- •25.Острозький освітньо-культурний центр. Костянтин Острозький. Мелетій Смотрицький. _
- •26. Українське козацтво як явище історіі та української культури. Козацьке бароко.
- •27. Архітектура та мистецтво України XIV—xviі__
- •28.Розвиток оборонної архітектури та військового мистецтва у 14-17ст.__
- •30. Національний варіант барокко в літературі, театрі і музичному мистецтві
- •31. Культурно-мистецький процес 18 ст. Барокова ікона, портрет, гравюра__
- •32.Києво-Могилянська академія та її роль у культурному житті України
- •34. Пізнє барокко в укр. Культурі. Іван мазепа __
- •35.Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода__
- •36. Умови та причини виникнення процесу національно-культурного Відродження у Надніпрянській Україні
- •37.Генезис та періодизація культ -нац. Р-тку україни в першій половині 19 ст
- •38.Академічний(дворянський) період культурно-національного Відродження в Україні
- •39.Просвітницький реалізм укр. Л-ри к 18-першої пол.19 ст. Іван Котляревський
- •41.Романтизм в укр. Л-рі першої пол.. 19 ст.
- •42. Розвиток освіти і науки в укр. 1 пол 19 ст
- •43.Культурно-національне відродження в Західній Україні у 1 пол.19 ст. Руська трійця
- •44.Культурницька діяльність Кирило-Мифодіївського братства
- •45. Тарас Шевченко і укр. Культура
- •46.Другий(культурницький) період нац.-культ відродження в україні __
- •47.Класицизм у л-рі і мист в 2 пол 19 ст. Іван Франко__
- •48.Освіта і наука в укр. В 2 пол 19 ст__
- •49 Становлення та розвиток укр. Проф. Театру в 2 пол.19 ст
- •50 Культурно-націрнальне Відродження в Зах. Україіні в 2 пол.19ст
- •51. Третій період культурно-національного відродження в україні. Михайло драгоманов__
- •52. Формування української національної культури на третьому етапі культурно-національного відродження.__
- •53.Культура Надніпрянщини та Західної України в часи першої Російської революції та першої світової війни.__
- •54.Культурно-освітній розвиток періоду Української Центральної Ради.__
- •55.Розвиток української культури періоду Гетьманської держави.__
- •56.Політика більшовиків у галузі культури та культурні перетворення в україні у період встановлення радянської влади.__
- •57.Історична обумовленість і чинники культурно-національного відродження в Україні у 20-х роках.__
- •58.Культурно-освітній розвиток у 20-х-30-х р.ХХст.Ліквідація неписьменності.Посилення русифікації та технократизації.__
- •59.Здійснення українізації в 20-х поках хХст. Та її суперечливий характер.
- •60.Духовно-релігійні процеси в Україні в 20-30-х р.ХХст.
- •61.Літературний та мистецькі процеси в Україні у 20-30рр. ХХст.
- •62. Український театр у період культурного піднесення у 20рр хХст.__
- •63. Успіхи української культури і наступ сталінізму на вітчизняну інтелігенцію.__
- •64. Цензура та репресії проти діячів культури. Досягнення і втрати укр.. Культурит 30 рр 20ст
- •65.Культурні традиції українського націоналізму в хХст.__(дуже дурне питання)
- •66. Українська культура та патріотична творчість діячів культури в роки Другої Світової війни.__
- •67. Відбудова матеріальної бази української культури після Великої Вітчизняної війни.__
- •68. Літературні та мистецькі процеси в умова ідеологічних репресій та хрущовської відлиги.__
- •69. Шістдеся́тники та їх місце в розвитку укр..Нац.Культури
- •70. Українська культура в другій половині 60-80-х рр. __
- •71. Загальноосвітня та вища школа в Україні у 60-80-х рр.ХХст.:досягнення та суперечності
- •72. Соціально культурна ситуація України в період перебудови.__
- •73. Загальнокультурний процес та його місце у розбудові незалежності України.__
- •74. Культурно-національне відродження кінця хХст.__
- •75.Українська національна культура та встановлення демократичного, цивілізованого суспільства.__
- •76. Українська культра на порозі ххі ст.__
- •77.Українська національна культура та світова цивілізація.__
- •78.Українська Православна Церква і укр..Культура
- •79.Украї́нськаГре́ко-Като́лицькаЦе́рква__
- •80.Ри́мо-Като́ли́цькаЦерква
- •81.Украї́нська мо́ва і її міце в розвитку української національної культури.__
- •82.Вища школа та наука на сучасному етапі.__
- •83. Культура української діяспори хх поч. Ххі ст..__
- •84. Російсько-українські та укра-рос.Культурні взаємини 20-поч.21 ст.
- •85.Українсько-польські та пол.-укр. Культурні взаємини в історичній ретроспективі.__
- •86. Релігія в духовно-культурному відродженні українського народу.__
- •87.Україна в системі юнеско та Болонського процесу.__
- •88. Становлення та розвиток українського кінематографу
- •89.Культура української діаспори хх-початку ххІст.__
- •90.Культура Хмельничинни від найдавніший часів до сьогодення.__
68. Літературні та мистецькі процеси в умова ідеологічних репресій та хрущовської відлиги.__
В період репресій, Незважаючи на цькування і заборони, основні сили української творчої інтелігенції підтримували моральний дух свого народу, його віру в майбутнє.
Центральною темою в творчості письменників, художників, композиторів залишалася проблема людини, втни і миру, праці і рідної землі, героїзму і боягузтва, але підходи до цих тем, діапазон художньо-мистецьких засобів їх вирішення були досить різноманітними. Не маючи змоги донесити до людей окремі перлини літературно-художньої творчості, частина інтелігенції зуміла зберегти їх у своїх архівах і шухлядах. Йдеться, зокрема, про «Розстріляне безсмертя» та «Третю роту» В. Сосюри, «Хрещатик і любов» І. Сенченка, спогади Ю. Смолича та ін. Тільки тепер до нас дійшли деякі твори П. Тичини, А. Малишка, М. Рильського, В. Швеця, П. Воронька, П. Дорошка, І. Качуровського, Ю. Клена, Т. Осьмачки, О. Ольжича.
Подальшого розвитку набуло музичне мистецтво, причому виразніша заявила про себе тенденція до витоків національної народної музики і пісні, збагатились жанри музичних колективів.До традицій національного танцю дедалі частіше почало звертатися хореографічне мистецтво, що принесло світову популярність Державному ансамблю танцю України ім. П. Вірського. Деяке потепління суспільного клімату позитивно відбилось на розвитку образотворчого і монументального мистецтва, архітектури.
. Заслуговує окремого розгляду розвиток народного декоративного вжиткового мистецтва, що з давніх часів притаманне українському народу. Йдеться про народне ткацтво, килимарство, вишивку, різьблення, художній розпис, інтарсію та інкрустацію, дерев'яні й керамічні вироби, оздоблення шкіри, металів тощо.
Під час періоду десталінізації помітно ослабла цензура, насамперед у літературі, кіно й інших видах мистецтва, де стало можливим критичніше висвітлення дійсності.
Політична „відлига" привела до нової хвилі „українізації". Знову було відкрито поставлено питання про збереження української мови та розширення сфери її вживання. На захист української мови виступили М.Рильський, Л.Дмитренко, Н.Рибак, С.Крижанівський та ін.
Ряд письменників було поновлено у правах членів Спілки українських письменників. Серед них: Н. Забіла, Г.Епік, Б.Коваленко, В.Поліщук, Г.Овчаров, Г.Хоткевич, Е.Шехтман, О.Сорока, В.Гжицький. Того ж 1956 р. були реабілітовані Б.Антоненко-Давидович, А.Костенко, П.Кононенко, П.Колесник, А.Петрусь-Карпатський, Ю.Шкрумеляк. Після довгих репресій повернулися в 1957 р. до літератури М.Андрущенко, М. Годованець, М.Гаско, М.Доленго, О. Журлива, М.Марфієвич. У жовтні 1957 р. був поновлений у письменницькому товаристві репресований О.Ковінька, а в грудні - В.Мисик.
Реабілітація давала право на видання деяких творів письменників, визнаних найкращими. Ряд творів письменників, які були репресовані за сталінського режиму, опубліковано в „Антології української поезії" та збірнику „Революційні поети Західної України". В газетах і журналах друкувалася велика кількість статей про реабілітованих. З'явилися літературознавчі праці про них. Реабілітовані діячі культури, які лишилися живими, поступово втягнулися в культурне життя народу, хоча не всі зберегли життєві сили й могли так само енергійно й настирливо відстоювати його інтереси, як раніше.
Важливим документом нової хвилі відродження стала праця І.Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація". З позицій „розширеного трактування соціалістичного реалізму" автор розглядав проблему права націй на самовизначення, доводив, що Ленін вкладав у поняття „націоналізм поневоленої нації" позитивний зміст. Саме цю працю Б.Антоненко-Давидович назвав референдумом покоління.
Стрімко ввійшла в українську літературу в кінці 50-х рр. Ліна Костенко ЇЇ перші збірки написані під час „відлиги", „Проміння землі", „Вітрила", „Мандрівки серця" засвідчили непересічний талант поетеси, її здатність глибоко, філософськи осмислювати дійсність, генерувати нові, оригінальні думки, подаючи їх у чудовій поетичній формі.
Більш плідною й багатою в новій суспільно-культурній атмосфері була творчість композиторів як офіційного, традиційного, так і нетрадиційного напряму в музиці. Українське музичне мистецтво збагатилося творами Б.Лятошинського, Анатольського, С.Людкевича, братів Г. і П. Майбород, Ю.Меитуса, А.Штогаренката ін. Новаторством позначена була авангардна музика композиторів - „шістдесятників" Л.Грабовського, В.Годзяцького. В.Сильвестрова, В.Загоруєва.
Відбулися зміни в спрямованості образотворчогомистецтва. З рухом „шістдесятників" тісно пов'язане ім'я талановитої художниці, учениці Ф.Кричевського Т.Яблонської, яка на противагу „соціалістичному реалізму", що тяжів фактично, до натуралізму, демонструє нові рішення для образів, в яких яскраво вирізняється давня традиція українського народного живопису. Т.Яблонська разом з В.Зарецьким та іншими художниками - „шістдесятниками" стала основоположницею й фундатором фольклорного напряму в українському образотворчому мистецтві, що зберігся й розвивався, хоч і з труднощами, в наступні десятиріччя. Пожвавлення в національно-культурному житті привело до зростання інтересу в суспільстві до театрального мистецтва: протягом 1958-1965 рр. кількість глядачів у театрах республіки зросла з 14,3 млн. до 15,5 млн. на рік.
З новими ідеями й творчими знахідками влилися в потужний струмінь суспільно-культурного руху шістдесятників десятки й сотні відомих і менш відомих трудівників і творців української культури новітнього часу. „Відлига" дещо розкріпачила творчий потенціал українського народу, сприяла піднесенню національної гідності та самосвідомості, збереженню й примноженню духовних і моральних сил для подальшої боротьби. Пік „відлиги" для України припав на кінець 50 - початок 60-х рр. Це видно особливо виразно на результатах книговидавничої справи. Саме в цей період книжки українською мовою складали найбільший відсоток від усіх книг, опублікованих в Україні, порівняно з іншими роками повоєнної історії. В 1957 р. вони становили 53%, у 1958 - 60, у 1960-му - 49, але уже в 1965 р. цей показник опустився фактично до рівня 1940 р. - 41%. Далі - лише неухильно зменшувався.
