В’ячеслав Липинський Націоналізм, патріотизм і шовінізм (з листа до б.Шемета)

• Ознайомтеся з думками В.Липинського. Висловіть і аргументуйте свою точку зору щодо його поглядів на націоналізм і шовінізм.

Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.

Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи польонофіл (оцій, як Ви його звете: Малорос і Русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи польонофілом – іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і польонофілів.

Шовініст робить все навпаки: він завжди во ім’я націоналізму порозуміється з чужинцем проти свого земляка.

Отже, будьте патріотом, а не шовіністом. Бути патріотом – це значить бажати всіма силами своєї душі створення людського, державного і політичного співжиття людей, що житимуть на Українській землі, а не мріяти про втоплення в Дніпрі більшості своїх же власних земляків. Бути патріотом – це значить перш за все вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони «не українці». Врешті, бути патріотом, це значить, будучи українцем, виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державнотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, тобто духовні вартості; далі вірність, твердість, сильновольність, дисципліну, пошану для своєї традиційної влади (монархізм), загалом кажучи, лицарськість – тобто політичні вартості. Натомість бути шовіністом – це значить прикривати свою духовну пустку (безрелігійність) і своє руїнництво: отже, зрадництво, кар’єризм, здеклясованість – фанатичними вигуками про «неньку Україну», про «рідну мову», про «ми – українці!», про клятих «москалів і ляхів» і т.п. Борони Вас Боже від такого роду «націоналізму», який може принести тільки те, що вже приніс: руїну України. [23]

СОЮЗНИЙ ДОГОВІР МІЖ РОСІЄЮ І УКРАЇНОЮ

• Складіть власну програму дослідження Союзного договору між, Росією та Україною, поясніть необхідність кожного пункту.

• Дослідіть документ за власною програмою.

• Порівняйте Союзний договір з Інструкцією Тимчасового уряду для Генерального секретаріату України та Політичною конвенцією між Польщею та Україною.

28 грудня 1920 р.

Правительство Российской Социалистической Федеративной Советской Республики, с одной стороны, и Правительство Украинской Социалистической Советской Республики, с другой стороны, исходя из провозглашенного великой пролетарской революцией права народов на самоопределение, признавая независимость и суверенность каждой из договариваюшихся сторон и сознавая необходимость сплотить свои силы в целях оборони, а также в интересах их хозяйственного строительства, решили заключить настоящий союзный рабоче-крестьянский договор, для чего назначили своими уполномоченными:

Советское Российское Правительство — председателя Совета Народных Комиссаров Владимира Ильича Ленина и Народного Комиссара по иностранным делам Георгия Васильевича Чичерина, а Советское Украинское правительство — председателя Совета Народних Комиссаров и Народного Комиссара по иностранным делам Христиана Георгиевича Раковского.

Вышеозначенные уполномоченные, проверив представленные ими полномочия и найдя их вполне достаточными, пришли к следуюшему соглашению: 1) Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика и Украинская Социалистическая Советская Республика вступают между собой в военный и хозяйственный союз.

2) Оба государства считают необходимым объявить, что всеобщие обязательства, которые они будут впредь принимать на себя по отношению к другим государствам, могут обусловливаться лишь общностью интересов рабочих и крестьян заключающих настоящий союзный договор Республик и что из самого факта прежней принадлежности территории УССР к бывшей российской империи для УССР не вытекает никаких обязательств по отношению к кому бы то ни было.

3) Для лучшего осуществления указанной в п. І цели оба правительства объявляют объединенными следующие комиссариаты: І/ военных и морских дел, 2/ Высший Совет Народного Хозяйства, З/ внешней торговли, 4/ финансов, 5/ труда, б/ путей сообщения и 7/ почт и телеграфа.

4) Объединенные народные комиссариаты обеих республик входят в состав СНК РСФСР и имеют в Совете Народных Комиссаров УССР своих уполномоченных, утверждаемых и контролируемых украинскими ЦИК и Съездом Советов.

Подлинный составлен и подписан в двух экземплярах на русском и украинском языках в городе Москве, декабря 28 дня 1920 года.

Підсумкові завдання

• Складіть понятійно-біографічний словник «Українська революція і громадянська війна», напишіть до нього вступне слово з обґрунтуванням обраних вами понять і постатей.

• Поміркуйте над можливими альтернативами розвитку Української революції, проблемами боротьби України за незалежність у контексті загальноєвропейських і світових процесів.

• На російському сайті http://www.hrono.ru розміщено наступний матеріал.Знайдіть помилки у тексті.

«Украинская народная республіка – провозглашена в составе России Центральной радой 7 (20) ноября 1917 года; ее правительство – расширенный секретариат (исполнительный орган Центральной рады) возглавил С.В.Винниченко, секретарем (министром) по военным делам сталС.В. Петлюра, министром иностранных дел - украинский социалист-федералист А.В.Шульгин. Первый всеукраинский съезд Советов (Харьков, декабрь 1917 года) объявил Центральную раду вне закона, провозгласил 12 (25) декабря Украинскую социалистическую советскую республику. В декабре 1917 года - январе 1918 года на территории Украинской народной республики большевики смогли установить советскую власть в Екатеринославе, Одессе, Полтаве, Кременчуге, Елисаветграде, Николаеве, Херсоне. В этих условиях Центральная рада 11 (24) января 1918 года объявила Украинскую народную республику независимой от России; правительство республики (Совет Министров) возглавил украинский эсер В.А.Голубович. В феврале советская власть утвердилась по всей Украине (за исключением части Волыни, куда бежала Центральная рада).

Западно-Украинская народная республика (ЗУНР) - провозглашено 1 ноября 1918 года во Львове на территории Западной Украины (Восточная Галиция, Буковина и Закарпатье), ранее входившей в состав Австро-Венгерской империи. Высший представительный орган - Национальная рада (возглавлял Е.Петрушкевич), в состав которой вошли украинские депутаты бывших австрийского и венгерского парламентов, по политической ориентации - национал демократы, радикалы, правые, социал-демократы и др.

Пізнавальне завдання

• Іван Лисяк-Рудницький писав, що «було б помилково говорити про поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродила суспільство України, вона створила Україну як модерну політичну націю. На цьому фундаменті з того часу розвивається все дальше українське життя». Доведіть або спростуйте точку зору історика.

ІСТОРИЧНІ ПОНЯТТЯ

Література, використана для упорядкування словника наведена у загальному списку.

Абсентеїзм (аполітизм) – прояв байдужого ставлення населення до політичного життя; відмова брати участь у голосуванні на виборах різного рівня та спрямування.

Абсолютизм – необмежена монархія, одноосібна форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі –монархові, для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.

Абстракціонізм– авангардистська течія в мистецтві багатьох країн, основною якої є принципова відмова д будь-яких ознак зображення реальних предметів у живописі, скульптурі, графіці.

Авангард – 1) частина або підрозділ, що під час пересування військ знаходиться попереду головних сил; 2) переносно – передова частина суспільної групи, класу.

Авангардизм – об'єднана назва течій у мистецтві ХХ ст. Прагнення до докорінного оновлення мистецтва, розриву з усталеними традиціями.

Авантюра –ризиковане, сумнівне діяння, часто з корисливими, безчесними намірами, розраховане на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливостей і умов.

Автокефалія –повне самоврядування церкви, її незалежність від інших єдиновірних церков

Автономія – незалежність, самоуправління певної частини держави, її право самостійного вирішення внутрішніх питань, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законам (конституцією).

Автономізація – процес перетворенняокремих територій держави на автономні одинці,які мають право на самоуправління, самостійне вирішення питань, що здійснюються в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Авторитаризм –державний лад, який характеризується режимом особистої влади, диктаторськими методами управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.

Агітація –пропагандистська діяльність з метою спонукання до політичної активності окремих груп або широких мас населення.

Агресія –незаконне застосування збройної сили однієї держави проти іншої, порушення суверенітету, територіальної цілісності, позбавлення політичної незалежності.

Альтернатива –вибір між двома (кількома) можливостями, що заперечують одна одну.

Альянс –союз, об'єднання держав, організацій на основі договірних зобов’язань.

Анархізм –суспільно-політична течія, що заперечувала необхідність державної влади, виступала за повне самоуправління общин, трудових колективів.

Анексія –насильницьке приєднання, захоплення, утримання однією державою території або частини території іншої держави.

Антагонізм –непримиренна суперечність.

Антанта –блок європейських держав на чолі з Великою Британією, Францією, Російською імперією, який сформувався в 1904-1907 рр. і об’єднав у ході Першої світової війни проти Німеччини та її союзників понад 20 держав.

Антисемітизм – позиція неприязні, ворожості до євреїв; політика переслідування і дискримінації євреїв.

Асиміляція (етнографічна) – процес злиття одного народу з іншим і втратою одним із них своєї мови, культури, релігії, звичаїв, національної самосвідомості.

Більшовизм –радикальна революційна течія політичної думки в російському й міжнародному робітничому русі, втілена в практичній діяльності партії більшовиків.

Більшовики – представники політичної течії (фракції) в РСДРП, з квітня 1917 р. –самостійна партія, очолювана В.І.Леніним.

Блок –об’єднання між державами, партіями, громадськими організаціями, парламентськими силами для досягнення політичних або інших цілей; угода про спільні дії.

Блокада –політична, економічна (у т.ч. транспортна, енергетична), військова ізоляція території держави (або певної її частини),її сухопутного, морського, повітряного простору з метою примусити виконувати вимоги організатора блокади.

Буржуазія – соціальний стан, що виник у період пізнього Середньовіччя, володіє основними засобами виробництва, грошовим капіталом, робочою силою. В наукових колах термін буржуазія пов’язують з марксистською термінологією, тому багато дослідників уникають його, віддаючи перевагу поняттям «капіталісти», «підприємці».

Буржуазна революція –стрибкоподібний перехід від традиційного суспільства, заснованого на феодальній ієрархії, до приватновласницького суспільства, яке ґрунтується на рівності громадян перед законом, демократичних свободах. Б.р. – соціальна революція, основним завданням якої є знищення феодального ладу чи його залишків, утвердження ринкових відносин, створення буржуазної держави.

Бюрократія –система управління чиновницької адміністрації, що захищає інтереси пануючої верхівки.

Вето –1) заперечення, заборона; 2) право верховної влади заборонити або припинити введення у дію законопроекту, прийнятого парламентом. 3) у міжнародному праві – принцип одностайності, який дає змогу відхилити певне рішення, наприклад, на засіданнях Ради Безпеки ООН

Війна –організована збройна боротьба між державами, націями або соціальними групами.

Власність – суспільні відносини, які історично розвиваються, суть яких – присвоєння матеріальних благ (речей, землі, грошей тощо).

Воєнний комунізм – внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави. Введена за рішенням органів радянської влади, керівництва РКП(б) і особисто В. Леніна в липні 1918 р. на території РСФРР, а в 1919 р. – в Україні (УСРР).. Провідна ідея В.к – швидкий революційний перехід до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. На зміну військовому комунізму прийшла нова економічна політика.

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом Російської імперії наприкінці 1914 року на окупованих російськими військами землях Галичини, Буковини і Посяння. Губернаторство існувало в 1914-17 рр., поділялося на Львівську, Перемишльську, Тернопільську і Чернівецьку губернію; у 1916 р. край було поділено на дві губернії – Чернівецьку і Тернопільську. Очолювали Г-Б ген-губернаторство: Г.Бобринський (1914-15), Ф.Трепов (1916). Одним з основних завдань російської окупаційної адміністрації стало нищення українства в усіх його проявах – політичному, релігійному і культурному. Відбувалися масові депортації української інтелігенції в глиб Росії. Навесні 1917 р. крайовим комісаром Галицько-Буковинського генерал-губернаторства Тимчасовий уряд призначив Д.Дорошенка. В серпні 1917 р. внаслідок відступу російських військ з західноукраїнських земель Галицько-Буковинське генерал-губернаторство було ліквідовано.

Гегемонізм –прагнення до світового панування. Проявляється у політиці втручання у внутрішні справи інших країн і народів, прямої інтервенції проти них.

Гендер (англ. gender – рід) – поняття, що використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої приналежності людини; стать, відповідно до якої людина будує свою поведінку в суспільстві.

Генеральний секретаріат – виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою28 (15 червня)1917 р. Перший склад Генерального секретаріату складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря. Очолював Генеральний секретаріат – В.К.Винниченко. Першими генеральними секретарями були: В.Винниченко – ген. секр. внутрішніх справ, П.Христюк – ген. писар, Б.Мартос – секр. ген. земельних справ, С.Петлюра – секр. військових справ, В.Садовський – секр. судових справ, І.Стешенко – секр. освіти, С.Єфремов – секр. міжнаціональних справ, М.Стасюк – секр. продовольчих справ, Х.Барановський – секр. фінансів.

Геноцид – повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками, один з найтяжчих злочинів проти людства.

Геополітика –політологічна концепція, згідно з якою зовнішня політика держави визначається географічними факторами (місцеположенням, природними ресурсами та ін.).

Гетьманщина (Гетьманська держава) – 1) усталена в науковій літературі назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1782 рр.); 2) Українська держава, на чолі якої стояв П.Скоропадський (29.04.1918-14.12.1918 р.).

Головна Українська Рада (ГУР) – міжпартійна організація, утворена 1 серпня1914 у Львові. Її засновниками були національно-демократична (К.Левицький), радикальна (М.Павлик), соціал-демократична (М.Ганкевич) партії. Головою ГУР став К.Левицький, заступниками – М.Павлик, М.Ганкевич. Програма ГУР передбачала повну підтримку Центральних держав, зокрема Австро-Угорщини, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська. ГУР зверталася до уряду Австро-Угорщини, з петиціями, в яких обстоювала інтереси українського народу, зносилася з представниками центральних держав, привертаючи увагу до українського питання як одного з найактуальніших для європейської політики. У серпні 1914 ГУР прийняла рішення про створення з добровольців української військової організації, що одержала назву Українських січових стрільців.

Громадянська війна – збройна боротьба за державну владу між класами та соціальними групами всередині країни; найгостріша форма соціальної боротьби.

Губернатор –у царській Росії – управитель губернії, призначався царем із числа дворянства. В США губернатор – голова виконавчої влади штату. В колоніях – найвищий урядовець, призначуваний урядом метрополії. Голова виконавчої влади в областях сучасної Росії.

Губернія – вища адміністративно-територіальна одиниця державного, місцевого, поліцейського і фінансового управління Російської імперії (1708 – 1925). Поділялася на повіти.

Двовладдя –одночасне існування двох влад в Росії після Лютневої революції в березні – на початку липня 1917 р.: Тимчасовий уряд й Петроградська рада (диктатури пролетаріату).

Девальвація –офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи пониження курсу національної валюти по відношенню до золота, срібла, іноземної валюти.

Декрет –нормативний акт, який видається урядом і має силу закону держави.

Демагогія –нездійснені обіцянки, гасла, лестощі, що використовуються політичними діячами для завоювання довіри мас;спекуляція реальними проблемами, запитами, надіями людей для вирішення особистих або групових корисних інтересів. Демагогія найчастіше супроводжується фальсифікацією фактів, зовні досить правдоподібних.

Демілітаризація –роззброєння, ліквідація у відповідності до міжнародних угод військових споруд, а також заборона мати військову промисловість, тримати збройні формування.

Демократія –політичний лад, за якого встановлене і здійснюється на практиці народовладдя; закріплені в законах свободи та рівноправність громадян.

Диктатура –нічим не обмежена влада особи, класу, групи, яка спирається на силу й певну державну структуру.

Диктатура пролетаріату –в марксистській теорії – політична влада робітничого класу, яка встановлюється внаслідок революції та здійснюється пролетаріатом на чолі зі своєю партією.

Директорія, Директорія Української Народної Республіки – найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, створений в листопаді 1918, до влади Д. прийшла 14.12 1918 р. Склад Директорії: В.Винниченко (УСДРП) – голова, члени: С.Петлюра (УСДРП), О.Андрієвський (УПСС), Ф.Швець (Селянська Спілка), А.Макаренко (безпартійний, від профспілки залізничників). Тимчасовий законодавчий орган – Трудовий конгрес. 22.1.1919 проголосила Акт Злуки Західноукраїнської Народної Республіки і УНР, після чого до складу Директорії УНР увійшов Є. Петрушевич. В. Винниченко, не погоджуючись з рішенням більшості членів Директорії вступити у переговори з командуванням військ Антанти, 11.2.1919 (за іншими даними - 10.2. 1919) вийшов зі складу Директорії. Головою став С.Петлюра. Відкрита агресія кількох іноземних держав та неприхильне ставлення деяких лідерів Антанти до незалежності УНР на Паризькій мирній конференції 1919-20 звели нанівець намагання Директорії стабілізувати воєнно-політичну ситуацію в Україні. Наприкінці 1920 Директорія УНР втратила контроль над територією України, С. Петлюра був змушений емігрувати.

Дискредитація – підрив довіри, приниження чиєїсь гідності, авторитету.

Дискримінація – цілеспрямоване обмеження або позбавлення прав і законних інтересів осіб або соціальних груп за расовою чи національною належністю, політичними чи релігійними переконаннями, статтю, тощо; створення нерівноправних умов для держави або групи держав.

Догматизм –однобічне, схематичне мислення, в основі якого лежать догми (положення, які вважаються незаперечними істинами), догматизм передбачає аналіз і оцінку проблем без урахування конкретної реальності.

Егалітаризм – теорія, що обстоює пріоритет рівності як головний принцип організації суспільства.

ЗУНР – українська держава, утворена у листопаді 1918 на західноукраїнських землях, що перебували у складі Австро-Угорщини. Уряд – Державний Секретаріат ЗУНР, територія ЗУНР – Східна Галичина, Буковина, Закарпаття; герб (золотий лев на синьому тлі, згодом – тризуб), прапор (блакитно-жовтий), створено Українську Галицьку армію. У 1923 р. еміграційний уряд ЗУНР оголосив про розпуск усіх органів та установ.

Злука– проголошення об’єднання двох українських державних утворень – УНР і ЗУНР в єдину соборну незалежну українську державу, яке відбулося 22.01.1919 р.

Екзекуція – виконання вироку про смертну кару або тілесні покарання.

Економічна криза – різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті – в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Експансія – збільшення зони впливу або панування в різних сферах (територія, економіка, політика), захоплення земель, ринків збуту, джерел сировини інших держав.

Експлуатація –привласнення результатів чужої праці власником засобів виробництва.

Експропріація –примусове вилучення чужого майна.

Екстремізм – 1)схильність до крайніх поглядів, методів, дій.

Еліта– панівна верства суспільства, нібито вибрані, найкращі. Переносно - добірне військо, висококласні фахівці, митці тощо.

Емігрант –особа, що залишила добровільно чи примусово батьківщину й виїхала в іншу країну на постійне чи тривале проживання.

Еміграція –виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне проживання через політичні, економічні чи ще якісь причини; сукупність емігрантів, що живуть у певній країні.

Етатизм –напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку.

Етнічна меншина –групалюдей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення держави.

Етногенез –сукупність історичних явищ і процесів, пов’язаних з формуванням етносів, що володіють сталими ознаками, які проявляються в особливостях господарювання, мови, культури, психології.

Етнополітика –сфера суспільного життя в багатонаціональних державах: політичні стосунки державної нації з етнічними групами всередині держави, а також етнічних груп між собою.

Захист прав національних меншин –цілеспрямована діяльність державних органів, установ та організацій з метою забезпечення законних прав і інтересів осіб, що належать до національних меншин.

Ідеологія –система політичних, правових, етнічних, філософських, художніх, релігійних поглядів.

Ідея –головна думка, що визначає зміст чого-небудь; задум, намір, план.

Ієрархія –поділ на вищі та нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим.

Іммігранти –громадяни однієї держави, які поселяються на території іншої держави (постійно або на тривалий строк).

Індустріалізація –процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед – у промисловості, й перетворення на цій основі аграрної країни (чи окремих регіонів) на індустріальну.

Інтелігенція –суспільна група, що складається з осіб, для яких розумова праця є професією (науковці, працівники мистецтва, інженери, педагоги, лікарі).

Інтервенція –втручання однієї чи кількох країн у внутрішні справи іншої держави або її відносини з третьою державою.

Інтернет –глобальна (всесвітня) інформаційна комп’ютерна мережа, що являє собою високошвидкісні регіональні і національні комп’ютерні мережі, з'єднані між собою.

Інфляція –процес знецінювання паперових грошей, падіння їх купівельної спроможності.

Інфраструктура –термін, що позначає комплекс галузей господарства, які обслуговують промислове і сільськогосподарське виробництво (транспорт, зв'язок; залізниці, шосейні дороги, канали, порти, мости, склади; енергетика, водопостачання, каналізація; освіта, наука, охорона здоров'я і т.п.).

Істеблішмент – правляча еліта, керівні кола певної країни.

Кампанія –1)війна, військовий похід, стратегічні операції в ході війни; 2) система заходів для виконання якого-небудь завдання.

Кампут — переписи податкового населення: козаків, селян, міщан та інших. Картель – монополістичне об’єднання, учасники якого укладають між собою договір про регулювання обсягів виробництва, умов збуту і найму робочої сили з метою отримання монопольного прибутку. Члени картеля зберігають виробничу та комерційну самостійність.

Кенотаф (з грец. – пуста могила) – надгробний пам’ятник у місці, де немає останків покійного, символічна могила.

Коаліція –1)тимчасовий військово-політичний союз двох або кількох держав, укладений для спільних дій; 2)у політичному житті – угода між двома чи кількома партіями. Найчастіше утворюються для спільного формування уряду.

Комірники–1) назва найбіднішої верстви населення сіл і міст України, Польщі, Білорус, Литви ХV–ХІХ ст.

Компанія –1) група осіб, об’єднаних певними інтересами, наприклад виробничими; 2)підприємства засноване на пайовій участі підприємців.

Компетенція –коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи.

Компроміс –згода з ким-небудь у відповідних питаннях, що досягається взаємними поступками, поступками заради досягнення мети.

Консенсус –єдність думок, суджень та взаємна згода на мікро- (між особами та дрібними групами) та макрорівні (між націями, народами та державами).

Консерватизм –сукупність різних ідейно-політичних і культурних течій, які спираються на ідею традиції та спадковості в соціальному і культурному житті.

Конскрипція – спосіб комплектування військ, заснований на принципі загальної військової повинності, що існував наприкінці ХVIII – ХІХ ст. у Франції.

Консолідація – зміцнення, об’єднання; консолідація українського суспільства – згуртованість національного організму у всіх сферах його життєдіяльності.

Контрибуція –плата, що накладалася на переможену державу на користь держави-переможниці, а також примусовий збір матеріальних цінностей з населення окупованої місцевості, який здійснювався переможцями.

Контрреволюція – боротьба реакційних сил проти революції чи проти створеного в її результаті суспільного та державного ладу.

Конфронтація – протистояння, зіткнення, стан напруженості між державами, політичними силами тощо.

Кооперація – добровільні об’єднання людей спільної господарської діяльності.

Кон’юнктура – сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв'язання якої-небудь справи, питання тощо. Кон'юнктура ринку – сукупність умов, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на певні товари й послуги.

Криза – переломний момент, тяжкий перехідний стан, його загострення, небезпечне нестійке становище.

Легітимність – 1) законність, правомірність; 2) здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень.

Люмпен-пролетаріат – декласовані елементи суспільства (бродяги, жебраки, злочинці і т.д.)

Люстрація– 1) опис, інвентаризація державних маєтків; 2)заборона функціонерам високого рангу, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т. д.

Макіавеллізм –різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (у тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. Термін пов'язаний з ім’ям італійського політичного діяча і мислителя Н.Макіавеллі

Маніфест – 1)письмове звернення верховної влади до населення у зв'язку зі значними політичними подіями; 2) заклик, декларація партії, суспільної організації, що містить програму і принципи діяльності; 3) письмовий виклад літературних або художніх принципів якої-небудь течії чи групи.

Маніфестація – публічний масовий виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту.

Марксизм – філософське, соціальне, економічне та політичне вчення К.Маркса й Ф.Енгельса, що дає діалектично-матеріалістичне пояснення історії людства як наслідку економічного розвитку та боротьби класів.

Ментальність – сукупність соціально-психологічних настанов, автоматизмів та навичок свідомості, які формують способи бачення світу та уявлення людей, що належать до тієї або іншої культурної спільноти.

Меншовизм – течія,фракція Російськоїсоціал-демократичної робітничої партії, яка організаційно оформилася у 1903 р., на ІІ з’їзді РСДРП. Отримав назву за результатами виборів до керівних органів РСДРП. Меншовики –прихильники побудови партії на зразок європейської соціал-демократії.

Меценат – 1)римський політичний діяч І ст. до н.е., який уславився підтримкою поетів, музикантів, художників. покровитель наук і мистецтв, 2) особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери

Міграція – переселення, переміщення.

Міжнародні відносини – сукупність політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних та інших зв’язків і стосунків між народами, державами та об’єднаннями держав.

Міжнародні договори – дво- чи багатосторонні акти між державами або іншими суб’єктами міжнародного права, які визначають права та обов’язки сторін.

Мілітаризація – нарощування державою своєї збройної могутності, поширення законів воєнного часу та військової дисципліни на цивільні галузі господарства, економіку.

Модернізація — зміни відповідно до сучасних умов, осучаснення, оновлення чогось. В історії означає процес переходу від традиційного, аграрного суспільства до сучасного, індустріального.

Модернізм – загальна назва літературних і мистецьких напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині.

Монополія – 1)виняткове право приватних осіб, держави, організацій, фірм та ін. у певній сфері діяльності; 2) велике підприємство, фірма чи об’єднання, що концентрує у своїхруках значну частину виробництва і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метоюодержання монопольного прибутку.

Монополізація – процес об’єднання підприємств, які регулювали обсяг виробництва, контролювали ціни та ринки збуту товарів.

Мораторій –відстрочка виконання зобов’язань, відмова від дій, офіційно встановлених урядом держави за власною ініціативою чи в результаті міжнародних домовленостей. Оголошується на певний термін чи на час особливих обставин.

Морг– міра земельної площі. Назва німецького походження. Поширена в різних регіонах України з ХV–ХІХ ст. (0,6-0,7 га)

Народний секретаріат – перший радянський уряд України. Сформований у Харкові 17(30).12.1917 російськими і місцевими більшовиками як український радянський уряд на противагу до Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату УЦР-УНР. Складався з 12 секретарів: торгівлі і промисловості (Артем - Ф. Сергеєв), фінансів (В.Ауссем), внутрішніх справ (Є.Бош), міжнародних справ (С.Бакинський), народної освіти (В.Затонський), продовольчих справ (Е.Лугановський), судових справ (В.Люксембург), у справі праці (М.Скрипник), земельних справ (Є.Терлецький), у військових справах (В.Шахрай). Протягом деякого часу уряд не мав голови і засідання Народного секретаріату вела Є.Бош. Пізніше Головою Народного секретаріату став М.Скрипник.

Національна ідея –ідея збереження й розвитку національної культури, мови, традиції, необхідності національної держави й утвердження її як рівноправного та повноправного члена світового співтовариства.

Національна політика –система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на задоволення економічних, політичних, соціальних і духовних потреб корінної нації, народностей та етнічних груп, які проживають на єдиній і спільній національно-державній території, а також політичний курс держави у спілкуванні з іншими націями світу.

Національні меншини –представники інших народів, націй на території держави, населеної переважно представниками однієї нації.

Нація –стійка історична спільнота людей, що характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, звичаїв, а також відображенням цих факторів у суспільній свідомості та суспільній психології.

Номенклатура –1)перелік посад, кадри яких затверджують вищестоящі органи; 2). перелік назв, термінів.

Нувориш – особа, яка спритно й швидко розбагатіла на спекуляціях; багатій-вискочка.

Опозиція –партія, група, яка виступає проти більшості, проти панівної думки в політиці й активно протидіє їй.

Охлократія – домінування у політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби; один із засобів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Партія–добровільна політична організація, що об’єднує на умовах членства найактивнішу частину громадян країни, виражає й захищає їхні ідеологію, політичні цілі, володіє матеріальними засобами або їх джерелами, органами інформації, ставить за мету здобуття влади або участь у ній для реалізації своєї програми.

Пацифізм – антивоєнний рух, учасники якого виступають проти будь-якої війни

Перша світова війна (1914 – 1918) – перший військовий конфлікт світового масштабу, який охопив 38 з існуючих тоді 59 незалежних держав, 3/4 населення земної кулі. Близько 73,5 млн. осіб були мобілізовані, з них вбито і померло від ран 9,5 млн., більше 20 млн. поранені, 3,5 млн. залишилися каліками В центрі конфлікту була боротьба держав за перерозподіл територій, політичний та економічний вплив, захист власних інтересів. Сили Антанти на чолі з Францією, Росією, Великобританією і з 1917 року Сполученими Штатами перемогли держави Четверного Союзу (також відомі як Центральні Держави) на чолі з Австро-Угорщиною, Німеччиною й Османською Імперією. Внаслідок Першої світової війни відбулися радикальні територіальні, політичні, соціально-економічні зміни.

Політична криза – фаза політичного процесу, яка характеризується порушенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефективного функціонування політичної системи, гострий, важкий політичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична система –сукупність державних та недержавних соціальних інститутів, що здійснюють владу, управління справами суспільства, регулюють взаємовідносини між класами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства та певний соціальних порядок.

Політичний конфлікт– зіткнення несумісних, протилежних інтересів, дій, поглядів окремих людей, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних, економічних організацій (блоків).

Політичний режим –сукупність методів і прийомів здійснення влади; один з елементів форми держави (форма держави визначається за формою правління, формою державного устрою, політичним режимом).

Популізм – 1) синонім демагогії, намагання окремих політичних діячів, партій, організацій, забезпечити політичний авторитет нездійсненними обіцянками, заграванням з народом; 2) ідейно-політична доктрина, що виникла в США наприкінці ХІХ ст. у зв’язку з рухом за створення в цій країні третьої партії - популістської.

Продзагони (продовольчі загони) – загони, створені більшовиками у 1918 –1921 рр. для конфіскації хліба у селян «на потреби революції», проводили продрозкладку.

Пролонгація –продовження терміну дії міжнародної угоди.

Радикалізм –політична й ідеологічна течія, яка відстоює необхідність рішучих дій і глибоких змін у політичному та соціально-економічному ладі.

Ратифікація –затвердження верховним органом державної влади даної країни міжнародного договору, вже підписаного повноваженими представниками країн. Ратифікації підлягають лише найважливіші договори, після чого вони набирають юридичної сили.

Реабілітація –заходи для відновлення доброго імені і прав осіб, необґрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності, як за життя, так і після їхньої смерті.

Революційна ситуація –найвища точка соціально-політичної кризи в суспільстві, що загрожує перерости в революцію.

Революційні трибунали –спеціальні трудові органи, створені більшовиками після перевороту в Росії, а згодом і на інших зайнятих ними територіях для боротьби з противниками радянської влади.

Революція –докорінна зміна в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства або пізнання.

Регіональні республіки – більшовицькі територіальні утворення, організовані на землях України у 1918 р і підпорядковані Раднаркому РСФРР: Донецько-Криворізька радянська республіка, Одеська радянська республіка, Таврійська радянська соціалістична республіка.

Репарації –повне або часткове відшкодування державою заподіяних нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах.

Репатріація – повернення на батьківщину військовополонених та цивільних осіб, які під час війни опинилися за межами своєї країни; повернення емігрантів на батьківщину.

Репресія –захід державного примусу, покарання, в т.ч. й за ідейні переконання, нерідко позасудовим шляхом.

Республіка –форма державного правління, за якої верховна влада належить виборному представницькому органові. Глава держави також обирається загальним голосуванням або спеціальною виборчою колегією.

Референдум –всенародне опитування, пов’язане з ухваленням найважливіших для країни рішень.

Реформа –перебудова, зміна якихось сторін суспільного життя, яка не знищує повністю основ чинного порядку.

Світова війна – найбільші збройні протистояння держав, в центрі яких – боротьба за перерозподіл територій, політичний та економічний вплив, захист власних інтересів. Світові війни охоплюють території Європи, Азії, Африки, спричиняють грандіозну мобілізацію, використання нових видів бойової техніки, призводять до масштабних руйнувань. Внаслідок Світових війн відбуваються радикальні територіальні, політичні, соціально-економічні зміни (створення нових і падіння старих держав, революції, світоглядні зміни тощо). І Світова війна (1914 – 1918), ІІ Світова війна (1939 – 1945).

Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення.

Сепаратний мир – мирний договір чи перемир'я, укладені з противником однієї з держав без відома чи згоди своїх союзників.

Синдикат – монополістичне об'єднання, характерною рисою якого є розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту.

Соціалізація – 1)усуспільнення приватної власності;2)процес становлення особистості на основі засвоєння нею елементів культури та соціальних цінностей.

Соціалізм – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільства, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей, здійснення принципів соціальної справедливості, свободи і рівності, а також суспільного ладу, що втілює ці принципи.

Союз визволення України (СВУ) – політична позапартійна організація емігрантів із Наддніпрянської України, що виникла 14.8.1914 у Львові. З вересня 1914 до 1918 діяла у Відні. Керуюче ядро СВУ складалося з провідних діячів Революційної української партії, «Спілки», які в роки столипінської реакції емігрували з Наддніпрянської України. Діяльність СВУ організовувала президія у складі Д.Донцова, В.Дорошенка, А.Жука, М.Меленевського, О.Скоропис-Йолтуховського. СВУ отримував матеріальну підтримку від німецького уряду. Центральним друкованим органом організації був щотижневик «Вісник Союзу визволення України» . У 1918 за активної участі СВУ з українських полонених було сформовано дві дивізії: Сірожупанників і Синьожупанників, які пізніше брали участь у боротьбі за незалежність Української держави.

Спекуляція –скупка товарів широкого вжитку, цінних паперів з метою створення штучного дефіциту і майбутнього перепродажу їх за вищими цінами з метою наживи.

Страйк –колективне припинення роботи робітниками або службовцями, які висувають керівництву чи уряду економічні, політичні чи будь-які інші вимоги.

Суверенітет –повнота влади, незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що проявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні й зовнішні справи без стороннього втручання.

Терор –політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Використовується як засіб досягнення якої-небудь мети.

Толерантність – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного, правового стабільного суспільно-політичного устрою.

Тоталітарний режим – політичний лад, за якого державна влада зосереджується в руках певної групи, яка знищує демократичні свободи, цілком підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над суспільством методами терору, політичного й духовного пригнічення.

Трудова міграція – переміщення працездатної особи з метою працевлаштування на певний термін. Однією з основних ознак міграції фізичних осіб є перетинання державних кордонів або меж адміністративно-територіальних одиниць – держави, області, міста, району тощо. На цій підставі вирізняють зовнішню та внутрішню міграції. Зовнішню міграцію фізичних осіб, пов'язану з перетинанням державного кордону, називають також міжнародною.

Узурпація – насильницьке, протизаконне захоплення влади, чужих повноважень чи привласнення чужих прав на щось.

Українізація армії – процес формування українських військ у 1917 – 1918 рр.: створення Українського військового комітету, військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка, першої української військової частини – полку ім.. Б.Хмельницького, виділення солдатів української національності в окремі частини тощо.

Українська Галицька армія (УГА) – регулярна армія ЗУНР, процес творення якої розпочався відразу після Листопадового повстання 1918 у Львові. Формування УГА йшло відповідно Закону про загальну військову службу громадян ЗУНР, виданого Українською Національною Радою 13.11.1918. Згідно із законом Державний секретаріат військових справ проголосив загальну мобілізацію чоловічого українського населення віком від 18 до 35 років та встановив військово-територіальний поділ держави.

Ультиматум –вимога однієї сторони (держави, війська тощо) до іншої виконувати її категоричні вимоги (скласти зброю, здати фортецю, звільнити полонених та ін.).

Універсали УЦР – акти законодавчого характеру верховного органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії; видавалися УЦР і Директорією у 1917-19 рр. Українська Центральна Рада видала 4 Універсали; за формою подібні до однойменних актів козацьких гетьманів (ХVІІ – ХVІІІ ст.).

УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка –офіційна назва радянської держави в Україні, затвер­дженаДекретом від 6 січня 1919 р.

Фальсифікація –умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів

Фанатизм –доведена до крайнощів відданість своїй вірі, поглядам, переконанням, що поєднується з крайньою нетерпимістю до інших поглядів.

Федерація – 1)форма державного устрою, союзна держава, що складається з державних утворень (республік, штатів, земель тощо), які мають певну політичну самостійність; 2) союз товариств або організацій.

Фертильність – здатність зрілого організму породжувати потомство.

Фемінізм – інтелектуальний та суспільно-політичний рух, що виступає за розширення прав і ролі жінок в суспільстві.

Фракція –1)угрупування в середні політичної партії, яке формально організаційно не пориває з нею зв'язків, але обстоює власну тактику політичної боротьби; 2) організована група членів політичної партії, що проводить її політику в парламенті, органах місцевого самоврядування, суспільних організацій.

Харизма– з грецької – милість, благодать, Божий дар, особливий вид лідерства, заснований на виняткових якостях особи, що дозволяють їй здійснювати функції пророка, вождя, реформатора тощо.

Харитативна організація – організація заснована винятково для благодійних справ.

Центральна Рада– орган державної влади в Україні у 1917-1918 рр. Створена в березні 1917 р. групою української національно свідомої інтелігенції як громадсько-політична організація і перетворена згодом виборним шляхом в представницький орган України (очолював – М.С.Грушевський, виконавчий орган – Генеральний секретаріат).

Центризм –політична позиція, що займає середнє положення між крайніми політичними платформами.

Чекісти – працівники надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки радянської влади.

Чиновник – 1)державний службовець; 2) у переносному значенні: людина, яка обмежується у якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов’язків.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання національної ворожнечі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. – К., 1992.

2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999 – 568 с. //http://ebk.net.ua.

3. Боярский А.Я. О естественном движении населения в России и в СССР в 1915-1923 гг. / http://www.demoscope.ru.

4. Васильев Б. Покаянные дни / Родина – 1990 – № 10.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: «Перун», 2002. – 1440.

6. Вергунов В.А. Україна та столипінська аграрна реформа: передумови, завдання, здійснення – К., 2008.

7. Весин Л.П. Влияние народного характера на экономическую деятельность // Дело. – 1886. – № 3, 4.

8. Винниченко В.К. Відродження нації / В. Винниченко – Київ-Відень, 1920. Ч. II. – 200 с.

9. Віднянський С. Велика війна як прояв кризи європейської цивілізації. До 90-річчя початку Першої світової війни // Дзеркало тижня – 2004 – № 30, 31.

10. Вільшанська О.Л. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни // Український історичний журнал – 2004. – № 4.

11. Вільшанська О.Л. Мода у повсякденному житті міського населення України кінця XIX – початку XX ст. // http://vuzlib.com/content.

12. Вілсон Е. Українці: несподівана нація. К.: «К.І.С.», 2004. – 552 с.

13. Вітенко М. Соціально-демографічні процеси в Галичині у кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // http://www.history.iv-fr.net.

14. Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової // Український історичний журнал – 2004. – № 4.

15. Гашек Я.Пригоди бравого вояка Швейка – К.: «Дніпро», 1983.

16. Голицын Ю.П. Фондовый рынок дореволюционной России. Очерки истории. М.,1998.

17. Головин Н.Н. Военные усилия России в мировой войне. М., 2001.

18. Городняя Н. Таємниці історії: трагедія в Сараєві (28 червня 1914 р.). До 90-річчя початку Першої світової війни // Дзеркало тижня – 2004 – № 29.

19. Гриневич В.А., Даниленко В.М., Кульчицький С.В., Лисенко О. Є. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том. 2 / http://pulib.if.ua.

20. Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / http://www.ukrterra.com.ua.

21. Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996 – 360.

22. Грицак Я. Українська революція, 1914 – 1923: нові інтерпретації / Я. Грицак // Україна модерна. – Львів, 1999., Ч. 2-3/ www.lnu.edu.ua.

23. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. / Т. Гунчак – К.: Либідь, 1993. – 288 с.

24. Даниленко В.М., Кокін С.А., Слюсаренко А.Г. Короткий історичний словник – Запоріжжя: Прем’єр, 2001– 320 с.

25. Девис Н. История Европы / Норман Девис. – М.: АСТ, 2007 – 943 с.

26. Демографическая модернизация России: 1900-2000 Под редакцией Анатолия Вишневского М.: Новое издательство, 2006 // http:www.imwerden.de.

27. Донік О.М. Благодійність в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) http://www.history.org.ua.

28. Дорошенко Д.І. Історія України, 1917–1923. В 2-х т.:Документально-наукове видання / Упоряд.: К.Ю.Галушко. – К.: Темпора, 2002 – 320 с.

29. Древаль Ю. До питання про становлення українського парламентаризму // Збірник наукових праць «Ефективність державного управління» – К., 2008, вип. 14 - 15 – 250 с.

30. Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900 – 1939 рр.// Білоножко С.В. та ін. – К.: Генеза, 2004 – 256 с.

31. Історія Укpaiни: Дoкyмeнти і Maтepiaли. Пoсiбник: Укладання і коментарі дoктopa iстopичниx наук Biктopa Кopoля – К.: Bидaвниний Цeнтp, 2002.

32. ІсторіяУкраїни: А – Я: Енциклопедичнийдовідник» / За ред. І.Підкова, Р.Шуст, І.Гирич. – К.: Генеза, 2008. – 1136 с.

33. КармазінаМ. С.Біля витоків української багатопартійності // М. Кармазіна.Політична історія України ХХ ст.: У 6 т. / Редкол.: І.Ф.Курас та ін. – К.: Генеза, 2002 – 2003. – 420 с.

34. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. – К.: Либідь, 1999. – 352 с. http://izbornyk.org.ua/

35. Каткевич В. Щоденник гімназиста / Дзеркало тижня – 2009 – № 11.

36. Коник О.О. Селянські депутати з України в Державних думах Російської імперії / www.histnova.narod.ru/

37. Кормич Л.І. Історія України / http: pidruchniki.com.ua.

38. Короленко В. Письма к Луначарскому / Новый мир – 1988. – No 10.

39. Косачевич М., Косачевич В. Українська Голгофа: концтабір Талергоф // Історія в школі – 2011– № 5-6.

40. Кульчицький С.В., Мицик Ю. А., Власов В. С. Історія України: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Літера, 2007.

41. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. –Л.,1996.

42. Краснобокий Ю.М., Левківський К.М. Словник-довідник науковця-початківця // Ю.М Краснобокий – Київ: НМЦВО, 2001 – 72 с.

43. Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.) – Київ: Інститут історії НАН України, 1999.

44. Ленін В.І.Завдання революційної соціал-демократії в європейській війні // В.І.Ленін ПЗТ, вид. 5-е, т. 26.

45. Лозовий В.С. Правосвідомість українського селянства та його суспільно-правове становище в період Директорії УНР (1919 р.) / Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Випуск XVIІІ / www.history.org.ua.

46. Мала енциклопедії етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко та ін. – К.: Довіра: Генеза, 1996. – 942 с.

47. Махун С. Кошмарный сон Семена Семеновича // С.Махун «Дзеркало тижня» – 2009 – №11.

48. Мацейків Т.І Проблеми розвитку національних меншин та етнополітики в Україні в І пол. ХХ ст.: навчальний посібник для учнів 10 – 11 кл. – К.: Педагогічна думка, 2008 – 104 с.

49. Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. Історія України. Навчальний посібник. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. http://ebk.net.ua.

50. Нариси з історії України // За ред.Смолія В.А. – К., 2002.

51. Овсянников В. Довоенные бюджеты русских рабочих // Вопросы труда. – 1925. – № 10.

52. Політологія Навчальний посібник/ Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. - К.: ВЦ , 2006. – 568 c.

53. Присяжнюк Ю.Праця як цінність у колективній психології українських селян пост кріпосницької епохи (на матеріалах наддніпрянської України) http://www.lnu.edu.ua.

54. Провідники духовності України Курас І.Ф (гол.ред.кол.). Вища школа, 2003 // http://www.pidruchniki.com.ua

55. Pевoлюция нa Укpaине. Пo мeмyapaм бeлыx. – M.-Л., 1930. – 437 с.

56. Реєнт О. П. Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.) / Інститут історії України НАН України. – Київ, 2003 – 340 с.

57. Реєнт О. П., Сердюк О. В. Сільське господарство України і світовий продовольчий ринок (1861 – 1914 рр.): Монографія – К.: Ін-т історії України НАН України, 2011 – 365 с.

58. Сборник арифметических задач для средних учебных заведений, мужских и женских. Составил И.Верещагин. – М.- СПб, 1913 – 370 с.

59. Ситник П.К, Дербак А.П. Духовні засади та механізми формування національної самосвідомості.

60. Сичова В. В. Формування моделей інституційної взаємодії української парламентської опозиції з системами державного управління Австрії та Росії (ХІХ – поч. ХХ ст.)

61. Слабошпицький М.Ф. Українські меценати // М.Ф Слабошпицький – К.: Ярославів Вал, 2001– 328 с.

62. Смольніцька М. Колегія Павла Галагана в національно-культурному житті України (1871-1920) – К.: Інститут історії України НАН України, 2007. – 527 с.

63. Смоляр Л.О Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ – поч. ХХ. – К.: Астропринт, 1998.

64. Соціальна історія Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст.: Посібник для практичних занять та самостійної роботи для студентів історичних факультетів / Упоряд. В. О. Куліков, М. В. Проценко. – Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. – 63 с.

65. Сюндюков Ігор Найкращий слов’янський економіст – Михайло Туган-Барановський: колізії думки й долі // Ігор Сюндюков – День– 2009 – №15.

66. Турченко Ф.Г. Микола Міхновський: Життя і Слово. – К.: Генеза, 2006 – 320 с.

67. Україна: Хроніка ХХ ст.: Рік 1919: Довід. вид. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Упоряд. О. Бойко. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 236 с. http://www.history.org.ua/

68. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали: У 3-х т. Т. 1 / Упорядкували Т. Гунчак і Р.Сольчаник. – Мюнхен: Сучасність, 1983.

69. Хрестоматія з новітньої історії України (1917 – 1945 рр.) Навчальний посібник для 10 кл. серед. шк. – К.: Генеза, 1998. – 400 с.

70. Штукина Т. А. Роберт Такер о политическом лидерстве// Социально-политические науки. –1991. – № 6.

1. http://history.franko.lviv.ua/

2. http://www.history.com.ua/

3. http://history.org.ua

4. http://www.history.vn.ua

5. http://www.narodnaviyna.org.ua · 

6. http://vuzlib.com/content

7. http://izbornyk.org.ua

8. http://vijsko.milua.org/v3.htm

9. ukma.kiev.ua

10. uk.wikipedia.org,

11. http://studradaspy.ucoz.ua  

12. http://www.readbookz.com/ – Історія України

13. pidruchniki.com.ua – історичні портрети

14. http://lost empire.ru

15. www.history.univ.kiev.ua,

16. http://hai-nyzhnyk.mylivepage.com

17. http://ukrainica.org.ua/

18. http://www.hrono.ru/dokum/

184