Київ. Хроніка 1919

1 січня 1919 р., середа

1. Затвердження Директорією УНР закону про державну мову в Українській Народній Республіці. Українська мова стала обов’язковою для вжитку в армії, на флоті, в усіх урядових і загально громадських публічно-правових установах. – ЦДАВО України

2. Головна шкільна управа військового міністерства УНР повідомила про відкриття юнацьких шкіл всіх родів військ з прискореним курсом підготовки старшинського складу для армії УНР. Оголошувався набір на навчання, приймалася цивільна молодь та вояки української армії. – Українська ставка. – 1919 – 5 січня.

3. Міністерство преси та інформації УНР оголосило конкурс на написання популярних брошур «Чому ми хочемо самостійної Української республіки» (обсяг – 32 ст., 2 тис. крб.), «Чому українська нація обстоює свою державну самостійність»(обсяг – 50 ст., 4 тис. крб.), «Порадник для агітаторів-бесідників» (обсяг – 10 ст., 4 тис. крб.). Термін конкурсу – місяць. – Українська ставка. – 1919 – 3 січня.

4. Повідомлення, що під час в’їзду Директорії до Києва товариством «Українфільма» були організовані кінематографічні зйомки цієї події. Фільма (картина) «В’їзд Директорії» демонструється з 30 грудня 1918 р. у кінотеатрі Шанцера (Хрещатик, 38) – Українська ставка. – 1919 – 3 січня.

5. Відзначення 25-річчя творчої діяльності М.Вороного (1871 – 1940) – українського письменника, актора, режисера, громадсько-політичного діяча. Урочисте святкування відбулося у приміщенні Молодого театру. На вечері був присутній Головний отаман – С.Петлюра. – Народна воля – 1919 – 3 січня.

2 січня 1919 р., четвер

1. Цього дня у театрах Києва відбулися такі вистави: Молодий театр – «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» за п’єсою В.Винниченка; Державний народний театр (у приміщенні Троїцького народного дому) – «Наталка-Полтавка» за п’єсою І.Котляревського; Державний драматичний театр – «Між двох сил» В.Винниченка; Другий міський театр (трупа Садовського) – «Наталка-Полтавка» Нова рада. – 1919 – 2 січня.

3 січня 1919 р., п’ятниця

1. Директорія УНР затвердила закон про зміни статуту Української Академії Наук. Зокрема, вводилася вимога про вільне володіння українською мовою співробітниками канцелярії УАН

ЗУНР

ВІДОЗВА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ ЗУНР

• Складіть власну програму дослідження Відозви, поясніть необхідність кожного пункту.

• Дослідіть документ за власною програмою.

• Охарактеризуйте емоційне тло документу, до яких суспільних поглядів і почуттів він звернений.

1 листопада 1918 р.

Український Народе!

Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави. Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монархії Українська Держава і її найвища власть. Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави. Український Народе!

Доля Української Держави в Твоїх руках.

Заки будуть установлені органи державної власти в законнім порядку українські організації по містах, повітах і селах мають обняти всі державні краєві і громадські уряди і в імені Української Національної Ради виконувати власть.

Всі жовніри української народности підлягають віднині виключно Українській Національній Раді і приказам установлених нею військових властей Української Держави. Особливо мають бути оберігані залізниці, почта й телеграф.

Національні меншости Української Держави – Поляки, Жиди, Німці – мають вислати своїх відпоручників до Української Національної Ради.

Як тільки буде забезпечене й укріплене існування Української Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загального, рівного, безпосереднього і тайного виборчого права Установчі Збори, які рішать про дальшу будучність Української Держави.

Львів, 1 падолиста 1918р.

Денікінський режим

• Зіставте звернення А.Денікіна та Відозву Ради народних міністрів УНР.

Звернення генерала Денікіна до населення Малоросії

Серпень 1919 р.

Доблестю і кров’ю армій одна за одною звільняються російські області від іга безумців і зрадників, які давали зрадженому народу рабство замість щастя и свободи.

До давнього Києва, «матері міст руських», наближаються полки в нестримному прагненні повернути російському народу втрачену єдність, без якої великий російський народ, знесилений і роздроблений, втрачаючи молоде покоління в братовбивчих міжусобицях, не в силах був би відстояти свою незалежність.

Бажаючі знесилити російську державу, німці задовго до 1914 року прагнули зруйнувати створену в тяжкій боротьбі єдність руського племені. З цією метою ними підтримувався і роздувався на півдні Росії рух, що поставив за мету відокремити від Росії її дев’ять губерній під назвою «Українська Держава». Прагнення відторгнути від Росії малоросійську гілку російського народу не залишено і досі. Колишні ставленики німців – Петлюра та його соратники, які почали розчленування Росії, продовжують й дотепер вершити свою злу справу: створення самостійної «Української Держави» і боротьбу проти відродження Єдиної Росії.

Проте від зрадницького руху треба абсолютно відокремлювати діяльність, зумовлену любов’ю до рідного краю, до його особливостей, до місцевої старовини, до місцевої народної мови. Тому в основу облаштування областей Півдня Росії і буде покладено початок самоуправління і децентралізації, заснований на повазі до життєвих особливостей місцевого побуту.

Залишаючи державною мовою на всьому просторі Росії російську, вважаю неприпустимим і забороняю переслідування малоросійської народної мови. Не буде ніяких обмежень щодо малоросійської мови у друці. [19]

З ВІДОЗВИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР ДО ДЕРЖАВ АНТАНТИ ТА ДЕРЖАВ ВСЬОГО СВІТУ

8 жовтня 1919р.

Генерал Денікин, беручи за зразок реакційні закони старого часу, немилосердно нищить українську культуру, позбавляє нас права і змоги вчитись в українській школі, забороняє вживати української мови в церкві, закриває наші культурні інституції, нищить українські книжки, себто творить те, чого навіть наші вороги – московські комуністи не дозволяли собі робити. Ворожість та ненависть до всього українського дійшла до того, що адміністрація добровольчеської армії нищить і ліквідує навіть Українське Товариство Червоного Хреста

ІЗ ПОЛІТИЧНОЇ КОНВЕНЦІЇ МІЖ ПОЛЬЩЕЮ І УКРАЇНОЮ

• Проаналізуйте політичну Конвенцію між Польщею і Україною.

• Знайдіть на карті зазначені у Ковенції території, зробіть висновки щодо розподілу українських земель.

• Поміркуйте щодо необхідності підписаного докумету, спрогнозуйте реакцію, яку він викликав у різних верств українського населення

Уряд Української з одного боку і Уряд Річі Посполитої Польської з боку другого — в глибокому пересвідченню, що кожний нарід посідає природжене право на самоопреділення та окреслення своїх стосунків з сусідами погодились на слідуючі постанови:

1. Річ Посполита Польська визнає Директорію Незалежної Української Народньої Республіки на чолі з Головним Отаманом п. Симоном Петлюрою за Верховну Владу Української Народньої Республіки.

2. Кордон між Українською Народньою Республікою і Річю Посполитою встановлюється слідуючий: на північ від річки Дністра вздовж річки Збруча, а далі вздовж б.кордону між Австро-Венгрією та Росією до Вишегрудка, а від Вишегрудка на північ через узгіре Кременецькі, далі по лінії на схід від Здолбунова, потім вздовж східного адміністраційного кордону Рівенського повіту, далі на північ вздовж кордону адміністраційного бувшої губернії Мінської, до схрещення його р. Припяттю до її устя.

Щодо повітів Рівенського, Лубенського і частини Кременецького, які зараз відходять до Річі Посполито-польської, то пізніше має наступити стислійше порозуміння.

4. Польський Уряд зобов'язується не заключати жадних міжнародніх умов, направлених супроти України; до того ж самого зобов'язується Уряд Української Народньої Республіки супроти Річі Посполитої Польської.

5. Права національно-культурні, які Уряд Української Народньої Республіки забезпечить громадянам польської національности на території Української Народньої Республіки, будуть в неменшій мірі забезпечені громадянам національности української в межах Річі Посполитої Польської і на відворот.

6. Заключаються спеціяльні економічно-торговельні умови між Українською Народньою Республікою і Річю Посполитою Польською.

7. Заключається Військова Конвенція, що ставить інтегральні частини цієї умови.

21 квітня 1920р.

ІЗ ДЕКЛАРАЦІЇ УРЯДУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

• Встановіть основні напрями діяльності уряду Директорії, передбачені Декларацією.

• Порівняйте тексти універсалів УЦР та наведену Декларацію з питань соціально-економічного розвитку.

Збройною боротьбою кращих синів України під проводом Головного Отамана Симона Петлюри, твердою вірою в святе діло визволення, а в останній час ще й за дружньою допомогою польського народу, якому від Москви загрожує таке саме лихо, як і нам, звільнено значну частину нашої землі від московської влади. Щоб звільнити всю територію України від ворогів в першу чергу будемо дбати про утворення міцної дисциплінованої регулярної армії, яка зможе захистити границі України після того, як союзне Польське військо буде відкликане своїм Правительством додому.

Забезпечуючи робітничим масам здобутки революції, а Державі певні джерела доходу, воно вживе заходів, щоб притягти приватну іниціативу і засоби до відбудови зруйновної промисловости, дрібної та великої і до того-ж підтримає ремісничу працю, щоб вона могла розвиватись і організуватись при найбільш сприятливих обставинах. Вважаючи нашу кооперацію одною з основ міцного економічного розвитку Держави, Уряд сприятиме кооперативним установам в їх роботі та поширенні впливу на ріжні галузі народного господарства. Одночасно треба перевести і посильне оподаткування людності. Для полагодження господарства України особливо важне місце займає налагодження транспорту.

Забезпечити життя і добробут всіх громадян країни без ріжниці націй.

Правительство в найкоротшім часі скличе тимчасові орган — Передпарламент. Тільки за останній час ми маємо змогу вчитися своєю мовою, розвивати свою культуру в державному обсягу. З Української Церкви, що повинна бути національною і незалежною. Одночасно Правительство забезпечить також волю всіх инших ісповідань на Вкраїні.

Правительство сподівається закріпити добросусідські відносини з Руминією і досягти найщирійшого порозуміння з солідарними з нами Державами Прибалтики, Чорномор'я та Кавказу.

Правительство вважає за зло всякі національні утиски і буде на сторожі дотеперішніх придбань і гарантій дійсної рівности національних меншостей, щоб в спільній хаті не було колотнечі, а були мир та згода.

2 червня 1920р.