44.Культурницька діяльність Кирило-Мифодіївського братства

К.М.Б проіснувало з грудня 1845 по січень 1846р в Києві.

Кирило-мефодіївського товариство (братство) - таємна політична національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень 1847, Київ). Засновники: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т.Шевченко, П.Куліш. Зв'язки з К.-М.т. підтримували ще близько 100 чоловік. К.-М.т. ставило головною метою досягнення державної незалежності України у федеративній спілці таких же незалежних слов'янських держав. "Братчики" виступали за повалення самодержавства та ліквідацію кріпацтва в Російській імперії. Складена колективно програма товариства "Книга буття українського народу, або Закон Божий" у 109 положеннях за допомогою релігійно-повчальних та історико-публіцистичних аргументів доводила право українського народу бути ініціатором боротьби за національне й соціальне визволення слов'янських народів з об'єднанням їхніх новостворених демократичних республік у федеративну спілку. К.М.Б було назване іменами слов’ян просвітителів Кирила і Мефодія. Завдання: – побудова майб сусп. на засадах христ моралі, шляхом здійснення роду реформ; – ств демократ федерації слов’янських народів, очолюваної України, на принципах рівності і суверенності; – знищення царизму, скасування кріпатства; – ств демократичних прав і свобод. Члени братства вели активну гром – політ діяльність, – розповсюджували програмні документи( «До братів українців»), – твори Шевченка, – займалися науковою працею і виступами з лекціями у навчальних закладах Києва; – збирали школи на відкриття нових шкіл. Особливий внесок у діяльність Товариства вніс Микола Іванович Костомаров. Його перу належить етнопедагогічна праця "Закон Божий (книга буття українського народу)", написана під впливом тісної дружби з талановитим польським поетом А.Міцкевичем, який був автором аналогічної праці для свого народу. Провідні ідеї товариства М.І.Костомаров пропагував у лекціях, прочитаних у Київському університеті.Пантелеймон Куліш -відомий український письменник та просвітитель, працюючи вчителем у дворянській школі на Подолі, ще до початку створення Товариства пройнявся ідеєю "видвигнути рідну націю з духовного занепаду", дружив із Т.Шевченком, В.Білозерським та іншими прогресивними українськими інтелігентами того часу.

Видав українську "Граматику", в якій як дидактичні тексти виступають оповідання про історичне минуле українського народу, уривки з пам'яток культури та фольклору, розповіді про видатних осіб української історії. Окрім цього, видав 40 невеличких дешевих книг під загальною назвою " Сільська бібліотека ". Удосконалив та спростив український правопис, запропонувавши для основи єдиної норми використати полтавсько-чигиринський діалект. Цей правопис відомий під назвою "кулішівка".У березні 1847р за доносо провокатора О. Петрова діяльність була викрита, а члени заарештовані. Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.