Тема 2. Облік послуг з надання позик, гарантій та поручительств Питання:

2.1. Облік операцій надання позик.

2.2. Облік операцій надання послуг з поручительства.

2.3. Облік операцій з надання послуг гарантії.

Нормативно-правова база України:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №966-ХІV.

4. Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. №2654-ІІІ.

2.1. Облік операцій надання позик.

В умовах ринкової економіки великого значення набувають послуги, пов’язані з рухом позикового капіталу. Це послуги із надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. За Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ.

У результаті реалізації вартості кошти розподіляються й перерозподіляються між учасниками виробництва переважно не відповідно до реальної потреби в них. При цьому в одних учасників формуються тимчасово вільні кошти, в інших – вільні матеріальні ресурси, а в третіх – нагальна потреба в цих ресурсах при відсутності грошей для їх закупівлі. Щоб не гальмувався процес виробництва та споживання, виникли економічні відносини позики й кредиту. Кредит, виражаючи відносини між кредитором і позичальником, забезпечує при цьому трансформацію вільного грошового капіталу в позиковий.

Розглянемо сутність позики та кредиту.

Сутність позики полягає в тому, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) (стаття 1046 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV.).

За кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Взагалі слово «кредит» походить від латинського «credete» – довіряти, або відповідно «credo» – вірю. Так, кредитор, віддаючи кошти у позику, вірить, що боржник поверне їх через деякий час. Отже, довіра – фундамент кредитних відносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення.

Фінансовий кредит – це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (п. 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ.)

Як бачимо, головна відмінність позики від кредиту полягає в тому, що надавати послуги за кредитним договором мають право тільки фінансові установи, у той час як послуги за договором позики – фінансові установи, а також юридичні особи, які за своїм статусом не є фінансовими установами.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Прикладом кредитних установ, які надають позики під заставу майна, є ломбарди. Методика бухгалтерського обліку послуг із надання позик ломбардами буде детально розглянута в темі 8, кредитними спілками – у темі 3. В цьому питанні розглянемо порядок ведення обліку операцій з надання, обслуговування й погашення позик фінансовими установами, для яких надання таких послуг не є основним видом діяльності, однак вони одержали в Нацкомфінпослуг свідоцтво про реєстрацію і мають додаток до свідоцтва із зазначенням в ньому права надання позик.

Правовідносини між позичальником та позикодавцем оформлюються договором позики (Додаток А). Юридично договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених в ньому.

Позикодавцеві необхідно вести облік таких об’єктів як: