78. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 1980-х років - на початку 1990-х років. Виникнення нових політичних партій та рухів.

Перебудова", як і кожна "революція згори", була доволі обмеженою і непослідовною. Але головне її значення полягало в тому, що вона спричинилася до різкого зростання політичної активності широких народних верств. Новий етап розвитку демократичних процесів в Україні був пов'язаний з початком формування багатопартійності. Першим широкомасштабним всеукраїнським політичним об'єднанням був Народний рух України за перебудову Лише впродовж року утворилося понад 20 політичних партій та об'єднань, переважна більшість з яких або займали державницькі позиції, або еволюціонували до них. Серед них: республіканська, демократична, християнсько-демократична, соціал-демократична, селянсько-демократична, демократичного відродження України, партія зелених та ін, Нові партії були слабкі організаційно та матеріально і не могли реально конкурувати з КПРС. їх істотно послаблювали також боротьба за лідерство, невизначеність ідеології, соціальної бази тощо. Разом з тим саме вони стали силою, яка розпочала рішучу боротьбу проти монополії компартії на владу. Отже, в історії України розпочався завершальний етап боротьби за здобуття державної незалежності.

79. Проблеми соціально-економічного та суспільно-політичного реформування України на сучасному етапі.

Після спаду світової фінансової кризи намітилося поступове зростання базових економічних показників в Україні. Протягом 2000 р. валовий внутрішній продукт (ВВП) зріс. Однак ці тенденції та явища не набули сталого характеру. Ситуація залишалась складною, адже в силу ріпних обставин наближення вітчизняної економіки до ринку супроводжується такими негативними процесами:1. Збереження та поглиблення структурних Огфчіі мацій. У 2000 р. частка базових галузей — металургії, хімії, енергетики, паливної промисловості (тобто найбільш капітале-, енерго- та трудомістких і водночас екологічно шкідливих виробництв) становила до 58%. 2. Катастрофічний рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів. Реальне зношення основних засобів у провідних галузях сягає 60—70%. 3. Неефективне використання реального економічного потенціалу. 4. Низький рівень економічної свободи та високий —економічного ризику. 5. Загроза безпеці держави у сфері енергопостачання. Україна належить до енергодефіцитних країн. 6. «Тінізація» та криміналізація економіки. 7. Загострення проблем у соціальному секторі. Рівень життя населення України на рубежі XX—XXI ст. значно нижчий від світових стандартів. Базовими пріоритетами економічної політики, націленими на суттєве коригування моделі реформ і формування стратегії випереджаючого розвитку, були проголошені: 1) зміцнення дієздатності держави на основі реалізації адміністративної та конституційної реформ; 2) створення належної законодавчої бази та стабільних правил як основи економічної діяльності; 604 Україна на шляху незалежності 3) зміцнення позицій національного капіталу, відповідального за долю держави, його консолідація й централізація; 4) утвердження в економіці конструктивного конкурентного середовища; 5) обмеження тіньової економічної діяльності та впливу олігархічних структур; 6) відмова від спроб стабілізувати економіку винятково монетарними засобами, застосування комплексного підходу, в основі якого — всебічне узгодження шляхів розвитку грошово-кредитної політики із завданнями реальної економіки; 7) децентралізація владних повноважень, посилення ролі регіонів, розширення їх прав і повноважень.