Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть, які особливості ділового спілкування з американськими партнерами?

2. У чому проявляється прагматизм американців?

3. Чому вся інформація повинна бути надана американським партнерам тільки під час переговорів?

4. Поясніть, як подати інформацію для американського партнера, щоб справити на нього позитивне враження?

5. Які негативні прояви.

Питання 4. Особливості ділової етики та етикету в країнах Близького Сходу та Африки

Література:

Близький Схід

Найважливішим елементом на переговорах для арабських країн є встановлення довіри між партнерами. Якщо, наприклад, американець намагається вгадати розвиток подій при вирішенні будь-якої проблеми, то араби звикли орієнтуватися на минуле, постійно звертаючись до своїх коренів і традицій. Як і японці, араби надають перевагу попередньому опрацюванню деталей питань, що виносяться на переговори. Про взаємну довіру свідчить скорочення психологічної дистанції при спілкуванні (зовні це проявляється в скороченні відстані між співрозмовниками до мінімуму, так, що вони майже торкаються один одного).

Араби при першому знайомстві виражають привітність і люб’язність. Така поведінка обумовлена вимогою Корану, щодо поведінки гідного мусульманина. У процесі бесіди араби уникають чітких відповідей, не вживають слід так і ні, замінюючи їх на ухильні формулювання на кшталт якщо Аллаху буде завгодно. Така поведінка обумовлення концепцією обличчя і психологічною установкою на збереження обличчя (честі, репутації), як свого так і співрозмовника та необхідністю залишити можливість для таких контактів. Відмова в прямій формі не виражається, а представляється в завуальованому виді з відмовками і похвалами на користь пропозиції.

Араби велике значення надають мові тіла, прискіпливо зазирають в очі партнера. Під час спілкування не слід щось передавати лівою рукою (вона вважається у них брудною). Для арабів ділова бесіда – це гра, вони жестикулюють, роблять уклін головою. Тема бесіді, як правило – здоров’я, справи, але в жодному разі не можна говорити про дружину і взагалі про домашніх.

Африка

Спільність історичних доль народів Африки породила африканський характер та дуже своєрідну форму націоналізму – африканський націоналізм, тобто в масштабах усього континенту.

Тривала колоніальна залежність докорінно змінила характер представників Африки. Внаслідок цього з позитивних якостей африканці зберегли щирість, доброзичливість,п привітність, гостинність і відкритість; з негативних – повільність, швидку стомлюваність (пов’язані з кліматичними умовами) та здобули (як результат наслідування білих колонізаторів) облудність,в віроломство, необов’язковість, не пунктуальність, нахабність, неповагу до навколишнього та комплекс неповноцінності, який у постколоніальний період компенсується прагненням ствердити себе, піднятися в очах навколишніх (насамперед рідних і друзів).

Так, познайомившись із європейцем, африканець представляє його своєму оточенню більш значною особою, ніж той є насправді (підносячи тим самим і власну значимість). спілкуючись з європейцем, африканець обов’язково повідає, що його найкращими друзями є видатні діячі країни. Перебільшуючи, вони прагнуть сподобатися,с правити враження своєю значимістю.

Спілкуючись із колишніми колонізаторами в зовсім іншій обстановці та умовах, вони починають виявляти ті риси характеру, що раніше були приховані. Так, африканці у своїй більшості прагнуть до знань, навчаються охоче і ретельно. Ті, хто здобув освіту у провідних вузах світу, відрізняються глибокими знаннями та обґрунтованістю підготовки за фахом.

У натурі кожного африканці лежить компроміс, який є не тільки звичаєм, але в способом життя. Часто компроміс виражається у звичайному торзі. І якщо торгу не було (тобто компроміс не відбувся), африканець починає виявляти занепокоєння. Навіть якщо результат явно на його користь, у нього з’являються підозри, що його ошукали.

Африканці люблять поплакатися жилетку, поскаржитися на долю, шуміти з будь-якого приводу, що є результатом яскраво вираженої екстраверсії. У цьому шумі більше театральності, ніж вираження якихось емоцій. Більшість з них розмовляють дуже голосно, і не тому, що вони чимось роздратовані, а тому, що це звичайна манера їхньої розмови. Якщо африканець справді чимось засмучений, роздратований чи йому нудно, він ніколи не покаже цього.

Африканці люблять ораторствувати. Говорять вони звичайно довго і дуже ображаються, якщо їх переривають.

Африканці із задоволенням розмовляють про сімейне життя і секс. Любов до дітей в африканців піднесена до культу; шлях до серця африканця лежить через його дітей. Увага до дітей цінується африканцем більше, ніж інтерес до нього самого.

Африканці зовсім індиферентні до фактора часу. Існує навіть поняття африканський час. Африканський час у розумінні африканців – це не безпам’ятність, не відсутність поваги до іншого. Навпаки, це вираження ввічливості і розуміння суті фактору часу. Зазвичай африканський час виявляється в двох основних формах: рівно за годину або рівно в призначений час, але іншого дня.

Африканці люблять запрошення в гості. Однак при цьому хазяїн повинний враховувати специфіку африканського розуміння ввічливості та фактору часу. Так, якщо африканець запрошений на обід на 20.00, іне зявився о 21.00, не слід ображатися. Чекати не нього більше не слід, тому що він прийде іншим разом о 20.00 чи о 21.00. але якщо в інший день його не чекають. Він образиться, думаючи, що його не хотіли прийняти як гостя. Пояснюється це тим, що спізнившись на кілька годин, він тим самим хоче показати, що не головний, і прийшов не тільки для того, щоб пообідати. Якщо відразу запропонувати йому випити,в ін. відмовиться, навіть якщо йому дуже хочеться. Тут варто наполягати,в ін. погодиться. Але якщо припинити наполягати, він образиться і припинить знайомство. Також до кінця варто наполягати на тому, щоб він сів до столу і пообідав, хоча він стверджуватиме, ніби щойно обідав удома і зовсім не голодний. Цей театр варто витримати, щоб продовжити підтримувати з ним відносини. Навіть якщо африканець не прийшов не обід, не слід робити з цього ніяких висновків, тому що він не прийшов тому, що вважає це гарним тоном і ніяк не інакше.

Африканці спираються у своїй діяльності на інтуїцію та досвід (при цьому досвід випереджає судження). Прийнятні відносини вони підтримують тільки доти, поки зовнішні обставини сприяють такій сумісності. Результатом цього є те, що вони дивляться один на одного, як на людей,на яких не можна покластися.

Африканці мають надзвичайне чуття, і їх дуже важко ввести в оману щодо справжніх почуттів до них. Щойно вони відчули щирість з боку співрозмовника, його симпатію, нехай навіть не явно виражену, – вони будуть тягтися до нього.

Для африканців, як і для арабів, характерна повага до старшого за віком і становище і навіть преклоніння перед ними. Однаковою мірою вони з повагою ставляться до тих, до кого благоволить або кого поважає їхній начальник (старший).