24.Ідейний зміст лхт.Література і політика. Уявлення про тенденційність.

Ідейний зміст включає:

1) тематику твору - обрані письменником соціально-історичні характери в їхній взаємодії;

2) проблематику - найбільш істотні для автора властивості і сторони вже відображених характерів, виділені і посилені їм у художньому зображенні;

3) пафос твору - ідейно-емоційне ставлення письменника до зображених соціальних характерів (героїка, трагізм, драматизм, сатира, гумор, романтика і сентиментальність).

Тенденційна література - термін, що вживається в критиці зазвичай для позначення творів, які підкреслено проводять певну систему соціально-політичних чи етичних та інших поглядів автора. По суті кожен письменник відстоює те чи інший ідейний напрям, втілює у своїх творах ту чи іншу тенденцію. Навіть і в тих, хто на противагу тенденційності творчості висуває гасло «мистецтво для мистецтва» в прагненні відірвати мистецтво від суспільної практики, позначається певна тенденція. Творам ж найвидатніших класиків літератури завжди властива глибока і

Стверджуючи положення про тенденційність всякого взагалі художньої творчості, ми все ж не повинні знімати питання і про форми і засоби творчого здійсненнятенденції, про необхідність використання жанрів, найбільш загострених у своїй тенденційності. Такі в літературі жанри політичної поезії, сатири, фейлетону, бойової революційної пісні, у живопису - плакати.

25.Пафос і характер в художній літературі, засоби їх творення. Пафосом називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного, а також впливає на свідомість читача, спонукаючи його до співпереживання авторові твору або його героям. Це той настрій, яким пронизаний голос оповідача і який «незримо» супроводжує розгортання подій у творі, подібно до того, як розгортання подій у кінофільмі «незримо», тобто майже не відчутно для свідомості глядача, котрий слідкує передусім за подіями, супроводжується мелодією, яка емоційно підіграє об'єктивованому змістові того, про що йдеться, створюючи в глядача відповідний настрій.Залежно від типу емоційної визначеності виокремлюють різні види пафосу: трагічний, драматичний, героїчний, сентиментальний, романтичний, ліричний, сатиричний, гумористичний.

Літературним характером називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює собою певні життєві типи людей, які постають у творі як предмет авторського пізнання та оцінки. Художній характер являє собою органічну єдність загального, повторюваного та індивідуального, неповторного; об'єктивного (соціально-психологічна реальність людського життя, що послужила прообразом для літературного характеру) і суб'єктивного (осмислення та оцінка прообразу автором). Конкретний характер зображуваної у творі особи може бути свого роду збірним портретом того чи іншого типу людини певної соціально-історичної епохи або типу людської поведінки взагалі, без огляду на її конкретну соціально-історичну належність.

Узагальнений зміст характеру зображуваних осіб посідає провідне місце в об'єктивному змісті більшості сучасних епічних і драматичних творів. Виступаючи основним предметом пізнання в художньому творі, різні людські характери постають як зіткнення, боротьба різних «правд життя», життєвих істин, що породжує конфлікт, виділеність певних сторін якого складає тему твору, оціночний висновок з якої становить його ідею.

26.

Композиція - це поєднання, співвідношення частин тексту. Композиція допомагає виразити зміст і показати авторське відношення до нього.

Сюжет - це система подій, яка служить для реалізації конфлікту і розкриття характеру персонажа. Його елементи: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, епілог(постпозиція)

Чим сюжет відрізняється від композиції? Композиція включає ще і ряд внесюжетных елементів. Наприклад: пейзаж, портрет, ліричні відступи, інтер'єр, авторські описи.

Фабула - це матеріал, покладений в основу твору. Тобто, події в тій послідовності, в якій вони відбувалися б в житті.

27. КомпозиціяЛХТ, її елементи, різновиди К.називається форма побудови художнього твору, яка знаходить свій вияв у смислозначущому співвідношенні окремо взятих його частин. В системі літературно-художнього твору, яка складається із сукупності засобів художнього оформлення певного ідейного змісту, композиція співвідноситься з одним із рівнів форми твору.

Типи композиційної організації художнього творуКомпозиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і розміщення персонажів й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді, і взаємоспіввіднесеність деталей зображуваного, і співвідношення глав, абзаців, строф і окремих словесних зворотів Індивідуальні особливості композиційної побудови конкретних художніх творів великою мірою залежать від їхньої родової та жанрової належності, а у віршових текстах ще й від типу строфічної організації, за умови її наявності у творі. В кінцевому підсумку специфіку композиційної організації художнього твору визначає форма художньої реалізації покладеного в його основу конфлікту типи композиційної побудови твору як подієвий та описовий.1) Подієвий тип композиційної організації художнього твору у своєму «чистому» вигляді охоплює більшість епічних і переважну більшість драматичних творів. Основним чинником оформлення змісту в даних родових модифікаціях літературного твору виступає сюжет, а оскільки його форма набирає тут вигляду зображення певної події, яка зв'язує відношенням до неї і участю (прямою чи опосередкованою) в ній усю сукупність образів твору і до якої привертається основна увага читача (його естетичні очікування та сподівання), то композиція епічних і драматичних творів виявляє себе в тій чи іншій — часово-просторовій і причинно-наслідковій — формі розміщення та емоційного і смислозначущого співвідношення окремих, відносно завершених відрізків описуваної події, сюжетних епізодів. Подієвий тип композиційної організації в конкретних ху­дожніх творах може набирати найрізноманітніших форм, індивідуалізована суть яких, у кінцевому підсумку, умовно може бути зведена до трьох форм: хронологічної, ретроспективної та вільної або ж монтажної. 2) Описовий тип композиційної організації художнього твору охоплює в основному ліричні твори, які в переважній своїй більшості характеризуються відсутністю чітко окресленої і зв'язно-розгорнутої події. Оскільки на перший план у таких творах висувається переживання ліричного героя або персонажа, який змальовується у творі, то саме меті його зображення й підпорядковується композиція творів лірики. Даний композиційний тип виявляє себе у формі розповіді, що набирає вигляд опису думок, вражень, почуттів, окремих картин, навіяних роздумами та переживаннями особи, від якої ведеться розповідь. Сукупність зв'язків між окремими елементами цього опису й формує описовий тип композиційної організації художнього твору. Композиційна побудова ліричних творів спирається на взаємоспіввіднесеність, упорядкованість прийомів мовленнєвої організації тексту, зокрема — синтаксичної (стилістичні фігури), фонетичної (звукові повтори), ритмічної (специфіка метро-ритмічної та строфічної будови вірша).