Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамин історія україни.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
109 Кб
Скачать
☆
  1. Т.Г.Шевченко: політичний та громадський діяч. Участь т.Шевченка в Кирило-Мефодіївському товаристві.

Місце Т.Шевченка (1814-1861) в українському суспільстві і в українській культурі особливе. За більшовицьких часів він був офіціозним символом радянської України. Нині він є офіціозним символом нової, незалежної України. Тоді він подавався в граніті як постать гнівного, похмурого старого нащадка гайдамаків, який кличе до сокири. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність.

Маючи величезні задатки громадсько-політичного діяча, про що свідчить вплив Т. Шевченка на кирило-мефодіївців, він зумів реалізувати свій величезний духовний потенціал через свою мистецьку, передусім поетичну творчість. І в цьому вчені вбачають найбільшу загадку його феномену.

Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, вся творчість Шевченкового генія стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже в свідомості українського суспільства. Як актуально сьогодні звучать безсмертні Шевченкові слова:    Свою Україну любіть, Любіть її... во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

  1. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях другої половини XIX ст. (народовці, москвофіли, радикали). ІФранко.

Суспільно політичні течії:

Москвофіли-приєднання західної україни до росії. Заперечували існування окремої української нації а в преспективі незалежної держави. Ігнорували українську мову. Діячі Наумович Зубрицький Добрянський Чаковський. Руська Рада(1870) Руська бесіда(1861) Газети-журнали-Львівська газета.

Народовці-виступали за єдність всіх українських земель. За розвиток єдиної української мови. Прагнули пробудити національну самосвідомість. Діячі Барвінський Навроцький Романчук Вахнянин. Просвіта 1868 літературно-наукове тавариство. Народна Рада. Газети-журнали-Вечорниці. Мета. Нива. Русалка.

Радикали-виступали проти залтшків кріпосництва. За передачу землі селянам. Воззєднання всіх українських земель. Національне і соціальне визволення. Діячі-Франко Павлик Терлицький Данилович Драгоманов. Русько-українська радикальна партія 1890. Газети-Народ.

  1. Соціально-економічний розвиток України в складі Російської імперії у другій половині XIX ст. Реформи 60-70 років XIX століття в Росії. Особливості розвитку капіталізму в Україні.

Поразка у Кримській війні 1853—1856 рр. засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії і змусила її керівництво розпочати соціально-економічні реформи. 19 лютого 1861 р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу, яким проголосив скасування кріпосного права. Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Серйозні зміни в економічному житті зумовили необхідність перетворень в усій державній системі. Тому протягом 60—70-х років було проведено низку адміністративно-політичних реформ, які охопили основні складові життя імперії: земську, судову, військову, освітню, цензурну та ін. Важливе значення мала судова реформа, за якою запроваджувався позастановий, відкритий, незалежний від адміністрації суд. Протягом 1862—1874 рр. здійснювалася військова реформа. Було ліквідовано рекрутські набори і запроваджено загальну військову повинність для всіх чоловіків, які досягли віку 20 років. Згідно з освітньою реформою запроваджувалася єдина система початкової освіти, встановлювалися два типи гімназій — класична та реальна, надавалася певна автономія університетам. 

Отже, Україна, незважаючи на колоніальну політику царату, щодо економічного розвитку посідала в Російській імперії одне з перших місць. Однак її економіка значною мірою мала однобокий характер. Наприкін. XIX ст. Україна давала 70 % усієї продукції добувної промисловості, тоді як у переробній її частка становила лише 15%. Особливістю економічного розвитку України було й те, що нагромадження капіталу відбувалося не в руках українців, а в руках їхніх чужонаціональних експлуататорів.