- •3. Інтеграція наук у вивченні художньої літератури.
- •4. Основні етапи формування знання про літературу. Поняття метод, дискурс, літературознавчий напрям, літературознавча школа.
- •5. Античні уявлення про мистецтво поезії.
- •6. Давній етап у розвитку літературознавства.
- •7. Літературознавство нового часу, основні школи хіх – початку хх ст.
- •8. Новітнє літературознавство (друга половина хх – початок ххі ст.): напрями, школи, тенденції.
- •10. Художня література як вид мистецтва, її специфічні ознаки, предмет, функціональні типи.
- •16/Образ як засіб і мета. Знакова природа літературно-художнього образу.
- •17. Єдиної класифікації л.-х. О. Немає.
- •18. Засоби творення літературно-художнього образу.
- •19.Комічні образи
- •22.Структура літературно-художнього твору
- •23. Тема (тематика),проблема лхт.Уявлення про мотив.
- •24.Ідейний зміст лхт.Література і політика. Уявлення про тенденційність.
- •28.Сюжет літературно-художнього твору, його внутрішня організація, функції і типи
- •30.Позасюжетні компоненти лхт.
- •31. Уявлення про текст та архітектоніку.
- •36. Засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення, уявлення про прості і складні тропи.
- •38. Звукова організація мови (фоніка)
- •40.Лірика як літературний рід, її види, жанрові різновиди
- •41.Епос як літературний рід, його види, жанрові різновиди
- •42. Драма як літературний рід, її види різновиди
- •43.Види мішаної форми(суміжні змістоформи)
- •44.Проміжні родо-жанрові утворення
- •2) Два рядки римуються, третій - холостий.
- •3) Два рядки римуються, третій - холостий, має риму аж в суміжній строфі:
- •64. Принципи і способи наукового вивчення літературно-художнього твору
- •65. Напрями, шляхи, види аналізу лхт
- •67. Системний підхід
- •68. Цілісність і поетика лхт
- •69. Літературний процес
- •70. Літературна епоха, її складові. Д.Чижевський про культурно-естетичні епохи(періоди) і літ.Процесі України
- •71. Зміст і структура лх напряму.
- •72. Уявлення про стиль у мистецтві й літературі.
- •73. Індивідуальний стиль письменника.
- •74. Літературний напрям і літературна школа.
- •75. Традиції та новаторство в літературі.
- •76. Бароко як літературно-мистецький напрям. Необароко.
- •77. Класицизм у літературі. Неокласицизм.
- •78. Сентименталізм.
- •79. Романтизм, його течії. Неоромантизм.
- •80. Реалізм, його течії. Неореалізм, сюрреалізм.
- •82. Модернізм як художня система.
- •83. Імпресіонізм, експресіонізм у літературі.
- •84. Художньо-експериментальні літературні стилі: футуризм, авангардизм і його течії, дадаїзм.
- •86. Проблема соціалістичного реалізму.
- •87. Внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •88. Поняття взаємодії в літературному процесі, її різновиди.
- •89. Теорія автора в літературознавстві.
- •Образ читача в тексті:
- •35. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення.
- •Застарілі слова
71. Зміст і структура лх напряму.
ЛХН – сукупність фундаментальних духовно змістових та художніх принципів, прийнятих або вироблених естетичною свідомістю значного кола письменників певної історичної епохи. Л-ра розвивається через зміну л-их напрямів. Зміна л-их напрямна зумовлюється такими чинниками: розвиток і поглиблення людської свідомості; зміна і розвиток людського світогляду; взаємодія індивідуального таланту і письменницьких кіл, через яку нове художнє мислення поширюється, здобуває прихильників, однодумців.
72. Уявлення про стиль у мистецтві й літературі.
Цей термін використовується багатьма науками: мово-, мистецтвознавством, літературозн., естетикою. Найраніше виник у риториці і стосувався характеру висловлювання і хар-ки вир-зображ. особливостей мовлення. Стиль
— сукупність особливостей, які характеризують твори певного часу, літературної течії, напряму, письменника. В епоху античності під стилем розуміли особливості почерку, згодом — своєрідність мови твору.
У 17-18 ст. формується уявлення про 3 стилі письма: високий, середній, низький. Актуальний розвиток естетики і різних галузевих мистецтвозн. Дисциплін у 18-19ст. надає актуальної здатності музики, архітектури. Стиль – індивідуальна своєрідність і естетична довершеність твору, індивідуальність, що має смислову оригінальність. Стиль — категорія багатозначна. Можна говорити про стиль доби, літературної школи, течії, жанру, письменника.
Стиль доби — це норми, мовні еталони, характерні для письменства відповідного конкретно-історичного періоду. Кожен талановитий письменник вносить у стильову течію щось своє, індивідуальне, яке не піддається типології, повній уніфікації. Для стилю письма притаманні: оригінальність, естетична довершеність, змістовність, співвіднесеність із зовн. івнутр. формою.
У кожному новому стилі живе досвід стилю старого, його традиція. Ці традиції талановиті письменники використовують творчо. Так, стиль Салтикова-Щедріна сприйняв стильові традиції М. Гоголя і Ф. Рабле.У стилі відображається національне художнє мислення, національна свідомість. Національне виявляється у пейзажах, ритміці, інтонації, в характерах, тропах, художніх деталях, мові.
Стиль – закон цілісності форми твору, який підпорядковує всі його елементи єдиній художній меті, стає певним організаційним принципом твору. Якісні характеристики стилю – стильові домінанти, через які виявляється художня своєрідність.
73. Індивідуальний стиль письменника.
Це індивідуально-художня своєрідність письменника, риси його мистецької індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, орієнтацією на певні літературні напрямки, особливостями його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Стилетвірні чинники: світовідчуття – образи мислення письменника; тематика і проблематика творів; закони і норми жанру. Носії стилю: фабула, сюжет, композиція, мовні виразові форми(монолог..)з їх лексико-синтаксичними і фонетичними особливостями. Чинники творення ІС: суб’єктивні, соціально-історичні умови і пануючі в суспільстві політичні ідеї, результат взаємодії мистецтв, фактори, що випливають з естетичної природи ЛТ – традиції і новаторство, родові та жанрові ознаки, пафос- емоційна тональність розповіді, творчий і естетичний ідеал.
