахуванні суми, що підлягає виплаті страхувальнику в результаті настання страхової події, необхідно вести облік таких об’єктів:
витрати страховика – для цього в Плані рахунків №291 передбачений спеціальний субрахунок 904 «Страхові виплати» до рахунку 90 «Собівартість реалізації». Рахунок 904 активний: за дебетом відображається сума страхової виплати, що підлягає видачі страхувальникові (або вже виплачена), за кредитом – закриття рахунку на рахунок фінансового результату 791 «Результат операційної діяльності». Як і всі рахунки обліку витрат, рахунок 904 сальдо на кінець звітного періоду не має й у балансі страховика не відображається;
кредиторська заборгованість страховика перед страхувальником на суму страхової виплати. Її облік доцільно вести на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Тоді нарахування суми страхової виплати на користь страхувальника буде відображатися в обліку страховика записом:
Дт 904 «Страхові виплати»
Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Страхові виплати страхувальникам – фізичним особам можуть здійснюватись безпосередньо з каси страхової компанії. В цьому разі в обліку страховика здійснюється запис:
Дт 904 «Страхові виплати»
Кт 301 «Каса в національній валюті».