4. Специфіка використання синонімів у діловому мовленні.

Однією з найголовніших стильових ознак офіційно-ділового стилю є однозначність, тому велике значення має точність вживаних слів. Адекватність і точність передачі інформації в офіційно-діловому стилі, однотипність понять позначаються однотипними лексемами, не замінюються синонімічними, щоб не викликати різночитання. Отже, обмежене використання синонімів в офіційно-діловому стилі зумовлене тим, що ці слова майже завжди вносять у мовлення зміну відтінків значення. Лише в окремих жанрах синоніми можуть вживатися з метою уникнення повторів, урізноманітнення тексту та вираження позитивної чи негативної оцінки. У деяких текстах дипломатичного підстилю за допомогою синонімів створюється урочистість мовлення, підкреслена значущість документа.

Синоніми (від грецького слова “ознайомлений”) – слова, що різні за звучанням, але мають тотожне значення або відрізняються відтінками значень чи стилістичним забарвленням.

Добираючи слова з синонімічного ряду, потрібно враховувати: приналежність слова, висловлювання певному стилю, групі лексики; відсутність чи наявність емоційно-експресивного забарвлення, функціонування слова в активному чи пасивному словниковому складі. Абсолютні синоніми (наприклад, власномовне й запозичене) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.

Синоніми поділяються на такі види :

• лексичні (абсолютні синоніми тотожні за значенням: аргумент - доказ, процент – відсоток; запозичені слова, причому перевага надається не запозиченим, а питомим українським словам; у тексті документа не можна вживати різні за походженням слова).

• значеннєві (мають різні відтінки того самого поняття: атестувати – характеризувати, оцінювати – рекомендувати).

• стилістичні мають різне стилістичне забарвлення (емоційно-експресивні слова, стилістично-нейтральні: говорити – теревеніти, базікати).

• синтаксичні різні синтаксичні конструкції , що виражають однакову думку. Наприклад: Кабінету Міністрів України вирішити в місячний строк питання, пов’язані з утворенням Агентства з питань вільних (економічних) зон.

Володіння стилістичним багатством лексики надає можливість дібрати певні слова так, щоб недвозначно висловити свою думку.

5. Пароніми. Групи паронімів.

Пароніми – слова близькі за звучанням, але різні за значенням: уява – уявлення, дипломник – дипломат. Особливості вживання цих слів зумовлені наявністю часткової співзвучності та семантичних контактів. Пароніми використовуються в художньому, публіцистичному й розмовному мовленні для створення іронічного, а то й гостро сатиричного колориту. Проте звукова подібність паронімів може призводити до помилкового вживання одного слова замість іншого чи до перекручення слів літературної мови, внаслідок чого змінюється зміст висловлювання. Щоб не переплутати пароніми в усному чи писемному мовленні, треба перевіряти значення слів за словниками. Використання паронімів в тексті документа не має певних стилістичних настанов і неправильне вживання слова з паронімічного ряду є виявом незнання лексичного значення слова. Наприклад: Мій електронний адрес (неправ.) — моя електронна адреса (прав.). Я про це уяви не маю. (неправ.) Я про це уявлення не маю(прав.).

Пароніми за характером смислових зв'язків поділяються на групи :

• синонімічні (важкий — тяжкий);

• антонімічні (прогрес - регрес; еміграція — імміграція; адресат — адресант);

• такі, що мають семантичну близькість (витрати — затрата; вирізнятися — відрізнятися);

• тематичні (абонент — абонемент; компанія — кампанія; пам'ятка — пам'ятник).