- •3. Інтеграція наук у вивченні художньої літератури.
- •4. Основні етапи формування знання про літературу. Поняття метод, дискурс, літературознавчий напрям, літературознавча школа.
- •5. Античні уявлення про мистецтво поезії.
- •6. Давній етап у розвитку літературознавства.
- •7. Літературознавство нового часу, основні школи хіх – початку хх ст.
- •8. Новітнє літературознавство (друга половина хх – початок ххі ст.): напрями, школи, тенденції.
- •10. Художня література як вид мистецтва, її специфічні ознаки, предмет, функціональні типи.
- •16/Образ як засіб і мета. Знакова природа літературно-художнього образу.
- •17. Єдиної класифікації л.-х. О. Немає.
- •18. Засоби творення літературно-художнього образу.
- •19.Комічні образи
- •22.Структура літературно-художнього твору
- •23. Тема (тематика),проблема лхт.Уявлення про мотив.
- •24.Ідейний зміст лхт.Література і політика. Уявлення про тенденційність.
- •28.Сюжет літературно-художнього твору, його внутрішня організація, функції і типи
- •30.Позасюжетні компоненти лхт.
- •31. Уявлення про текст та архітектоніку.
- •36. Засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення, уявлення про прості і складні тропи.
- •38. Звукова організація мови (фоніка)
- •40.Лірика як літературний рід, її види, жанрові різновиди
- •41.Епос як літературний рід, його види, жанрові різновиди
- •42. Драма як літературний рід, її види різновиди
- •43.Види мішаної форми(суміжні змістоформи)
- •44.Проміжні родо-жанрові утворення
- •2) Два рядки римуються, третій - холостий.
- •3) Два рядки римуються, третій - холостий, має риму аж в суміжній строфі:
- •64. Принципи і способи наукового вивчення літературно-художнього твору
- •65. Напрями, шляхи, види аналізу лхт
- •67. Системний підхід
- •68. Цілісність і поетика лхт
- •69. Літературний процес
- •70. Літературна епоха, її складові. Д.Чижевський про культурно-естетичні епохи(періоди) і літ.Процесі України
- •71. Зміст і структура лх напряму.
- •72. Уявлення про стиль у мистецтві й літературі.
- •73. Індивідуальний стиль письменника.
- •74. Літературний напрям і літературна школа.
- •75. Традиції та новаторство в літературі.
- •76. Бароко як літературно-мистецький напрям. Необароко.
- •77. Класицизм у літературі. Неокласицизм.
- •78. Сентименталізм.
- •79. Романтизм, його течії. Неоромантизм.
- •80. Реалізм, його течії. Неореалізм, сюрреалізм.
- •82. Модернізм як художня система.
- •83. Імпресіонізм, експресіонізм у літературі.
- •84. Художньо-експериментальні літературні стилі: футуризм, авангардизм і його течії, дадаїзм.
- •86. Проблема соціалістичного реалізму.
- •87. Внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •88. Поняття взаємодії в літературному процесі, її різновиди.
- •89. Теорія автора в літературознавстві.
- •Образ читача в тексті:
- •35. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення.
- •Застарілі слова
23. Тема (тематика),проблема лхт.Уявлення про мотив.
Тема (грец. τέμα — те, що покладено в основу) — це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема — узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до якого він, умовно кажучи, може бути зведений. Потрібно пам'ятати, що, на відміну від фабули, яку визначає подійність і конкретність, одиничність, тема твору характеризується статичністю й узагальненістю свого змісту. Між темою та фабулою твору встановлюється такого роду зв'язок, що тема твору виступає в ньому як його згорнута фабула. Тему твору можна визначити, згорнувши фабулу до єдиної і далі неподільної точки смислового відліку, а нею завжди виступатиме певне життєве положення, в якому визріває щось конфліктне. Тема художнього твору усвідомлюється нами тільки після того, як ми ознайомимося з його фабулою. Тема організує всі елементи твору, надаючи їм того чи іншого художньо-змістового імпульсу, створюючи свого роду програму їхнього художнього розвитку, додаючи їм певної ідейної спрямованості. Основне значення теми полягає в тому, що вона виступає як посередник між реальною дійсністю, явища якої так чи інакше відбиваються у творі, і втіленому в ньому самому його внутрішнім художнім світом, в якому певним чином аналізуються та узагальнюються відображені явища дійсності.
Тематичний аналіз твору звичайно будується на виокремленні головної теми твору, яка має провідне значення для розкриття творчого задуму автора, і ряду допоміжних тем (тобто тем окремих фабульних ліній твору або навіть окремих сцен, найбільш містких у змістовому відношенні), через які проблема, поставлена автором, окреслюється і конкретизується з більшою певністю.
Тема з'ясовується на основі усього змісту твору, але водночас зміст самої теми (її проблемний аспект) може бути концентровано, в образно-афористичній формі, виражений в окремих елементах твору.Зміст твору не обмежується тематикою, він включає й проблематику. проблеми — це питання, які автор ставить перед читачами, героями, часом. Ці проблеми можуть мати соціальний, етичний, екологічний, психологічний характер. Не в кожному творі є проблеми. Вони можуть бути відсутніми у творах розважального, альбомного характеру. Сукупність питань, які вимагають дослідження і розв'язання, називається проблематикою. Ю. Ковалів вважає, що "поняття "літературна проблематика" стосується передусім ідейно-тематичних аспектів художньої творчості; тому не завжди зведене до соціальних, національних, моральних, психологічних, економічних, онтологічних, екзистенціальних чинників, інколи передбачає задоволення розважальних потреб, зазвичай стосується естетичних критеріїв. Переважно проблематика спрямована на ідейне осмислення характерів, зображених у творі, з огляду на світоглядні засади автора".
Мотив в литературе, простейшая, неразлагаемая далее смысловая единица в мифе и сказке («увоз невесты»). Комбинация нескольких мотивов составляет фабулу (сюжет). М. в эпосе разных народов часто сходны. Фольклорные М. могут использоваться в более поздние эпохи.
В литратуре нового времени М. ≈ простейшие единицы сюжетного развития: динамические, двигающие фабулу, или статические, описательные, но необходимые для сюжета. Значимость М. зависит не от собственного смысла, а от его роли в хуожественной конструкции
