- •Мова права як різновид літературної мови.
- •5. Культура професійного мовлення правника.
- •Тема 2. Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид літературної мови.
- •1. Генеза розвитку офіційно-ділового стилю.
- •2. Призначення, сфера поширення офіційно-ділового стилю. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю.
- •3. Характерні риси офіційно-ділового стилю
- •Документ як основний вид офіційно-ділового стилю.
- •Тема 3. Поняття тексту, його види
- •Поняття про текст. Основні ознаки тексту.
- •2. Види текстів. Структура тексту службового документа.
- •4. Особливості тексту наукового стилю.
- •5. Особливості тексту публіцистичного стилю.
- •Тема 4. Документ як об’єкт редагування
- •1.Предмет і завдання редагування.
- •Поняття редакційної норми. Види норм.
- •Методи редагування. Етапи редагування.
- •М етоди виправлення
- •Формалізовані (нетворчі)
- •Неформалізовані (творчі)
- •5. Загальна класифікація помилок.
- •Змістовий модуль 2 Лексичні та фразеологічні норми у фаховому мовленні правника
- •Тема 5.Фоностилістика
- •1. Фоностилістика як розділ лінгвостилістики.
- •2. Засоби милозвучності української мови і норми їх використання у професійному мовленні.
- •3. Наголос
- •Тема 6. Лексичні засоби фахового мовлення юриста
- •1. Книжні слова в ділових паперах.
- •2. Ділова лексика, її ознаки і групи.
- •3. Особливості використання юридичних термінів у професійному мовленні. Професіоналізми в діловому мовленні.
- •4. Специфіка використання синонімів у діловому мовленні.
- •5. Пароніми. Групи паронімів.
- •Правила використання іншомовних слів в ділових паперах.
- •7. Мовні кліше у мові права.
- •Тема 7. Фразеологічні засоби у фаховому мовленні правника
- •Змістовий модуль 3 Морфологічні норми ділового мовлення юриста
- •Тема 8. Стилістичне використання іменників у професійному мовленні.
- •1. Лексичні розряди іменників.
- •2. Категорія роду іменників.
- •3. Категорії числа і відмінка іменників.
- •Тема 9. Стилістичне використання прикметників у мові права.
- •1.Особливості граматичної парадигми прикметників.
- •Особливості використання прикметників у діловому мовленні.
- •Тема 10. Стилістичне використання займенників у діловому мовленні.
- •Загальна характеристика стилістичних функцій займенників.
- •2. Розряди займенників.
- •3. Особливості вживання займенників у текстах документів.
- •Тема 11. Стилістичне використання числівників діловому мовленні.
- •1. Особливості функціонування числівників у діловому мовленні. Сполучення числівників з іменниками.
- •2. Числівник як компонент складних іменників і числівників. Позначення чисел у тексті. Написання дат та періодів.
- •3. Позначення чисел у тексті.
- •Тема 12. Стилістичне використання дієслів діловому мовленні.
- •1. Особливості використання дієслів в ділових паперах.
- •Особливості вживання дієприкметників та дієприслівників у діловому мовленні.
- •Змістовий модуль 4. Стилістичне використання синтаксичних засобів у діловому мовленні
- •Тема 13. Синтаксичні конструкції ділового мовлення.
- •1. Види речень в ділових паперах та їх стилістичні функції.
- •2. Вставні слова, словосполучення в діловому мовленні.
- •3. Узгодження присудка з підметом
- •4. Порядок слів в текстах документів .
- •Тема 14. Сполучуваність слів у діловому мовленні.
- •1 .Складні випадки керування.
- •2. Прийменник у тексті службового документа.
- •3. Прийменник «по» в діловому мовленні.
Загальна характеристика стилістичних функцій займенників.
Оскільки займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказують на особу чи предмет, слід обережно вводити їх у текст ділових документів. Треба зважати на словесне оточення, в якому встановлюється відповідність займенника замінюваному слову. Досить поширеними є займенники в художньому, розмовному мовленні, в офіційно-діловому, науковому і навіть публіцистичному стилях (окрім публіцистики з виразним автобіографічним відтінком) – їх вживання обмежене, зокрема особових займенників. У цих стилях переважає т.зв. авторське ми, за яким автор начебто приховує свою особу, залучаючи читача до участі в міркуваннях.
У писемному діловому мовленні особові займенники вживають в особистих офіційних документах, створюваних конкретною особою та адресованих від її імені (розписка, доручення, автобіографія, пояснювальна і доповідна записки). В усіх інших випадках писемного ділового мовлення для конкретності, точності викладу вказують назви суб’єктів дії та не уточнюють чи замінюють їх особовими і присвійними займенниками (я, ми, ви, ваш, наш, свій) . Наприклад: Ним, (Овдієнком Р.М.) було залучено до свого проекту...(непр.) – Овдієнко Р.М. залучив до проекту...(прав.)
Може вживатися особовий займенник Ви у службовому листуванні, в усному діловому мовленні. Однак надуживати цим займенником не слід, так само як і неприпустимо тикання».
Інколи виникають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте: пропоную Вам притягти до… прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.
Автором офіційних документів виступають, як правило, особи не фізичні, а юридичні, колективні. Тому особистісний момент при оцінюванні фактів, що констатуються в тексті документа, послаблений, а тон нейтральний, позбавлений індивідуального авторства. Коли автором документа є юридична особа – організація, підприємство, установа, фірма, об’єднання, то суб’єкт дії ототожнюється зі збірними іменниками: дирекція, адміністрація, керівництво, загальні збори, колегія, вчена рада, комісія, рада трудового колективу та ін. Тому колегія просить….Адміністрація звертається…,а не Ми звертаємося…просимо…
Для ділових документів характерна безособовість, що забезпечується неозначеною формою дієслова, дієсловами теперішнього часу із значенням постійності дії. Уживають також дієслівні конструкції у формі наказового способу теперішнього часу без займенника (Наказую.., Пропоную.., Повідомляємо...тощо).
Вказівні займенники поширені у документах як засоби зв’язності та логічного викладу думок.
Неозначені займенники, зворотній займенник себе не використовують у документах. Вживають лише нейтральні, а не розмовні займенники.
