Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
materiali_do_kursu_DIU.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

2.3. Мінливість політичних настроїв населення України

  • Проаналізуйте низку фактів, наведених Я.Грицаком. Назвіть причинимінливості політичних настроїв населення України.

1. 29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський Конгрес. На цей Конгрес прибуло 6.432 уповноважених представники від 8-ми українських губерній. Всього на з'їзді було коло 8.000 учасників, переважно селян. У промовах вони рішуче висловлювали незадоволення політикою Центральної Ради, соціалістичними експериментами і вимагали поновлення приватної власності на землю та утворення міцної влади у формі історичного гетьманату. Присутні обрали одноголосне на гетьманаПавла Скоропадського.

2. Свідчення В. Андріевського, який брав активну участь у житті Полтавщини: «Переворот Скоропадського викликав у масі не-соціялістів значне задоволення. Навіть прихід німців викликав радість більше як у 9/10 усього населення, без різниці національносте, кляс і партій. …Та страшна атмосфера безправ’я й гніту фізичного й морального, яку витворили большевики за два попередні місяці свого паювання, здавалося, відходили в минуле навіки. …Перемогла таки здорова національна стихія над модерними доктринами і силогізмами, значить, у народі таки заговорив голос крови... козацької крони, розлитої на нашій землі, і на польських і московських плахах, і на турецьких галерах, і в московських казематах...»

3. Становище нової влади (Директорії) було дуже тяжке. Та велика армія повстанців, що забезпечила тріумфальний рух на Київ, розтанула з такою ж швидкістю, з якою створилась. Масу її давали селяни, які, поваливши гетьманський режим, поспішали додому, щоб ділити панську землю (Центральна Рада рішенням від 26 грудня 1918 року ухвалила закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу).

4. Політика Директорії не була спроможна об’єднати українські сили: двох опозицій і з правого боку, і з лівого. Почалося «большевичення» окремих груп. Перейшла на бік більшовиків одна з найбільших повстанських груп, під командою отамана М. Григор’єва, яка перед тим довгий час боролася з ними на Південній Україні. У ній було людей не менше, ніж у Директорії. Перейшов на бік більшовиків анархіст Н.Махно зі своїм великим загоном, з гарматами. Він діяв в районі від Гуляй-Поля, Кременчука до Катеринослава. Ще більше значення мав перехід на бік більшовиків Дніпровської дивізії, що стояла біля Києва, під командою отамана Д. Терпила (Зеленого). Вона прийняла більшовицьку програму й розташувалася на південь від Києва, в районі Трипілля. Україна вкрилася повстанськими загонами під командою отаманів, яка не визнавали влади Директорії. Засяг їхніх дій, звичайно, не був широкий: кожний діяв у своєму районі. Вони міняли орієнтацію: то ставали на бік Директорії, то переходили до більшовиків і вносили анархію.

5. У 1919, починаючи з Лівобережжя та Чернігівщини, більшовики захопили Київщину, Поділля, Катеринославщину, Херсонщину. В кінці квітня 1919 року в одній лише Київщині проти повстанців виставлено 14.000 багнетів, в Чернігівській губернії – 2.500, у Подільській – понад 3.000, Волинській – до 600, разом 21.000 – при 20 гарматах, 140 кулеметах та 3-ох панцерних потягах. За офіційними даними радянського уряду, в червні-липні 1919 року було 328 повстань. Під час т. зв. «червоного терору» розстріляно видатних українських вчених — В. Науменка. П. Армашевського та інших[6].

Г.Нарбут Вітер

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]