Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамин історія україни.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
109 Кб
Скачать
☆
  1. Татарсько-турецька експансія в Україні. Битва під Xотином. П.Конашевич- Сагайдачний.

Тим часом міжнародне становище Речі Посполитої різко ускладнилося після нищівної поразки її війська від турків влітку 1620 р. під Цецорою, що в Молдавії. Козацька рада ухвалила надати поміч у боротьбі проти «бусурманів» і одночасно, аби домогтися в цій ситуації своїх вимог щодо розширення козацьких прав та затвердження нововисвяченої вищої православної ієрархії в Україні, відрядила до короля посольство на чолі з П. Сагайдачним. Центральним пунктом бойових дій стала фортеця м. Хотина, де поляки зайняли оборону. Сюди поквапився П. Сагайдачний, якому король на словах пообіцяв задовольнити вимоги українців. 1 вересня 1621 р. козацьке військо прибуло під Хотин. Наступного дня сюди підійшли турки й татари, які зразу ж ударили на позиції козаків, сподіваючись, що ті ще не встигли як слід укріпитися. Проте, зазнали великих втрат і змушені були відступити. Майже цілий вересень велися кровопролитні бої поблизу Хотина, але турки, втративши близько 80 тис. чол., так і не змогли взяти фортеці. 29 вересня почалися переговори про укладення миру, котрий був підписаний 9 жовтня. Парадоксально, але факт: козацтво, яке своїм безприкладним героїзмом, великою мужністю і самопожертвою не тільки врятувало від розгрому Річ Посполиту, а й розвіяло міф про непереможність Туреччини та, значно послабивши останню, примусило її відмовитися від планів завоювання Європи. Підступність польського уряду, а також отримане на початку війни поранення прискорили смерть П. Сагайдачного, який помер 10 квітня 1622 p.

  1. Селянсько-козацькі повстання кінця XVI - першої половини XVII ст.

Причини:посилення національного гніту польською шляхтою, зростання соціальних протиріч утиски козацтва і селян з боку польських панів, релігійний наступ католицизму в україні.

1577-1578-козацьке повстання на чолі з підковою.зрадницько був виданий королю страчений у львові.

1591-1593 козацько-селянське на чолі косинським. Загинув в бою зазнали поразки

1594-1597 козацько селянське на чолі наливайко. Видали наливайка шляхті. Страчено у варшаві.

Підсумки: тимчасова поразка українського національного визвольного руху. 1638-1648рр. – золотий спокій для польської дуржави. Повстання стали грізним передвісником визвольної війни українського народу.

  1. Причини, характер, рушійні сили та цілі національно-визвольної війни під проводом Б^мельницького. Військові дії та їх наслідки 1648 - 1657 рр.

Причини: посилення феодального гніту українських селян. Залежне становище реєстрового козацтва. Спроба польського уряду ліквідувати запорозьку січ. Загострення національних протиріч.

Рушійні сили: козацтво, селяни, міщани, част. Укр. Шляхти, православне духовенство.

Характерні ознаки: значне піднесення свідомості українського народу. Високий рівень організації. Охоплення більшої частини території та населення україни.

Наслідки: формування української держави. Посилення міжнародного авторитету україни. Зростання самосвідомості та консулідація українського народу.

Кінцева мета – звільнення населення що проживало на етнічних українських землях від іноземного гноблення – досягнута частково. На тиреторії 3 х воєводств почалося формування української козацької держави. Після смерті Хмельницького жоден із керівників держави не проводив самостійної політики.

  1. Б^мельницький: політична діяльність.

Дипломатична активність гетьмана не може не дивувати своєю масштабністю і багатовекторністю. Не маючи у своєму розпорядженні налагодженої системи зовнішньополітичних зносин, підготовлених належним чином дипломатичних кадрів, успадкованих від попередників партнерських блоків і союзів, він дуже швидко спромігся створити розгалужену й ефективну дипломатичну мережу, запровадити в життя самодостатню концепцію української міжнародної політики та впродовж тривалого часу успішно її реалізовувати. Польський історик Л. Кубаля не без захвату писав, що, "здається, не було й дня, щоб Богдан не приймав іноземних послів, дипломатичних агентів, кур'єрів і посланців, або не виряджав своїх".

Гетьман чітко уловив тенденцію розвитку тогочасної Центрально-Східної Європи і збагнув, що утвердження українського народу в якості політичної нації можливе лише за умови проведення надзвичайно активної зовнішньої політики. Отож уже на початковому етапі повстання вражаючі перемоги над королівськими військами були здобуті значною мірою завдяки тому, що їм передував дипломатичний тріумф.