- •25.Острозький освітньо-культурний центр. Костянтин Острозький. Мелетій Смотрицький. _
- •26. Українське козацтво як явище історіі та української культури. Козацьке бароко.
- •27. Архітектура та мистецтво України XIV—xviі__
- •28.Розвиток оборонної архітектури та військового мистецтва у 14-17ст.__
- •30. Національний варіант барокко в літературі, театрі і музичному мистецтві
- •31. Культурно-мистецький процес 18 ст. Барокова ікона, портрет, гравюра__
- •32.Києво-Могилянська академія та її роль у культурному житті України
- •34. Пізнє барокко в укр. Культурі. Іван мазепа __
- •35.Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода__
- •36. Умови та причини виникнення процесу національно-культурного Відродження у Надніпрянській Україні
- •37.Генезис та періодизація культ -нац. Р-тку україни в першій половині 19 ст
- •38.Академічний(дворянський) період культурно-національного Відродження в Україні
- •39.Просвітницький реалізм укр. Л-ри к 18-першої пол.19 ст. Іван Котляревський
- •41.Романтизм в укр. Л-рі першої пол.. 19 ст.
- •42. Розвиток освіти і науки в укр. 1 пол 19 ст
- •43.Культурно-національне відродження в Західній Україні у 1 пол.19 ст. Руська трійця
- •44.Культурницька діяльність Кирило-Мифодіївського братства
- •45. Тарас Шевченко і укр. Культура
- •46.Другий(культурницький) період нац.-культ відродження в україні __
- •47.Класицизм у л-рі і мист в 2 пол 19 ст. Іван Франко__
- •48.Освіта і наука в укр. В 2 пол 19 ст__
- •49 Становлення та розвиток укр. Проф. Театру в 2 пол.19 ст
- •50 Культурно-націрнальне Відродження в Зах. Україіні в 2 пол.19ст
- •51. Третій період культурно-національного відродження в україні. Михайло драгоманов__
- •52. Формування української національної культури на третьому етапі культурно-національного відродження.__
- •53.Культура Надніпрянщини та Західної України в часи першої Російської революції та першої світової війни.__
- •54.Культурно-освітній розвиток періоду Української Центральної Ради.__
- •55.Розвиток української культури періоду Гетьманської держави.__
- •56.Політика більшовиків у галузі культури та культурні перетворення в україні у період встановлення радянської влади.__
- •57.Історична обумовленість і чинники культурно-національного відродження в Україні у 20-х роках.__
- •58.Культурно-освітній розвиток у 20-х-30-х р.ХХст.Ліквідація неписьменності.Посилення русифікації та технократизації.__
- •59.Здійснення українізації в 20-х поках хХст. Та її суперечливий характер.
- •60.Духовно-релігійні процеси в Україні в 20-30-х р.ХХст.
- •61.Літературний та мистецькі процеси в Україні у 20-30рр. ХХст.
- •62. Український театр у період культурного піднесення у 20рр хХст.__
- •63. Успіхи української культури і наступ сталінізму на вітчизняну інтелігенцію.__
- •64. Цензура та репресії проти діячів культури. Досягнення і втрати укр.. Культурит 30 рр 20ст
- •65.Культурні традиції українського націоналізму в хХст.__(дуже дурне питання)
- •66. Українська культура та патріотична творчість діячів культури в роки Другої Світової війни.__
- •67. Відбудова матеріальної бази української культури після Великої Вітчизняної війни.__
- •68. Літературні та мистецькі процеси в умова ідеологічних репресій та хрущовської відлиги.__
- •69. Шістдеся́тники та їх місце в розвитку укр..Нац.Культури
- •70. Українська культура в другій половині 60-80-х рр. __
- •71. Загальноосвітня та вища школа в Україні у 60-80-х рр.ХХст.:досягнення та суперечності
- •72. Соціально культурна ситуація України в період перебудови.__
- •73. Загальнокультурний процес та його місце у розбудові незалежності України.__
- •74. Культурно-національне відродження кінця хХст.__
- •75.Українська національна культура та встановлення демократичного, цивілізованого суспільства.__
- •76. Українська культра на порозі ххі ст.__
- •77.Українська національна культура та світова цивілізація.__
- •78.Українська Православна Церква і укр..Культура
- •79.Украї́нськаГре́ко-Като́лицькаЦе́рква__
- •80.Ри́мо-Като́ли́цькаЦерква
- •81.Украї́нська мо́ва і її міце в розвитку української національної культури.__
- •82.Вища школа та наука на сучасному етапі.__
- •83. Культура української діяспори хх поч. Ххі ст..__
- •84. Російсько-українські та укра-рос.Культурні взаємини 20-поч.21 ст.
- •85.Українсько-польські та пол.-укр. Культурні взаємини в історичній ретроспективі.__
- •86. Релігія в духовно-культурному відродженні українського народу.__
- •87.Україна в системі юнеско та Болонського процесу.__
- •88. Становлення та розвиток українського кінематографу
- •89.Культура української діаспори хх-початку ххІст.__
- •90.Культура Хмельничинни від найдавніший часів до сьогодення.__
35.Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода__
Григорій Сковорода, як стверджують багато дослідників,був останнім великим українським письменником епохи бароко. Він був найяскравішою постаттю XVIII ст.Творчість Г. Сковороди стоїть на перехресті двох історико-культурних епох. Вона підбиває підсумок старій бароковій літературі і одночасно започатковує просвітницький реалізм, розвинутий у XIX ст.У його творчості є такі риси бароко:а) основоположний символізм. Г. Сковорода вважав, що існує три світи: макрокосм (Всесвіт), мікрокосм (душа людини) і світ символів (Біблія), яка допомагає збагнути два попередніх світи;б) християнська віра і прагнення зрозуміти Бога, який є основою життя;
в) захоплення античною філософією і літературою, зокрема творами Сократа, Платона, Плутарха, Плотіна;г) діалектичне розуміння світу як єдності найрізноманітніших протилежностей;д) поєднання світів духовного і матеріального як змісту і форми, причини і наслідку;е) від серця людини залежить розум ("Серце твоє є голова зовнішностей твоїх");є) сила людини не у можливості підкорити собі світ, а в перемозі своєї гордості і себелюбства ("Кожний, хто обожнив свою волю, є ворогом Божій Волі і не може увійти в царство Боже");
ж) пізнати Бога і світ може той, хто пізнав себе, свою природу, людина є часткою і подобою Бога.Значну частину свого життя він присвятив просвітительській праці серед українського народу, став для нього"мандрівним університетом і академією". Його по праву називають "українським Сократом" та "слов´янським Ж.-Ж. Руссо". Він жив, як і античні філософи, за канонами свого вчення. "Світ ловив мене та не спіймав" - ці слова Сковороди стали лейтмотивом його життя.Спадщина вченого яскрава і різноманітна за жанрами. За його життя вона передавалася з уст в уста, розповсюджувалась у рукописах, але видана була вже після смерті. Вона включає філософські трактати, діалоги ("Наркіс", "Узнай себе", "Асхань" та ін.), проповіді, лірику (філософська, духовна, сатирична, пейзажна, інтимна, громадсько-політична), байки ("Басні харьковские"), притчі, канти ("Всякому городу нрав і права"), оди, монологи, панегірики, псалми, послання, епіграми, афоризми, переклади античної літератури. Найвідомішою збіркою поезій є "Сад божественних пісень", до якої увійшло 30 творів, написаних у 1753-1785 pp. Поезія Сковороди відзначається тематичною різноманітністю, глибиною думки, оригінальністю поетичної форми.Філософська система Сковороди базується на античній спадщині (ідеях Платона, Сократа, Плутарха1, Квінтіліана, що становили теоретичну основу його вчення). По суті, Сковорода, не маючи попередників, відновив неоплатонізм в українській духовній культурі, став засновником української класичної філософії, започаткувавши новий науковий напрям - філософію серця, яка грунтовно розроблена в XIX ст. у працях П. Юркевича та ін. "Пізнай себе", - закликав він слідом за Сократом, акцентуючи увагу на самопізнанні та самодосконалості. Вчення Сковороди поєднало в собі й ідеї просвітництва. Він сіяв знання, освіту і розум серед свого народу, привернувши тим самим увагу освічених кіл до простолюду, пропагував загальнолюдські цінності, сформував ідею "сродної праці" (тобто вибору життєвого шляху за природними нахилами та обдаруваннями людини), яка мала лягти в основу життя як суспільства так і конкретної людини, поширював ідеї стоїцизму та гуманізму, закликав до поміркованості, повчав керуватися "твердим глуздом", вплинув на становлення просвітницького реалізму в українській літературі з його соціально-побутовим спрямуванням та чіткістю думки ("Всякому городу нрав і права", "Сад божественних пісень") і, нарешті, започаткував нові жанри в українській літературі: сатиричну і пейзажну лірику та байку. Його наука раціоналістична в тому розумінні, що навчала людей не абстрактним поняттям, а мудрості життя, осмисленню суперечностей навколишнього світу і самої людини. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української та світової культури. Пам´ять про Григорія Сковороду вшановують в Україні та в усьому світі.
